Декілька місяців тому мав необережність зареєструватися на одній із платформ. Мав намір ознайомитися зі свіжими творами, та й щось своє, як кажуть гірники, видати нагора. Те, що невдовзі забанили за «розпалювання міжнаціональної ворожнечі» – назвав росіян кацапськими виродками, це справа третя. Мене дуже сильно вразило засилля любовної та еротичної літератури. Хоча літературою це можна назвати з натяжкою. Ще оповідання, де «високий та стрункий юнак, з вольовим підборіддям», закохав у себе «юну красуню з великими очима», можна було… Ні, не читати. Дочитати до кінця. Ці витвори нагадують телевізійні мелодрами, що заполонили весь ефір. Мило, мило, мило… Три дні примушував себе читати любовні твори деяких авторів. На романи не вистачало сили волі. Єдина була емоція, це крик «караул!». Хотілося висказатися в коментарях але стримався. Почнуться образи, скарги, і те інше. Тож визрів підступний намір без конкретизації викинути думку на загал, так би мовити, почути суспільну думку. Чи правильно удумав, бозна...

Нічого проти любовних романів не маю. Хоча і вважаю романістику взагалі архаїкою. Більше того, нудним літературним чтивом. Так що є чи немає цих витворів, байдуже. Завітайте на якусь Платформу, там, як кажуть, куди не плюнь, всюди любов. Надоїдливе чтиво. "Ти мене кохаєш?.. Кохаю... А ти? І я кохаю... А вчора ти мене кохав?.. Кохав... А ти мене вчора кохала? Кохала..." І отак сторінками – вчора, сьгодні, завтра, після завтра. Це не художні твори, а інструкції для мастурбації. Тільки сексуально стурбовані особи можуть шкрябати цю графоманію. Знаю, каменюки полетять в мою сторону. Та може хто зробе висновки. Навіщо скрипіти пером? Щоб читач перейнявся авторськими фантазіями і впав в оргазм? Це якийсь фетиш. Впевнений, аби читали Шекспіра, зокрема «Ромео і Джульєтту», рука б не піднялася породжувати вищезгадану писанину. Таке враження, ніби українці вирішили перевершити «Камасутру».

Але головне вражає не вищесказане – можливо даний жанр комусь до смаку. Мільйони ж людей зачитувалися графоманією Леніна в 50-ти томах, «Малою землею» Брежнєва, і тому подібне. Тут справа в іншому. Напріч відсутня композиція, інтрига, просто якась сюжетна мішанина. Читаєш і не виникає ніяких фантазій, образів. Одні тільки оголені жінки та мужики заклопотані стирчать в уяві. Словом, хвала Всевишньому, що погнали, а то став би якимсь збоченцем.

Може, комусь мій оцей опус прийдеться не до душі, видасця грубим, більше того, хамським, перепрошую заздалегідь. Нікого персонально не намагався образити. Якщо ж комусь дошкулило, і хто не збирається полишити дану тему, є прохання. Зберіться з духом і напишіть шедевр шекспірівський. Де кохання і еротика висвітлюється без гидотних і надокучливих кальок.

Ось так, якось так.

P.S. Закидають мене каменюками – як хто думає?