Свинство
Нація космонавтів
На приході
Батьки і діти
Третя стать ЛГБТ-ешна
Загальна деменція
З якого отвору
Зубна біль
Бубочка бу-бу-бу
Болотні скрепи
Три одоробла
Сільські ластівки
Брехня і Правда
Брехуни-приколісти
Брехуни-хвастуни
Вимушена брехня
Іван-царевич
Істина на дні бокалу
Вічні холостяки
Мізкова ікебана
На роздоріжжі
Мізковий локдаун
Виборець і граблі
Членопошук
Водолази
Трубадур
Герасим і Муму
Гімноїди-грантоїди
Невеличке посланіє черговому месії
Феня
Зайвий баласт
Алкогольна сюїта
Шоколадні фекалії
Не в чоло, так по лобі
Товстуни або жиробасики-пузани
Метеоризм з гемороєм
Хотіли хірургії, а вийшла херургія
Бородатий чорт
Травматична мода
Подвійна біда
Критика небезпечна річ
Зуби
Заробітчани і ризики
Бойтерпіли
Правильний ракурс
Летіла муха
Все від нудьги
Влучність
Генетичне слабоумство
Анатомія смороду
Хто на що
Чума
Про все потроху
Ні пекла, ні раю
Добувач
Шоколадні фекалії

Чи нас запрограмували, чи загіпнотизували, ми робимо зі своїх кумирів не те, щоб якихось надлюдей, але майже богів. Ми думаємо, вони шоколадом серуть, і напріч забуваємо, вони такі ж примати, їдять також все, що повзає, що в них також є дірка в сраці. Паразитуючи на нашому благоговінні, роблять все, щоби сподобатися, навіяти якусь фігню, з тим, щоб цілуючи їх в жопи, закривали очі на явний паразитизм. Викладають у соцмережах соромні власні фото, накачують силіконом до безобразія сідниці та губи. Ненароком узрієш на екрані, не можеш спершу розібратися, де що знаходиться. І жужать постійно, на кожному кроці: лайкніть, лайкніть, підпишіться, натисніть… Чистої води попрошайки. Вийде Ніна Матвієнко, заспіває, навіть без музичного супроводу, душа тає! Вискочать ці вурдалаки на сцену, неначе покусані, зачинають стрибати сценою, спостерігаєш, і диву даєшся, як ще й досі ящика не побив. Ні голосу, ні… Одні цицьки теліпаються відрами, та сідниці як баняки. В очах бісики, волосня на лобку із-за резинки трусиків виглядає, а з мікрофоном граються пальцями, неначе соски-мінетчиці членом. 

Після таких виступів хочеться дременути десь за край географії… А як дають інтерв’ю, корчать таку розумну пику, неначе десь із Леніном у шалаші томів з тридцять філософії написали. Як розкажуть, які то вони творчі люди, як то їм тяжко дається мудрувати, здається таке враження, наче зі світанку до темна вкалують в каменеломнях. І ми оцим гармидером захоплюємося, ставимо вподобайки та ще й донейтим – тьху! Виходить, дивлячись на вивихнутих, самі, добровільно, опускаємося до привітимізму.

Піду, послухаю Баха… Обісцюся хоча би в екстазі, а не з переляку.  

© О Брама,
книга «Есе про все».
Не в чоло, так по лобі
Коментарі