Фредерік ніколи не був у поліцейському відділку. Він йшов біля комісара, але без наручників. Вальтер бачив, що він не виривався і не намагався щось утнути. Цей чоловік притягував погляди працівників, тому що був одягнутий в костюм Армані, на зап’ясті у нього красувався годинник, а чорні лаковані туфлі блистіли навіть у темноті.

Люди перешіптувалися, перебираючи документи і обговорюючи останні новини. Мішель стояла біля Шарля і не могла відвести погляд від Мартінеса. Вона почала поправляти зачіску, перебирати ґудзики на піджаку та швидше кліпати нафарбованими віями.

– У мене таке враження, що я затримав голлівудську зірку, – відказав Вальтер, коли вони зайшли в кабінет разом з Мартінесом.

Фредерік слабо посміхнувся і присів на стілець, прилаштовуючи свої довгі ноги. У комісара склалося таке враження, що це він прийшов в гості до підозрюваного. На диво, помічник Валері Рішар поводив себе спокійно та врівноважено. Можливо, комісар погарячкував затримуючи його.

– Пригадую, як ваш молодший брат сидів та давав свідчення тут.

– Так, вся сім’я в зборі. Де б ще ми могли бути разом?! Але я все розповів, тому мені немає чого додати.

Вальтер на хвилинку відволікся від свого гостя та полив квіти, які стояли на підвіконні. Бідненькі так просили води, що аж похилися в сторону комісара, а чоловік, як відповідальний піклувальник потурбувався про них.

– Ви знаєте, що вам світить позбавлення волі надовго. Ви знайшли труп вашої підопічної, не викликали поліцію та швидку, а просто втекли з місця вбивства. Ніхто не бачив, що відбувалося в тій квартирі. Фредерік, ви вчинили, як «справжній чоловік».

– Комісаре, ви тисячу разів праві: я не був готовий до такої жахливої сцени, моя психіка не витримала. Я підставив сам себе.

– Як ви думаєте хто міг тоді вбити дівчину? – Вальтер задав це питання скоріш собі, ніж Фредеріку.

– Я не знаю. Можливо, якийсь із надокучливих залицяльників. Знаєте, у моделей їх багато, вони ведуть соцмережі, ходять на вечірки. Як так втомився від цього дня. У вас все чи ще щось?

– Як ви дивилися в очі своєму брату та ділили одну дівчину на двох? Ви ж могли сказати «стоп» допоки все не зайшло так далеко.

Фредерік скривився від слів Вальтера. Це прозвучало досить бридко та неприємно.

– Вона сама зробила цей вибір. У певний період часу у мене були почуття до неї і я дивувався, як Еріка продовжувала жити разом з Готьє та грати з ним в ідеальне кохання. Однак, її все влаштовувало: вдома вона не напружувалася (Готьє вирішував всі побутові проблеми), на роботі отримувала підтримку від мене. Мій брат познайомив нас і робив все, щоб вона була щаслива.

– Так цікаво виходить: мертва дівчина всіх використовувала. У вас з братом був мотив, – поділився думками комісар з Фредеріком Мартінесом.

– Це лише ваші підозри. У реальному житті ми не маємо ніякої справи до вбивства. Тепер я б хотів поглянути на своє нове приміщення, і бажано, щоб воно було без сусідів, – промовив підозрюваний.

Вальтер не зрозумів іронії і застеріг Фредеріка від подібного тону в майбутньому:

– Це вам не готель і не скетч-шоу, Мартінес. Тримайте свій язик за зубами.

Комісар наказав відвести ікону французької моди в окрему камеру та порадив Шарлю менше теревенити з підозрюваним по дорозі. Поліцейський не міг повірити, що така птиця тепер буде сидіти в камері для потенційних злочинців.

– Напевно, це вперше у нас такий гість. Тепер такий аромат по всьому відділку. Чортяка знає який аромат обирати для себе, щоб привертати увагу інших.

– Тільки Карла Лагерфельда ще тут не вистачає для повного щастя. Я себе відчуваю учасником телешоу на американському каналі, – пожалівся Вальтер і поклав теку з документами до шухляди.

– Це точно. Наша Мішель ледве стримувала себе, щоб не втратити свідомість. До речі, ви мене випередили. Ви казали, що повернетеся на місце вбивства і ще розпитаєте сусідів яких не вдалося зустріти в перший день.

– Так, така в нас була з тобою домовленість, – погодився комісар.

– Я був у Бланш і вона підтвердила, що в Еріки та Мартінеса був роман. Я думаю, що дитина була від нього і вони посварилися до смерті. Ви встигли його спіймати і допитати, як я бачу.

– Так, сусідка подала декілька ідей і вказала, що бачила незнайомого чоловіка, який вибіг із квартири Еріки Ренар.

– Цікаво-цікаво. А ви впевнені, що це був Фредерік Мартінес? – із допитливістю у погляді промовив Шарль. Він знав як ніхто інший, що іноді свідки можуть так запудрити мозок та повести слідство по фальшивому сліду тільки через те, що їм щось там показалося.

Вальтер зловив себе на тій самій думці і просто кивнув на питання поліцейського. Робота кипіла, а він стояв на місці та теревенив, витрачаючи свій дорогоцінний час на Шарля. Він ще мав отримати підтвердження від Фран.

***

Евелін бачила, як мадам Рішар намагалася все тримати під контролем і як їй було важко без свого помічника Мартінеса. Вона домовлялася про фотосесії, про участь у показах, проводила тренувальні уроки для моделей. Жінка не могла покласти на плечі цю роботу незнайомій людині з вулиці.

– Ви все зрозуміли, чи мені повторити? – мадам пройшла мимо дівчат, як командир біля своїх солдатів. Валері слідкувала за кілограмами, поставою, макіяжем та настроєм моделей. Вона намагалася забути останні події та поринути в роботу з головою.

– Мадам така бойова, все щось видумує та крутиться, як хом’як в клітці.

– Ти вірно підмітила, Катрін. Ми всі тут в клітці і в боротьбі за власне життя. Дівчата, ви не помічали нічого дивного? – звернулася Алізе до Евелін та Катрін. Вони стояли біля запасного виходу та дихали свіжим повітрям поки в них була перерва в роботі.

– Та ні. Без Фредеріка так пусто стало, – поділилася думками Еві. Мадемуазель Дюбуа навіть не могла подумати що її раптова здогадка навела комісара на слід і по її волі було затримано Мартінеса.

Дівчата злякано подивилися на Еві, наче вона згадала про небезпечного злочинця. Раніше моделі були раді, що Фредерік захищав їх від гніву Валері Рішар, а тепер і чути нічого не хотіли про цього чоловіка.

– Він потенційний вбивця, – зауважила Катрін, озираючись по сторонах. Дівчина боялася, щоб їх ніхто не підслуховував.

– Це треба довести і поліція цим займається, – спокійно промовила Евелін. Мадемуазель Дюбуа не дуже вірила у версію, що Фредерік винний в усіх бідах агенції.

– Доведуть. Ніхто просто так не затримує. Якщо більше немає тем для розмови, то пропоную повернутися на репетицію поки мадам нас сама не прибила.

Кетрін та Алізе розвернулися і пішли всередину, залишивши Евелін наодинці з негативними думками. Дівчина не вірила, що в Парижі знайомі так просто можуть відвернутися в людини, яка попала в біду, але їй нічого не залишалося як наполегливо працювати та йти до своєї мети.

***

– Ви мене балуєте своїми візитами, комісаре. Чаю, кави, лимонаду чи може, що по міцніше, щоб краще функціонував мозок, – Фран була в гарному настрої і дуже зраділа, побачивши Вальтера. Її гостинність, щирість та доброта імпонували суворому трудоголіку-комісару.

– Я прийшов до вас по делікатній справі. Дякую за такий великий вибір із напоїв, але я відмовлюся.

Жінка не тримала довго Вальтера на порозі і впустила його у своє помешкання. Фран затіяла прибирання, бо було видно відро для миття підлоги, швабру і старий домашній одяг, який наділа жінка.

– Принесли мені гарні вісті, – сплеснула руками Фран.

Комісар витягнув телефон і знайшов останні фото, які він зробив перед затримкою Мартінеса.

– Цікаво-цікаво… Чи це та сама спина? – неначе запитуючи Вальтера, Фран поринула у роздуми та спогади.

Комісар схилився на стіну і відчув, що вже добре перебуває на ногах. Він часто прогулювався пішки та долав довгі дистанції без допомоги автомобіля чи метро.

– Я можу підтвердити, що саме цю спину бачила того дня. В неї саме та енергетика про яку я говорила.

– Дякую вам велике! Чи ще щось можете додати, чи ви сказали вже все, що могли, – Вальтер подивився на Фран із надією в очах. Чоловік в душі вірив, що можливо ця жіночка ще щось пригадає.

– Ні, не маю більше нічого додати. А вам бажаю скоріше знайти вбивцю цієї милої молодої дівчини, тому що останнім часом тільки і розмов у нашому будинку про це моторошне вбивство. Багато хто не хоче навіть тут орендувати квартиру, – поділилася Фран чутками із комісаром. Чоловік кивнув і попрощався із жінкою, яка допомогла йому натрапити на слід.