Філіп зачаровано дивився на портрет Евелін і розглядав її прекрасні риси обличчя. Він милувався дівчиною і хотів їй подарувати все найкраще, що тільки в нього було.

Останнім часом він був зайнятий бізнес-поїздками та підписанням договорів по роботі і не бачив свою прекрасну музу. Йому сподобалося проводити час з Евелін, пізнавати її та вражати своєю ерудицією та харизмою.

– Мсьє Філіп, у мене є для вас новини, – коренастий високий чоловік увійшов в робочий кабінет та протягнув фотографії на яких була зображена Евелін разом із Патом.

– Хто це такий? І чому вони обнімаються? Ти ж казав що в неї тільки брат і вона не перебуває в стосунках, – Філіп підвищив голос на свого підлеглого. Він не очікував, що Евелін так швидко забуде про їх побачення в опері Гарньє.

– Скоріш за все це Патрік Молле, який теж працює моделлю. Я про нього майже нічого не знайшов. Видно, що він її захищає постійно, судячи із жестів.

– О, то ти вже його розкусив, як яблуко в роті. Я не хочу, щоб вона з ним проводила час, – гримнув кулаком по столу Філіп. Ревність його з’їдала, він був готовий прямо зараз примчатися до Евелін та забрати її до себе додому.

Здоровань вперше бачив свого боса таким роздратованим через дівчину. Зазвичай, він приймав рішення зважено, а тут втратив голову від якось молодої модельки.

– Вам треба заспокоїтися. Тим більше зараз шум навколо агенції Валері Рішар і зайві проблеми вам непотрібні.

– А що сталося? Наскільки я пам’ятаю мадам перебувала в гарному настрої і їй все сподобалося в організації вечірки, – здивовано запитав Філіп. Він не був в курсі останніх подій.

– Двоє дівчат з її агенції знайдені мертвими. І тепер моделі бояться йти під її опіку. На жаль, вона втрачає свою репутацію та популярність.

– Хто займається розслідуванням та на якому воно етапі?

– Цього я сказати не можу: не володію інформацією.

Філіп нарізав круги по кабінету і нарешті промовив, підійшовши дуже близько до здоров’яка:

– А чим ти володієш? Моїм часом?

– Ні, мсьє. Я не думав, що вас зацікавить ця інформація, – перепросив чоловік і зробив помітки у своїй голові. Він бачив, що бос злий й та нервовий через брак інформації.

– Добре, можеш бути вільним.

Філіп видихнув та відкинувся на кріслі. Надокучливі думки заважали йому нормально функціонувати та виконувати свою роботу, тому він вирішив навідати Евелін.

Мадемуазель Дюбуа вже повернулася із репетиції. Вона не чекала на непроханих гостей під вечір. Патрік сьогодні трохи затримувався і дівчина навіть не звернула увагу, що його немає поруч.

Розслабившись, Еві присіла на траву і відкинула сумочку в якій лежав телефон та записник. Думками вона думала про завтрашній день.

Машина Філіпа плавно під’їхала до її подвір’я. Чоловік вийшов і оглянувся навкруги: нікого зайвого. Бізнесмен впевнено покрокував знайомими місцями і нарешті побачив свою прекрасну музу – Евелін. Йому закортіло обійняти її та притиснути до свого серця. Він відчув, що розтає, як морозиво на сонці та робиться слабким біля неї.

Дівчина не помітила його, а щось замріяно водила пальцями по траві, як колись в дитинстві. Філіп спостерігав за нею і боявся промовити слово, однак дівчина підняла голову і побачила його.

Евелін перелякалася, тому що їй здалося, що це вбивця, який полює на моделей. Мадемуазель Дюбуа розвернулася і швидко побігла у свій дім, у своє укриття. Закривши всі двері на замки, Евелін заховалася в кутку, прислухаючись до кроків та колотіння власного серця.

Філіп перебував в шоці: вчинок дівчини збив його з пантелику. Він думав постукати, а потім лагідно промовив:

– Евелін. Це Філіп. Відкрий, будь ласка, я хочу тебе побачити.

Мадемуазель Дюбуа насторожилася, але потім її мозок впізнав знайомий голос. Дівчина з обережністю підійшла до дверей та наважилася відкрити:

– Філіп, це точно ви? Я думала це кривдник, тобто вбивця.

– Я в курсі того, що сталося у вашій агенції. Не хвилюйся, я думаю, що зможу допомогти. Підніму всі найкращі детективні агентства Парижу, Еві.

– Поліцейські вже працюють і комісар… – Евелін не договорила, бо Філіп увійшов у будинок і подивився на неї, як на свій порятунок.

– Евелін, я дуже радий тебе бачити. Всі ці дні я думав про тебе, а сьогодні примчався, дізнавшись що сталося, – Філіп підійшов ближче і вглядівся в обличчя, яке зводило його з розуму.

Мадемуазель Дюбуа відчула прилив крові до щічок і почервоніла. Вона давно не бачила Філіпа, не чула його голос та не відчувала присутність.

– Зі мною все добре. Я вдячна за турботу.

– Ти одна в будинку, чи може ще хтось тут ховається? – чоловік прислухався до сторонніх звуків.

Мадемуазель Дюбуа підняла брови від подиву. Вона не впізнавала Філіпа. Він ввів себе трохи дивно та непередбачувано.

– Звісно. Лише друг мого брата іноді приходить і перевіряє як я тут, – Евелін не хотіла ділитися подробицями із Філіпом про Патріка.

Чоловік стиснув кулаки та губи ледве стримуючи себе від люті. Його прекрасна муза перебуває наодинці із дорослим хлопцем, а він стоїть осторонь.

– Це неправильно, ти мала сказати мені, ти ж знаєш я б все зробив для тебе, – якось відсторонено відповів Філіп.

– Філіп, це благородно з твоєї сторони, але я можу сама…

Чоловіка манила врода Евелін. Він так хотів, щоб вона належала тільки йому в цьому світі. Його очі потемніли, а в горлі пересохло.

– Ти прекрасна дівчина, – Філіп не помітив, як почав осипати поцілунками шию Евелін і гладити її спину. Дівчина знаходилася, наче в трансі: вона раніше мріяла про це, але зараз почувала себе неправильно. Філіп продовжував торкатися її в різних місцях і вже почав роздягати. Евелін стрепенулася і жестом показала, що проти. Дівчина намагалася відштовхнути Філіпа, але бізнесмен був одурманений своїми почуттями до неї і продовжував лапати її.

Раптом хватка Філіпа ослабла і Еві побачила розлюченого Пата, який накинувся на чоловіка. Зав’язалася боротьба: Філіп намагався захищатися і також атакувати Патріка. Він впізнав хлопця з фотографії і його власна ненависть надала йому більше сил.

Евелін не могла більше спостерігати за цим кровавим дійством і спочатку кричала, щосили, щоб вони зупинилися, а потім що викличе поліцію. Пат і Філіп були обоє в синяках, подряпинах та гематомах. З вітальні зробили бійцівський клуб і кров сочилася повсюди.

– Досить, досить. Філіп, забирайся, я не хочу тебе більше бачити. Пат, зупинись, мало нам зараз проблем, – Еві була в розпачі. Вона не могла подумати, що дорослий заможний чоловік здатний на такі жахливі речі. Добрі спогади стерлися з голови.

– Я не віддам тебе йому. Ти будеш зі мною, – промовив Філіп, намагаючись повалити Пата на підлогу.

– Патрік – це частина моєї родини. Не смій його кривдити, – мадемуазель Дюбуа на власний ризик підійшла ближче до Філіпа та міцно вхопила його за лікоть.

Чоловік відчув, що його хватка стає слабшою. Він стрепенуся та поглянув декілька секунд на Евелін і зрозумів комічність всього, що відбувається.

– Ми ще не закінчили, – промовив він до Патріка і пішов геть, гупнувши сильно дверима.

Евелін була шокована і боялася дивитися в очі блондину. Патрік наблизився до неї та обійняв її, заспокоюючи:

– Все добре, я поруч. Він більше не буде тебе чіпати, – кров сочилася з його губ, але він знайшов сили втішити Евелін.

Дівчина натомість почала обробляти його рани та запропонувала йому щось перекусити. Патрік пояснив, що спочатку подумав, що це вбивця, який полює на моделей, далі він приглядівся і зрозумів, що цей чоловік нахабно лапає дівчину і це вже не той випадок, коли треба чекати на поліцію.

– Як ти з ним познайомилася? І чому він диктує правила, наче ти його власність, – юнак чекав пояснень від Еві.

– Патрік, я не знаю, що на нього найшло сьогодні. Він завжди був привітний та милий зі мною. Раніше він водив мене в оперу, показував цікаві місця, дарував квіти та інші подарунки…

– Еві, ти ж розумієш, що він це робив не просто так. Ти мала розповісти раніше, що маєш залицяльника. Може б тоді всього цього не було.

– Пат, він мені сподобався, я хотіла пізнати його краще, – мадемуазель Дюбуа відвела погляд.

Юнак був незадоволений тим, що Евелін приховувала від нього з ким вона спілкується. Цей бізнесмен міг зробити з нею все що завгодно.

– Якби мене не було цей покидьок зробив би з тобою все, що він хотів. Я не думаю, що поліція б стала розбиратися з ним.

Евелін розплакалася: вона пригадала поцілунки Філіпа та його руки на своєму тілі. Вона захоплювалася ним, але ще не встигла полюбити. На деякий час вони припинили спілкування і дівчина почала забувати про нього, поринаючи у свої проблеми та тривоги.

– Я думала, що добре розбираюся в людях до сьогоднішнього дня. А може і ти не такий хороший, як я думаю, – сердито промовила дівчина, витираючи сльози. Евелін відійшла від Пата і почала приводити вітальну в нормальний вигляд.

Юнак задумався над її словами.