За кулісами показу відбувалося щось неймовірне. Візажисти, стилісти бігали від однієї моделі до іншої і намотували кілометраж своїми ногами. Евелін було приємно вперше брати участь в такому показі. Їй змінювали образи настільки швидко, що вона не запам’ятовувала в що була одягнена і яка в неї була зачіска на голові.

− Евелін, скоро ваш вихід, − звернувся координатор до дівчини. Мадемуазель Дюбуа сиділа в спеціально відведеному для неї місці і табличка вказувала на її прізвище.

− Добре, − Евелін хвилювалася від того, що робитиме це вперше на публіку, а камери та журналісти будуть трішки збивати із пантелику.

Алізе повернулася із подіуму і мадемуазель Дюбуа приготувалася до дефіле. Вона йшла впевнено, елегантно і красиво, наче робила це мільйони разів. Присутні із захопленням дивилися на неї та на одяг, який вона рекламувала. Дівчина бачила в перших рядах мадам Рішар, світських дів та колишніх моделей. Зробивши точку, Евелін розвернулася і побачила, як комісар Вальтер сидить і щось записує у своєму записнику. Модель не очікувала його тут побачити.

− Евелін, ви велика молодець. Ви народжені для подіуму, − візажист похвалила дівчину і побажала їй удачі.

Показ пройшов на «ура»: на подіумі ніхто не перечепився та не впав, а також одяг був цілий та неушкоджений, як і самі моделі.

Моделі були щасливі, але трохи втомлені від надмірної уваги дизайнерів та преси. Евелін не дуже розуміла під кінець вечора з ким вона спілкується та що від неї хочуть.

− Як бачите, комісаре, все пройшло спокійно і я б навіть сказала чудово. Дарма ми всі хвилювалися, − мадам Рішар йшла під руку з Вальтером і мило з ним бесідувала.

− Але вам все-таки було спокійніше, коли ви знали, що поліція поруч. Ми оглянули кожен сантиметр, слідкували за всіма підозрілими особами. Напевно, справа скоро буде закрита, тому що підозрювані сидять по камерах і не мають змоги комусь заподіяти шкоду.

− Ви впевнені, що це зробив Фредерік? – мадам Рішар все ще не вірила, що її вірний помічник здатен на таке.

− Ну самі поміркуйте: спочатку він свариться з Ерікою і приступі гніву вбиває її, далі йде Полін, яка не вміє тримати язик за зубами. Мотиви очевидні. Сьогодні його не було поруч і все обійшлося.

Мадам Рішар подякувала Вальтеру за безпеку та розуміння ситуації. Засновниця агенції привітала дівчат з успішним показом та побажала моделям успіху.

− У мене гудуть ноги, але я рада, що тепер можна видихнути і спокійно собі жити, − промовила Катрін, звертаючись до Алізе та Евелін.

Дівчата поверталися в агенцію і ділилася враженнями про пережитий досвід.

− А я рада, що мені ніхто не насипав скло в туфлі чи не зробив якусь капость поки я перевдягалася і готувалася до дефіле, − посміхнулася Алізе.

Моделі її підтримали. Вони були розслаблені та не відчували біди, як раніше. Дівчата ділилися враженнями одна з одною до самої агенції. Евелін забула подзвонити Патріку і сказати, що вона вже звільнилася.

Вийшовши із таксі, моделі зайшли в агенцію та почали збиратися додому. Евелін поглянула на себе дзеркало: під очима стояла втома, а в горлі пересохло. Дівчина вирішила сходити до мінібару та взяти пляшку з водою.

Нахилившись вона відчула, як хтось стоїть за спиною. Дівчина повернулася: здалося. Евелін видихнула і продовжила свої справи. Однак, світло зрадливо зникло і вона опинилася в темряві. Серце забилося сильніше.

− Хто тут? – прошептала мадемуазель Дюбуа. – Катрін, Алізе...

Хтось підніс ганчірку їй до носа і дівчина почала втрачати свідомість.

***

Вальтер ніколи раніше не був запрошений на показ мод. Він рився у своєму гардеробі, намагаючись знайти відповідний костюм для даної події. Нарешті удача посміхнулася йому і чоловік побачив класичні штани та піджак в закутку шафи.

Комісар заходився прасувати знайдені речі, щоб не вдарити обличчям в багнюку перед відомими людьми на заході й гідно представити французьку поліцію. Правда, ніхто б і не дізнався з гостей, що він представляє правоохоронні органи.

− Я вже і забув, як це робиться, − пробурмотів комісар, згадуючи, як колишня дружина займалася побутом і прасувала його речі.

Шарль чекав на нього на кухні і чув, як Вальтер говорить сам до себе.

− Потрібна моя допомога? – поліцейський ввічливо поцікавився, проте комісар тільки відмахнувся.

− Я готовий підкорювати подіум, − пожартував Вальтер, увійшовши на кухню.

− Я вражений. Ви народжені, щоб носити класичні костюми, − зробив комплімент Шарль. Він вперше бачив Вальтера в такому образі.

Комісар зробив проходку і скопіював рухи моделей. Він покрутився і елегантно сів за стіл.

− Дякую. Якщо без жартів, то я навіть трохи хвилююся. Я раніше тільки по телевізору бачив такі заходи, а тепер беру в них участь, − щиро поділився своїми переживаннями комісар.

− Я теж, але ви пообіцяли Валері Рішар берегти дівчат.

− Знаєш, я все більше переконуюся, що це за цим стоїть Фредерік Мартінес. Все припинилося після того, як він загримів до камери, тому я вирішив, що сьогодні останній день, коли ми охороняємо агенцію Валері Рішар. Час спливає і в нас є ще купа додаткової роботи, − Вальтер поставив чайник і чекав доки той закипить, щоб пригостити Шарля жасминовим чаєм з еклерами.

− Дуже смачно. Можливо треба ще трохи почекати, − пережовуючи еклер, промовив Шарль.

− Ми маємо ефективно виконувати свою роботу, а не топтатися на місці біля однієї справи. Керівництво вимагає, щоб ми швидше надали звітність по зробленій роботі.

− То ви хочете посадити сімейство Мартінесів?

Вальтер пригнічено подивився на Шарля і відповів:

− Час покаже.

***

Мадемуазель Дюбуа відкрила очі. У неї сильно боліло все тіло, особливо шия. У автомобілі було темно і непривітно. Вона, як лялька, валялася на задньому сидінні.

Останнє, що дівчина пам’ятала, це те як хтось підійшов із-за спини і вона втратила свідомість. Тут не було ні Пата, ні дівчат, ні Вальтера. В очах зароджувався страх.

− «Вбивця», − подумала Евелін. – «І він веде машину».

Вона намагалася розгледіти хто сидить за рулем і веде машину. А можливо Еві накрутила себе і це Філіп.

− Філіп, це ти? – невпевнено промовила мадемуазель Дюбуа.

Їй ніхто не відповів, однак вона відчула, наче водій посміхнувся. Її викрали чи хочуть вбити. Евелін не розуміла які мотиви і скільки в неї часу є, щоб вибратися з автомобіля неушкодженою. При ній не було її особистих речей, лише одяг в який вона була вдягнута.

− Хто ви такий? – викрикнула Еві. Напруга зростала і в неї почали здавати нерви.

Машина продовжувала їхати, а водій проігнорував її питання. Розпач охопив мадемуазель Дюбуа.

− Куди ми їдемо, що ви хочете зробити зі мною? – дівчина пригадала новини про загибель Еріки та Полін.

Автомобіль раптово зупинився. Водій розвернувся до неї і через маску проговорив:

− Пересідай на переднє сидіння і без різких рухів.

Голос не був схожий на Пата чи Філіпа, але він належав чоловікові. Евелін послухалася і пересіла наперед. Мурашки пробігли по спині. Тепер вона сиділа поруч зі злочинцем-викрадачем.

− Ремінь не пристібай, тобі це не потрібно. Ти ж любиш йти на ризик, як тільки ти з’явилася в агенції, все пішло не так. Раніше я був в центрі уваги, а потім прийшли такі вискочки, як ти і забрали мою славу.

− Про що ви говорите, а не зовсім вас розумію, − Еві далися важко ці слова. Незнайомець більше був схожий на ненормального.

− Вона перестала приділяти мені час, тільки й розмов, що про дефіле, фотосесії, про нових дівчат.

Мадемуазель Дюбуа не розуміла цього чоловіка і хто його чим скривдив. Дівчина намагалася поводити себе обережно та не провокувати незнайомця на необдумані вчинки.

− Тепер все не так радісно в агенції. Всі на вухах, шукають і бояться невідомого вбивцю. А він тут спокійно їде з найкрасивішою моделлю в агенції.

− Я не розумію чому і кому ви мстите, − Евелін намагалася потягнути час.

− Тобі й не треба розуміти. Я обрав тебе і сьогодні твоя участь в цьому завершиться, − спокійно промовив вбивця з насмішкою в голосі.

Він натиснув на педаль, машина прискорилася і полетіла, як ненормальна вперед. Еві подумала, що вони змагаються на перегонки з невідомим противником. Її аж почало нудити від такої швидкості.

***

Пат приїхав до агенції Валері Рішар як зазвичай. Він чекав на дзвінок від Евелін, але так і не дочекавшись вирішив почекати кохану біля її роботи. Блондин сидів у машині і спостерігав за кожною машиною та перехожим, який крутився біля агенції. Ні Валері, ні Евелін, ні дівчат юнак не бачив. Сумніви почали закрадатися в його серце і він вирішив все-таки набрати Еві, хоча вона й обіцяла, що сама перетелефонує після показу.

Блондин набрав знайомий та рідний номер, але йшли одні гудки. Юнак вийшов із машини і пішов прямо до агенції. Усередині він помітив, що все-таки хтось із дівчат був на місці.

− Привіт, дівчата, − юнак мило привітався з Алізе та Катрін, які вже виходили з гримерки.

− Привіт. Ти по Евелін приїхав, бо вона давненько вже пішла по воду, іще не повернулася, а ми вже зібралися додому, − промовила Алізе.

− Дивно, я думав, що вона зайнята, тому не очікував когось тут зустріти. Я телефонував їй і почув тільки гудки.

− Це дійсно дивно, тому що телефон вона взяла із собою, − збентежено відповіла Катрін.

Патрік вийшов із гримерки і побіг в сторону кухні. Біля мінібару нікого не було. Він поник і розчаровано подивився на екран мобільного телефону: Еві не передзвонила. Юнак знову набрав і почув гудки.

Блондин повернувся в гримерку: Катрін та Алізе все ще чекали.

− Евелін ніде немає. Куди вона могла подітися? – у душі у Пата творилося неладне.

Дівчата перезирнулися і пожали плечима. Блондин почав поступово нервувати.

− Може вона вирішила побути наодинці і тому нікого не попередила. Сидить собі десь в кафе або їде на метро, − припустила Алізе, щоб якось заспокоїти Патріка.

Юнак хотів би повірити в цю версію, але спогади про сутичку з Філіпом та нерозкриті вбивства не давали йому розслабитися. Він би хотів, щоб Евелін опинилася біля Луї чи затрималася на показі, але вона повернулася разом з дівчатами і раптово зникла з радарів.

− У когось із вас є номер комісара чи це секретна інформація для обраних?

− Так, він поділився з нами, а також був сьогодні на показі разом із мадам Рішар. Комісар оберігав наш спокій і, напевно, перевіряв одну зі своїх гіпотез.

Юнак кивнув і швидко набрав номер комісара. Він намагався говорити чітко і не тараторити, а також контролювати дихання і свою тривогу. Комісар одразу підняв трубку і пообіцяв, що зробить все можливе, щоб знайти Евелін.

Патрік разом з комісаром та Шарлем їхали в одній машині. Спеціалісти прослідкували сигнал від мобільного телефону Евелін. На жаль, найстрашніша версія підтвердилася: сумочка Евелін лежала на дорозі, а телефон знаходився всередині і вібрував. Вальтер зрозумів, що він для Евелін останній шанс на порятунок і від того наскільки швидко його мозок буде працювати залежатиме життя юної дівчини.