Є в осені особливі чари -

Полум'яні,

Звабливі,

Нетривкі.

Але які ж вони яскраві...

Місце: Світ зірок, що падають

Осінь надходить непомітно. Здавалося, ще вчора починався приголомшливо теплий, соковитий, яблучний липень, а сьогодні помічаєш, що в зелених кронах дерев з'явилися жовті плями. Повільно опадають яскраві листочки. Вітер стає колючим і морозним, особливо вранці. З потаємних щілин інших світів виповзають тумани. Міста перетворюються на білясті моря з ледь помітними верхівками хмарочосів, шпилями дзвіниць і годинників. Дозріває солодка малина, палахкотять вогнем ягоди горобини. Соковиті груші пахнуть сонцем. Дивлячись на барви осені, розумієш: цю пору року важко не любити.

У кожному місті осінь інша. Кажуть, її Хранителькою є рудоволоса Відьма з Золотих Садів. Звуть її Іредана. Відьму всюди супроводжують духи осені - руді семихвості лисиці, що вміють бігати у повітрі. Їхня господиня встигає зазирнути у будь-який світ, навіть якщо золота пора настає в тисячі містах одночасно. У це легко повірити, спостерігаючи за красою осені у різних, таких далеких один від одного світах.

Прекрасна осінь в дивовижному світі під назвою Земля. Через відмінності клімату вона всюди виглядає по-різному. Затишна і золота у Львові, ніжна і туманна - в Кракові, похмуро-містична - у Празі; яскрава і жвава - у Нью-Йорку; холодна, колюча - в Копенгагені; тепла, пахуча - у Мадриді.

Це лиш деякі міста Землі. Протягом століть світ розвивався, і міст ставало більше. Аби насолодитися атмосферою кожного місця, потрібен не один рік. Таким розмаїттям і унікальна Земля.

Місто асангів Шіасса у туманному світі Зміїв неохоче впускає осінь за химерні візерунчасті стіни з незвичайних прозоро-жовтих каменів. Високі й вузькоокі змієлюди готуються до довгої зимової сплячки. Вони приносять до будинків опале листя й роблять затишні місця для сплячки. Холодними дощовими вечорами батьки гріють у листі дітей. Маленькі змієнята ще не готові до холодів і можуть замерзнути. Тому восени ви не побачите жодної дитини у Шіассі. Лиш дорослі, що намагаються встигнути зробити всі справи до настання зими.

Амберіан, що у світі Нюе, восени стає похмуро-вишуканим. Дахи бурштинового кольору гармонійно вписуються у загадкову атмосферу. З Фейрітаунського лісу вітри приносять жовто-червоне листя, що встеляє вулиці й шарудить під ногами. Часті дощі ховають місто за сріблястою завісою. Містяни нечасто гуляють у цю пору року, надаючи перевагу посиденькам у кав'ярнях за чашкою какао.

А в Південній Долині осінь тепла. Там завжди яскраво світить сонце і саме там живе золотоволосий Король Літа. Юнак дозволяє Осені на деякий час зазирнути в мармурове місто Вісс, де живуть усміхнені й щедрі істоти. Для них золота пора - це завжди свято і чудовий настрій. Вони запасаються різнокольоровим листям і варять з них дивовижні напої, наповнені любов'ю і магією осені.

Іредана з'являється і в світі Іскристого Вітру і Чорних Скель. Серед неприступних вершин гір Курозу загубилося величне місто Дьорбен. Осінь для світловолосих містян означає наступ суворих холодів. У цей час всі запасаються їжею і дровами на зиму. І навіть на початку осені світ засипають сильні снігопади. Тоді Дьорбен занурюється в біло-золоту напівдрімоту.

Майже непомітно проходить осінь в старовинному місті на Семи Морях Рейні. Прохолодна і волога, вона приносить довгоочікувані дощі після спекотного літа. Восени у Рейні тільки дозріває урожай. Містяни нітрохи не бояться дощу і гуляють в похмуру погоду без парасольок. Кажуть, дощі Рейну цілющі і продовжують життя на сотні років.

З радістю впускає Володарку осені маленьке місто Цульке, що у світі Земе. Золоті дерева оточують невисокі будинки. Мальовничі дворики, повністю зарослі плющем, спалахують бордово-червоним. Вечорами ліхтарі освітлюють вузькі вулички таємничим світлом, а опале листя нагадує золотий килим. І кав'ярні, якими славиться містечко, по-особливому чепуряться до головного шабашу - Самайну.

Ена Онейро, яскраве місто світу Мрійників, купається в ніжно-коричневих кольорах. Дивно, та листя там лише зрідка буває жовтим. Під сяйвом золотих хмар нічне місто пульсує і живе. На спіральних вежах ростуть рослини з інших світів, що повільно змінюють зелений колір на бордовий чи пурпуровий. Люди у теплих яскравих шарфах і пальто поспішають зайти в улюблену кав'ярню на даху хмарочоса і споглядати за плином осінніх днів і ночей.

Теплий Баханде у незвіданому світі Ваджарта майже не змінюється. Високі дерева з широким листям лишаються зеленими. Лиш дощі частіше омивають місто, а зі сторони моря надходять тумани. На осінь у Баханде припадає багато свят, в основному, це свята дощових богів. На півдні Ваджарти посушливий клімат, тому тут цінують воду.

Кавові дракони Темного Містечка обожнюють осінь, тому що там падають кавові дощі, а золоті дерева стають темно-бордовими. Їхнє листя має смак гіркого шоколаду. Дракончики із задоволенням ловлять дощові краплі і з'їдають все листя. Потім вони ховаються у вигнутих вежах і сплять до настання весни. Або відлітають в інші світи, мріючи побачити нові місця.

*****

- Яка ж прекрасна осінь! - вигукнув хлопчик зі світлим волоссям, нетерпляче повернувшись у ліжку. Незважаючи на те, що вже наступав світанок, спати дитина не хотіла. Адже мама знає стільки цікавих історій! - Я хочу побувати в кожному світі!

- Колись так і станеться, - посміхнулася вродлива жінка з довгою золотою косою і небесно-блакитними очима, одягнена в строкату пурпурово-зелену сукню, - а зараз, Еане, пора спати. День майже настав.

- Але днем ​​теж цікаво... - понуро мовив хлопчик, виглядаючи у вікно. Еан бачив світанок лише одного разу, проте видовище було захоплюючим. Хлопчику хотілося ще раз поспостерігати за малиновим сонцем і помаранчевим небоо. - Мамо, ти не розповіла про страшний Наудінне. Яка там осінь?

- Відьма не приходить у Наудінне, - відповіла жінка, - ти ж знаєш, що Сірий світ забере у неї всі фарби. Тоді Іредана зникне. Осінь там сіра та похмура, холодні дощі навіюють журливі думки, сірі тумани нависають над людьми, смердючі вітри приносять вогкість і хвороби. В Наудінне сіра осінь. Як і решта пір року.

Еан виглядав замисленим, слухаючи розповідь матері.

- Чому цей світ такий нещасний? - врешті запитав хлопчик. - Невже Хранитель забув про Наудінне? Може, він зник? Цікаво, чи є спосіб повернути Сірому світові фарби?

- Наудінне створений з негативних думок і бажань, з апатії, депресії і зневіри, - жінка сіла коло сина, - навряд чи хтось із могутніх істот здатний знищити Сірий світ. Вважається, що насіння Наудінне є всюди. І якщо Наудінне знищують, він знову відроджується з насінин. Можливо, Хранитель не витримав тиску сірості й безвиході і пішов звідти.

- Але якщо немає Хранителя... - почав маленький Еан.

- Пора спати, - жінка м'яко спинила сина, - інакше завтра до моря не підеш.

Хлопчик неохоче сховався під строкатою ковдрою, пошитою з клаптиків тканин.

- А тато он досі гуляє, - заявив Еан, - і спати не поспішає.

- Тато вже дорослий, - сказала мама, поцілувавши хлопчика у чоло, - спокійного дня.

- Спокійного, - зітхнув Еан і повернувся на лівий бік. Жінка вийшла з кімнати в освітлений сонячним світлом коридор, прикрашений прозорими столиками і картинами з синіми камінцями. Зірки за вікном перестали падати, а чоловіка ще не було.

- Ох, Аене, який же ти приклад синові подаєш? - вона посміхнулася. - Все тобі цікаво, все потрібно побачити й відчути. Будеш сам ловити Еана, коли він захоче досліджувати місто вдень.

Примітки

*У світі Зірок, що падають, люди сплять удень, а вночі займаються справами.