І сказав Господь Каїну: "Чому ти розсердився? Чому спохмурнів? Коли робиш добро, пишайся цим, а коли ні - гріх на порозі жде: він і так оволодів тобою, та повинен ти над ним бути вище".

Буття 4:6-7

Світ: Ізерленд

Темні це були часи. Далекі й незнані, коли панна Всесвіт створила тринадцять перших Хранителів світів. Часи, коли не існувало великих імперій, могутніх героїв, грізних царів та кровопролитних воєн. Не споруджувалися ще велетенські міста на безкрайніх просторах Ізерленду. То були часи перших людей. І поклонялися вони Єдиному Темному Богові, який створив їх. Створив на втіху собі, щоб довести іншим богам, що він теж може керувати живими істотами.

Серед безіменних земель, біля пагорба з чорними лисицями, у високому дерев'яному будинку жили Зейр та Ейла – ті з перших людей, яких Темний Бог охрестив Санде[2]. І було у Зейра та Ейли два сини - Мо і Мел. Брати були несхожі. Мо був високим і сильним, зі світлим волоссям до плечей і суворим обличчям. Риси Мела були м'якими, на губах часто з'являлася хитра посмішка. Він завжди знаходив час причепуритися та обрізати волосся. Мел був пастухом, тримав велику отару овець, Мо обробляв землю. І лише в нього був багатий урожай, бо Мо умів слухати землю, орав її у слушний час і з любов'ю вирощував плоди.

Був у нечисленних перших людей звичай - у певний день приносити до кам'яного жертовника підношення і спалювати їх. Цей звичай називали закляттям. Ось настав час, коли брати Санде принесли на кам'яний жертовник свої перші жертви. Приніс Темному Богу підношення Мо - дари землі, золоте пшеничне колосся і соковиті плоди. Приніс жертву і Мел - кілька ягнят, жирних та вгодованих. Віддали брати закляттю свої підношення. Сподобалася жертва Мела Темному Богові, бо любив він запах крові та смаженого м'яса. З захопленням споглядав Єдиний Темний Бог, як Мел гострим кривим ножем перерізає шиї ягнят, як забарвлюється в червоний колір білястий пушок на безневинних тільцях, як уміло юнак відокремлює голови з вибалушеними очима від тіл. На жертву Мо Темний Бог не подивився, хоч приємними були пахощі трав. Мо спохмурнів і розсердився. Обличчя його стало чорнішим за нічну темряву, що піднімалася з ущелин із заходом сонця. І тоді Темний Бог запитав у Мо: "Чим ти невдоволений? Чому розсердився? Гордим будь, коли робиш добро, а коли ні - грішний будеш ти. Мел зробив добро, і я благословляю його діяння".

Сказав тоді Мо: "Я зроблю добру справу". Він пішов до Мела і сказав: "Ходімо в поле, брате". Коли вони були в полі, Мел хвалився своєю отарою і казав, що його жертва винагородилася. Овець в отарі побільшало вдвічі. Мо йшов позаду, похмурий і напружений. Він витяг з піхов кривий ніж. Брати зробили собі зброю зі шматка металу, знайденого біля ущелини. Мо напав на Мела, вдаривши ножем у спину. Мел упав. І завдавав Мо удар за ударом, поки кров брата не окропила його руки і чорну землю. Прошепотівши: "Ось твоя жертва, Єдиний Темний Боже", Мо втік. І коли стояв Мо на пагорбі, Темний Бог запитав: Де ж Мел? Відповів йому Мо: "Не сторож я братові своєму". Темний Бог же сказав: "Голос крові твого брата волає до мене з надр землі. Тепер же земля тебе проклинає, Мо Санде, бо пролив ти на неї кров свого брата. Як би ти не орав поля, більше не буде в тебе врожаю, тільки сухі стебла викине земля. Втікачем станеш ти в цьому світі". Підняв голову Мо до неба: "Не гріх я вчинив, Темний Боже, а гідну жертву тобі приніс. І за це ти проганяєш мене з цієї землі. Від твого лику я маю ховатися, буду втікачем у цьому світі. Перший, хто зустрінеться на шляху, мене вб'є". Темний Бог сказав: "Ти приніс гідну жертву". І створив Темний Бог мітку на юнакові, щоб жодна істота, що бігає, повзає чи плазує по землі, не могла вбити його.

Мо Санде пішов у найтемніші краї Ізерленду. І ніхто не смів його вбити. Жив він довго і бачив розквіт людства, велич імперій. Перед очима Мо Санде проносилися століття, відбувалися перевороти, гриміли війни, будувалися та вмирали міста. Проте Ізерленд настільки прогнив і зіпсувався зсередини, що жодна істота не змогла б врятувати світ, сповнений гніву, люті, насильства, затоплений ріками крові та вистелений трупами. Ізерленд був поглинутий Касараром, що на той час став Пожирачем Світів. А Єдиний Темний Бог щез.

Та перш, ніж Ізерленд назавжди зник з просторів Всесвіту, Мо Санде, який навчився подорожувати світами, відчинив сірі двері й опинився в Наудінне.

Донині Мо Санде відомий як найгрізніший посланець Сірого Світу, під чиїм керівництвом створюють страшну отруту і поширюють у різні куточки Всесвіту; гинуть Хранителі, а легіони Безликих проникають у світи і перетворюють їх на оселі зневіри та байдужості. Мо Санде - це частина Нікуди, найсильніша, непереможна та розумна частина. Бо жодна земна істота не може знищити того, хто затаврований міткою Темного Бога.

Примітки

[1] Під Єдиним Темним Богом мається на увазі Хранитель Ізерленда.

[2]Санде в перекладі з мови луань означає "святий".