Нехай мої магічні дії

не на шкодять ні одній живій істоті.

Хай буде так!

Місто: Олта

- Отож, шабаш на честь священного свята Лугнасаду оголошую відкритим, - урочисто промовила Юмане, запалюючи першу свічку. Четвірка подруг допомагала відьмі, і вмить нічну темряву, що оселилася в квартирі, осяяли тремтячі вогники, тендітні й мерехтливі. Вони освітлили тринадцяту квартиру Оніксової відьми, обставлену старовинними чорно-білими меблями з інших світів. Стали видно й інші фрагменти оздоблення – вівтар, встелений шовком золотистого кольору, важкі пшеничні снопи, вінки з запашних квітів на стінах, велику мідну чашу із зерном. Майстерно сплетену зернову ляльку п'ятірка відьом робила з великою любов'ю. У великій вазі на підлозі стояли соняшники. На вівтарі сяяли наконечники стріл, короткі списи та три кинджали, що символізували войовничу природу бога Луга. Спечений хліб, прикрашений колосками з тіста, стояв у центрі вівтаря. У кімнаті пахло волошками, ромашкою, вересом та звіробоєм. Звісно, це був не той шабаш, який влаштовували на чаклунських горах чи в магічних замках. П'ятірку молодих відьом ще не посвятили втретє*, а це означало, що вони не могли відвідувати шабаші. І дівчата вирішили влаштувати власне святкування на честь бога Сонця.

- Знаєте, - після недовгого мовчання промовила Іанте із сім'ї Смарагдових відьом, - вночі можна поспостерігати за тим, що відбувається в інших світах, відчинивши кілька дзеркальних воріт.

- Правда? - захопилася Фенґірі з родини відьом Місячного каменю, чиє гостре обличчя ніби випромінювало слабке сяйво. - Але це може бути складно.

- Складно було б, якби я була одна, - Іанте дбайливо тримала свічку і дивилася, як тремтить тонкий язичок полум'я, - та я щиро сподіваюся, що ви допоможете, сестри. Крім того, під час шабашів ворота між світами тонкі, тому особливих зусиль докладати не доведеться.

- Це цікаво, - прошепотіла Хонг Бао Ші. Її червоне волосся - примітна ознака сім'ї Рубінових відьом - було заплетене у дві важкі коси.

- Можна спробувати, - погодилася Юмане, - тільки спочатку піднесемо дари богу Лугу та Панні жнив, як це роблять на справжніх шабашах, і розділимо з ними трапезу. А потім, - у її чорних очах відбилися вогники свічок, - займемося чаклунством.

Омра з родини Бурштинових відьом, золотокоса красуня, піднялася. Вважалося, що саме Бурштинові відьми були найближчими до Бога врожаю, тому вони й підносили молитви під час Лугнасаду.

- Хай благословенним буде свято в честь великого Луга, — шанобливо сказала Омра, тримаючи в руці ріг, наповнений чорнично-медовим сонячним напоєм, — і нехай шанується його мати Таїльтін. Нехай у цю ніч горить полум'я, проганяючи пітьму, нехай зігріває воно та відбиває все благо свята врожаю. Славимо Панну жнив і приносимо зерно, щоб воно наповнило наші будинки силою життя та достатком. Поважний Лугу, велика мати Таїльтін, Панно жнив, розділіть з нами щедру трапезу і благословіть спекотний літній час.

Омра замовкла і схилила голову перед вівтарем. Відьми по черзі зробили ковток напою з рогу. Взялися за руки й заспівали старовинну пісню мовою Богів. Їхні голоси дзвеніли, пробуджуючи невловиме відчуття безмежної свободи. Магія матеріалізувалась і заповнила квартиру Юмане. Нечутно відчинилося вікно, легкий вітер приніс аромати соковитої трави та ягід – незвичний для пропахлого бензином та асфальтом міста. Вогники свічок затремтіли. Дівчата закінчили співи. Омра взяла вівсяний хліб із чорницею, розламала на шість частин. Одну частину поклала на вівтар.

- Боги до нас таки завітали, - Іанте помітила відчинене вікно.

- Отже, вони задоволені і благословляють нашу магію, якщо вона не завдасть шкоди іншим, - зробила висновок Юмане.

- То як щодо споглядання ночі Лугнасаду в інших світах? - жваво поцікавилась Омра, сідаючи на м'яке крісло і поправляючи поділ пишної сукні персикового кольору.

- Я не забула, - Іанте підійшла до великого дзеркала, що стояло в кутку кімнати. Дерев'яна рама покрита різьбленням, що зображувало покровителів восьми шабашів - Кернунноса, Брігітту, Істар, Беліноса, Огміоса, Луга, Мабона та Самайна. Оглянувши дзеркальні відображення сестер, Іанте мовила: - Додайте трохи магії у дзеркало.

Щойно відьми вивільнили внутрішню силу, поверхнею дзеркала пішли брижі. Потім дзеркало розділили на тисячі уламків золотисті лінії. У кожному уламку виник новий світ. Заінтриговані дівчата підійшли ближче.

- Наше місто з висоти пташиного польоту, - Мірі торкнулася одного уламка, і той зайняв більшу частину дзеркала. Олта була занурена в темряву, мерехтіли лиш окремі вогники у багатоповерхівках та самотні ліхтарі у центрі. У повітрі танцювали невидимі звичайним людям духи. Особливо яскраво сяяли зірки якимось теплим, загадковим сяйвом. Далеко на горизонті світив повний Місяць.

- Чарівне видовище, - прошепотіла Омра.

- Зараз ми побуваємо на шабаші, який щороку проходить на Чорному пагорбі, - Смарагдова відьма торкнулася чергового уламка. Він збільшився, і дівчата охнули.

Пагорб, оточений високими білими ліліями, висвітлювало сяйво трьох місяців - зростаючого, повного та спадаючого. Навіть у міську квартиру проник терпкий запах багать та медового вина, настільки сильною була магія дійства. Відьми з вінками на розпущеному волоссі голосно сміялись і танцювали. На їхніх тілах виднілися відьомські знаки – захисні руни, огами, стародавні символи з інших світів та знаки приналежності до тієї чи іншої родини. На покритій мохом землі, схрестивши ноги, сиділа і грала на великому багатострунному інструменті одна із сім'ї Перлових відьом. Саме вони були ближчими за інших до магії мистецтва. Від текучої мелодії лілії на узліссі пагорба росли вгору, трава м'яко стелилася пухнастим килимом, а іскри багаття спалахували до небес. Кружили світлячки, заплутуючись у волоссі відьом, звучали голоси, поєднані одним ритмом. Це було так чарівно, що відьми у квартирі неохоче відірвалися від спостереження за справжнім святкуванням шабашу.

- Ось де народжується справжня магія, - заворожена Юмане ледь не торкалася поверхні дзеркала, - чому, ну чому такі шабаші можна відвідувати лише після третьої посвяти? Хіба є різниця?

- Ти знаєш, що є, - відповіла Фенґірі, - якщо відьма не пройде хоч одну посвяту, яка поступово пробуджує її сили, вона не витримає магії шабашу.

Дівчата ще трохи спостерігали за святкуванням. Потім їм захотілося побачити інші місця. Іанте час від часу відкривала новий краєвид. У деяких світах був день, у деяких наставали малиново-пурпурові сутінки. У далекому Голдахарі, світі Мрійників, по небу вночі пливли золоті хмари, освітлюючи світ ніжним пульсуючим сяйвом. Усі будинки там були зроблені із прозорих матеріалів. Ліхтарів майже не було, бо світла хмар цілком вистачало. І вночі вулиці світу Мрійників заповнювали люди та істоти синього кольору. Вони нагадували людей, але були повністю вкриті шерстю. Круглі голови закінчувалися трикутними шапочками з круглими помпонами. На обличчях істот через шерсть було видно лише добрі чорні очі. Вони пливли в повітрі, не торкаючись землі, та спілкувалися з людьми. Люди в химерному різнобарвному одязі сиділи на дахах, де розташовувалися кафе, і насолоджувалися прекрасною ніччю.

Вигадливий, багатоликий і постійно мінливий Світ Снів був нагромадженням найнезвичайніших пейзажів, локацій і міст. Дивні, страшні, милі, кумедні істоти блукали нерівною поверхнею, стрибали та літали. То тут, то там виникали люди, які спали. І місцевість довкола них одразу змінювалася. Одні пливли на гігантських кораблях у пошуках пригод, інші тинялися пустельними містами, треті закохувалися чи заново проживали найкращі та найгірші моменти життя.

У Темному Містечку, світі кавових драконів, вічно панувала ніч. Різнокольорові зірки блимали в небі кавового кольору, а дерева із золотим листям мелодійно дзвеніли. Кавові дракончики мирно спали біля вигнутих веж або літали в інші світи.

Світ під дивною назвою MW-53 населяли роботи. Це було помітно з механічних рухів істот, які прагнули бути схожими на людей. Їхні міста, зроблені з блискучих сріблястих матеріалів, тягнулися вгору, до небес. Вночі ці міста сяяли сотнею вогнів. Щоправда, на вулицях чомусь було тихо і безлюдно, що здивувало відьом.

У маленькому, але такому затишному Цульке щось святкували. Там грала музика, танцювали та співали люди. Багатоповерхові будинки збудовані з особливою вишуканістю. Вулички вели до мальовничих двориків, де ховалися атмосферні кав'ярні. У небо злітали салюти, розфарбовуючи чорноту ночі різнобарвними іскрами.

Баханде нагадував картину. Кожен будинок розмальований геометричними візерунками певного кольору. Замість дахів – майстерно зроблені куполи різних форм. Люди в просторому строкатому одязі милувалися незвичайним синьо-жовтогарячим заходом сонця. З рослин у Баханде росли дерева і кущі з загостреним листям, квіти, що світяться, і велетенські кактуси. А ще в цьому місті було надзвичайно багато сов, які літали, незважаючи на те, що сонце ще не зайшло.

Відьми розважалися та сміялися, вивчаючи нові місця. Щоправда, діяли обережно і не заглядали в похмурі та темні світи, бо такі світи можуть затягнути чи вбити непроханих гостей.

Після другої ночі п'ятірка дівчат вийшла на балкон, де Юмане завбачливо розставила м'які крісла м'ятного кольору. Розсівшись, дівчата допивали сонячний напій, ділилися планами на кілька років. Завтра вони розійдуться у різні світи. В Олті залишаться Юмане та Фенґірі. Тому відьми так цінували шабаші, коли можна зустрітися заради дружніх посиденьок у квартирі Оніксової відьми.

Перші промені сонця висвітлили спляче місто. Наставав день Лугнасаду. День, повний магії, коли Боги врожаю чують щирі прохання людей та відповідають на них.

Примітки

*Щоб відьма могла вільно відвідувати шабаші, їй потрібно пройти три обряди посвяти - у 7, 13 та 21 роки.

Кернуннос – покровитель Йоля. Брігітта - покровителька Імболка. Істар – покровителька Остари. Белінос - покровитель Белтайну. Огміос – покровитель Літи. Луг – покровитель Лугнасаду. Мабон – покровитель Мабона. Самайн – покровитель Самайна.