Янголи оберігають нас і створюють дива. Ми ж неуважні й не завжди помічаємо своїх охоронців.

Місто: Цульке

Прикрашена сріблястими янголятками з гірляндами, вулиця Ле Мервіль радувала око. Янголи були всюди - причаїлися на деревах, визирали з-за ліхтарів, сиділи на чудернацьких лавочках з кованими підлокітниками, завмерли на перехресті з Кривою вулицею, тримаючи арфи і труби. Вночі янголи виблискували чистим білим світлом, а вдень незримо стежили за перехожими.

- Справжня магія зими, - прокоментувала Джена, поправивши бордову в'язану шапочку. Руде волосся дівчини нагадувало сполохи полум'я. Софія, яка йшла поруч, мовчки кивнула, гріючи руки об яскраву картонну склянку з кавою.

Атмосфера новорічних свят оповила Цульке з самого початку грудня. Подругам було приємно гуляти в центрі міста, робити фото на фоні прикрашених ялинок, розглядати святкові вітрини і подовгу сидіти в улюблених кав'ярнях. Завзяті кавоманки, вони примудрялися побувати в десятках закладів за день.

Як би не було холодно на вулиці, Джена все одно любила ці прогулянки перед роботою. Офіс знаходився на Кривий вулиці, куди можна було дістатися через Театральну площу, що сяяла усіма вогнями, і пройшовши половину вулиці Ле Мервіль. Найцікавішу, до речі, половину. З затишними кафе, магазинчиками солодощів, сувенірів і десятком книжкових крамниць. І з зимовими янголами. По дорозі Софія купувала медовий капучіно у найближчій кав'ярні. Джена ж спеціально прокидалася раніше, щоб зварити каву, перетворивши процес приготування у священний ранковий ритуал. Тому каву купувала під час обідньої перерви.

- А я знаю цікаву легенду, - Софія, як завжди, починала розмови дивним чином, - якщо пройти через три арки з палаючим бенгальським вогнем, можна опинитися на Вулиці Різдвяних янголів. Заковика в тому, що арки знаходяться на великій відстані. Одного вогника не вистачить. А другий запалювати не можна.

Софія знала всі легенди і казки про Цульке, від цукеркових фей до готелю, де мешкають домовики; від зоряного народу, що живе в глибинах ріки Ірсте, до невидимих ​​дверей, розкиданих у різних місцях. Вона колекціонувала магічні історії, як завзятий нумізмат збирає монети. І кожен раз вражала новою розповіддю.

- Ти була на тій вулиці? - запитала Джена. Дівчата якраз проходили під однією з арок, яку прикрашали гірлянди і мерехтриві іграшки. Їх встановлювали на період новорічних свят на початку, в центрі і в кінці Ле Мервіль.

- Ні, але я знаю, що там живуть янголи, - посміхнулася Софія, - і мені здається, що вони іноді відвідують нас. Дорослі не бачать янголів, а діти - чисті й непорочні - ще не втратили здатності помічати дива. Одного разу я навіть бачила, як маленька дівчинка, щасливо посміхаючись, розмахувала білосніжним пером.

- Можливо, малятко десь знайшло перо, - знизала плечима Джена, ховаючи руки в кишені. Вона вже шкодувала, що не взяла рукавички.

- Досить ставитися до чудес із таким скептицизмом, - заперечила Софія, - магія існує, в якому б світі ми не знаходилися. Інакше звідки стільки казок? Люди ставали очевидцями дивовижних подій, потім переказували побачене. Проте багато з них прикрашали історії так, що було неможливо відрізнити правду від вигадки.

- Що відбувається, коли потрапляєш на вулицю Різдвяних янголів? - Джена вирішила повернутися до початкової теми розмови. Все ж їй було цікаво.

- Можна відшукати свого янгола-охоронця. Або познайомитися з іншими янголами. Помилуватися химерними білосніжними будинками і смарагдовими деревами. До того ж янголи виконують бажання. Але це бажання не повинно бути пов'язане з матеріальними цінностями. Я б побажала собі завести нові знайомства. Дуже люблю спілкуватися з людьми!

Джена замислено смикала край бордового шарфа і думала про двоюрідних братів. З ними її сім'я вже протягом кількох років була в сварці. Хотілося повернути часи дитинства, коли сім'ї були дружні. А ще вона згадала дівчину з чарівливою посмішкою. Вони випадково зіткнулися в новорічну ніч на площі. Незнайомка уособлювала ту нестримну енергію, якою, певно, володіли древні богині. Джена не встигла з нею познайомитися і досі шкодувала про це.

*****

Пізно ввечері Джена стояла перед першою аркою з довгим бенгальським вогнем. Уздовж Ле Мервіль блукали одинокі перехожі. Дівчина зраділа, що людей мало. В глибині душі Джена відразу повірила Софії й захотіла перевірити історію подруги. Вона не пішла додому о шостій годині, а просиділа у "Винограді" до десятої вечора. Потім рушила до початку вулиці, не забувши купити бенгальських вогнів. І ось Джена була готова запалити вогник. Серце у неї гучно билося, а передчуття дива паморочило голову. Коли на паличці спалахнули перші іскри, дівчина побігла. Сніжинки огорнули її сріблястим вихором, тихо шипів вогник у руці. Повз неї проносилися будинки, миготливі гірлянди злилися в різнокольорові плями. На дівчину дивилися нерухомі янголи, супроводжуючи до кінця вулиці. От і остання арка. Вогник майже згас. Швидше швидше! Тільки б встигнути...

Джена влетіла в останню арку і заплющила очі.

Раптом зазвучала чарівна музика. Дівчина розплющила очі. Вона стояла посеред вулиці з білосніжними будинками. Смарагдові дерева переливалися відтінками зеленого, осяяні помаранчевим світлом ліхтарів. Тут теж падав сніг, але він був теплим і не танув. Заворожена Джена завмерла посеред мерехтливої ​​краси. Повз неї проходили і пролітали янголи - високі й прекрасні, в біло-золотих туніках. Над кучерявим волоссям виблискували німби. Обличчя розгледіти було важко, вони здавалися розмитими і нечіткими. Мешканці вулиці Різдвяних янголів наче не помічали гостю. Джена невпевнено пішла вперед, оминаючи янголів. Їй було цікаво, куди прямують ці істоти, але запитати дівчина не наважувалася.

Перед Дженою з'явився янгол. Вона допитливо подивилася на високу мерехтливу фігуру. Подумки янгол запитав, чого Джена бажає на Різдво. Голос його нагадував ніжні передзвони крихітних дзвіночків. Коли дівчина відповіла, янгол кивнув.

"Заплющ очі".

Джена послухалася. Довкола неї закружляли сніжинки, а теплий вітер підхопив на свої крила. Стало тихо, і Джена розплющила очі.

Вона повернулася на майже безлюдну вулицю Ле Мервіль. У сяйві арки дівчина побачила, що замість бенгальського вогника стискає довге біле перо.

*****

На Різдво Джену очікував сюрприз. Двоюрідні брати раптово вирішили помиритися з родичами і юрбою приїхали на свято. Весь вечір в будинку, де жила Джена, звучали різдвяні пісні і сміх. Щаслива мама дівчини весь час примовляла: "Це справжнє диво". А Джена загадково посміхалася, граючись із племінниками.

Коли родичі мали повертатися додому, за ними заїхав синій мікроавтобус. Серце Джени забилося частіше, коли вона побачила водійку - ту саму темноволосу темношкіру юнку з чарівною посмішкою. Цього разу дівчина не стала гаяти час. І подякувала янголам за чарівне Різдво.