- Ми їдемо до бабусі, прямо зараз. - був сумний вираз обличчя.
- Що? - закривала двері. - " Люди, я очманію з такою наглістю, прямо слів нема ".
Він чекав моєї відповіді дві хвилини, але так і не дочекався. Акаши схопив мене за руку і потянув мене за собою.
- Ходімо. (→_→)
- Ти мене реально за слугу тримаєш, чи що? Ні, навіть з прислугою так не поводяться! Не піду! - вирвала руку. - Сейджуро, ти зайшов дуже далеко!  Я тобі нічого не винна! Навпаки, це ти мені зобов'язаний за допомогу! І досить лізти в моє життя! - зупенилася. - " Хоча це я лізу у твоє "
- Бабуся в критичному стані, - сказав спокійним голосом. - Вона хоче тебе бачити. (-_-||)
- А-а-а, (¬_¬)
Більше він нічого мені не сказав, хлопець просто розвернувся і пішов, а я стою як статуя.
- " Так, потрібно все переварити (v_v), сьогодні зустріч з нашим босом, другого шансу може і не бути. А з іншого боку... А-а-а-а! Що робити? "
Через пару хвилин. Акаши стояв на вулиці коло своєї машини і чекав мого приходу і рішення, але йому вже набридло було мене стояти і ждати, тому хлопець сідає у машину, але... .
- Сейджуро! - вибігла з будинку.
- А? - зупинився і глянув на мене.
- Я поїду! - була засмучена.
Я підхожу до його машини і Акаши відкриває мені двері, а у думках він говорить:
- " Тайлі, рішення, яке ти приняла сьогодні. Клянусь, я цього не забуду " - закрив двері машини.
**********
Ми приїхали до лікарні, на дворі погода змінилася в гіршу бік, стало холодно, хмари почали закривати яскраве, тепле сонце, вітер став дути сільніше.
- Сейджуро! Давай скоріше! - махаю йому я.
Ми зайшли у будівлю, ну я зайшла, а Акаши чомусь зупинився біля входу.
- Ем, чому стоїш? (〒_〒) Чому не заходиш?
А хлопець як води набрав, мовчить і дивиться на мене.
- Боїшся лікарні? - вийшла. - Ти ж дорослий хлопець, ану збирися! - підійшла до хлопця. - Що за дурниці в такий момент! - схопила за зап'ястя.
- Ей, що ти робиш? (¬_¬)
-  Хто тут тебе так лякає? - потягла за собою. - Злі духи лікарні? Хай виходять я для них наваляю!
Хлопець на цей раз не викаблучувався, а навпаки, взяв мене не за зап'ястя, а за руку, та щей і почервонів, у-у-у, і ми рушили разом до палати. Але там нас зустрічає слуга його бабусі.
- Пане, пані, нарешті, ви приїхали! - підходив до нас. - Вона ще не прийшла до тями. Молодий пан Лука чекає вас біля палати. - показав дорогу.
Ми рушили за чоловіком і там стояв сонний і стомлений Лука.
- Бабуся твердить, що наостанок хоче обняти свого найменшого онука. - підійшов до Акаши і похлопав його по плечу. - Тепер ти почергуй, я тут всю ніч простояв, піду хоча б вмиюся... Сказала, якщо не вспіє, то не буде її серцю спокою. - пішов.
- Тц, (←_←) - опустив голову і зжав мою руку.
- " Такі холодні руки... (¬_¬) Ай!        (✖﹏✖) А зжимати то так сильно не нада! "
********
В палаті нас було четверо. Я, Акаши, Лука і бабуся. Першим хто розпочав розмову був Лука.
- Бабусю, якщо ти не прокинешся, я з'їм всіх твоїх рибок з твого акваріума.
- Е-е? - (→_→) глянула я на Лука.
- Ти теж скажи чого небуть... - глянув на Акаши.
- Ніколи тебе не пробачу!
- А! (⊙_⊙) - я.
- (¬_¬) - Лука.
- Е, бабусю, (^o^) не слухайте його! - вдарила ликтьом хлопця. - " Так, чьото надо придумати? ".
- За що ти його так?
- Закрийся, - тихо мовила до Лука. - Е-е.. - думала що придумати. - " Давай голова, думай! Думай! ".
- Ем, ти хочеш щось сказати? - запитав брат у мене.
- У.... У нас буде дитина! Короче, якщо ви не прийдете до тями, то кину вашого правнука відразу після народження!
У Лука очі стали як п'ять копійок (◐.̃◐), у Акаши відняло мову (⊙_⊙).
- " Очманіти Тайлі, молодець! Супер! Знову придумала щось таке, що на голову не налазить! "
- Навіть.... - пролунав голос бабусі. - І не думай... - порухала пальцями.
- Бабусю! - вигукнули я з Акаши.
- Лікаря, швидко! - вибіг з палати Лука.
- Бабусю, (≥﹏≤) ви нас до смерті налякали.
- Та не дуже... (〒_〒)
********
Побувши ще трохи у палаті з бабусею, ми вийшли ненадовго в коридор, попити аля води.
- У тебе було важливе діло... Може ще встигнеш?
- А? Да вже... Пізно, - глянула на часи у телефон. - Бос напевно вже поїхав.
І тут Акаши розуміє, що зовсім забув про зустріч з Тайлі по роботі. Хлопець відійшов подалі від мене і щось там робив з телефоном.
- Алло, дайте трубку директору.
Пішов ще далі від мене, а я в свою чергу просто стояла.
- Погляньте на нього, хоча поспівчував би! - пішла попити води. - Рульнув кудась, мопс безпардонний.
Але тут у мене в кармані заграв телефон.
- Ти чому трубку не береш, а?
- Ем, передайте мої вибачення за те, що не прийшла на зустрій...
- Директор у нас такий тормоз, ти навіть не уявляєш! Тільки зараз подзвонив, і сказав, що бос
Сей занятий і сьогодні приїхати не зможе, тому він переносить вашу зустріч на п'ятницю. - швидко сказала що їй треба було і поклала трубку.
І тут Акаши підходить до мене. А я в свою чергу... .
- Акаши! (^o^) - розвернулася у його бік. - Я зробила помилку, сьогодні хороший день! З бабусею все добре, а моя зустріч ще в силі! - взяла його за руки.
- Е-ем? (๏_๏) - здивувався.
Я тримало його руки в своїх руках, а потім розумію що я роблю.
- Ой! - забрала руки. - Ну... (→_→) Я відійду ненадовго. - пішла.
Коли я ішла по коридору то на зустріч мені вийшов Лука, а Акаши пішов слідом за мною.
- Пані покоївка, чому ви такі веселі?
- А-а, да я думала, що не зможу зустрітися з одною важливою людиною, але тепер все добре! Це колишній співак і наш бос, пан Сей.
- " Сей.. " - мовив у думках і глянув на Акаши. - " Е-е-е? " (¬_¬)