- Тайлі? - відкрив тихенько двері і мовив тихим голосом. - Ти спиш?
А у відповідь тиша. (v_v) І хлопець довго не думаючи рушив у глиб кімнати.
- " Ех, Акаши все-таки спав на ліжку, а Тайлі спить на холодній підлозі. Як несправедливо, по відношенню до неї, але я зараз зігрію її своїм тілом, і на цей раз вона не зможе від мене втекти".
Тим часом на кухні:
- Так... - відкрила холодильник. - " Ооо! Саме те що треба ". - взяла пляшку молока. - " Тепле молоко саме те, що потрібно, щоб краще заснути ".
І я почала гріти молоко. А тепер Труа і Акаши.
- Тайлі... - нахилився.
- М-м-м-м... - поворухнувся в ковдрі.
- " О-о-о-о, вона така мила, коли ворушиться у ліжку ".
Труа не довго вагаючись, тихенько лягає на підлогу і потроху пересувається до тіла, охоплює його.
- М-м, ти так гарно пахнеш. - положив своє підборіддя на плече.
- А-а-а.. Що за.. - мовив ледве чутним голосом.
І тут Акаши піднімає потроху голову і бачить, що хтось його обіймає.
- Тайлі?
- Яка ще Тайлі, це ж я Труа. - закрив очі.
- А-а-а...Понятно. - назад положив голову. - " Стоп! Що?! ".
- Тайлі... - положив руку на груди Труа.
- Е-е-е! - очі стали як п'ять копійок.
- " Стапе! А чого у неї такі груди? Дуже м'язисті і маленьки ". - почав лапати.
- Ти що робиш?! - розвернувся лицем до нього. - Т...Труа!
- А...Акаши?! - швидко забрав свою руку Труа. - А-а-а? Вибачаюсь, винен. Тільки не бий.. .
  І тут в такий момент, в кімнату захожу я.
- Я тут нагріла молоко, будеш? - зайшла і закрила двері. - Свята діва Марія! - трохи розлила молоко. - Це ще що таке?!
- Тайлі ти все не правильно зрозуміла. - вигукнув Труа. - Я просто перепутав тебе з ним.
- Перепутав мене з ним. - глянула на себе. - Да, как би...Я на нього не похожа.
- Я краще піду.. - мовив Труа.
- О-о-о, ні... Я сама краще піду. Я завадила вашій піжамній вечірці. - поставила молоко на комод. - Тому святкуйте, і спіть, а я піду на диван спать. Хе-хе, пака! - розвернулася назад до дверей.
- Що?! Ти не посмієш! - піднявся з підлоги Акаши.
- Хо-хо, - виглянула з дверей. - Щей і як посмію. - хлопнула дверима. - " Стоп! А чого це я маю йти з кімнати, а? " - вернулася назад у кімнату.
- О-о-о, ти повернулася. - зрадів Труа.
- Ти! Марш з кімнати! - показала пальцем на двері.
- Але ж я...
- Я сказала марш з кімнати, чи тобі з першого разу не доходить?
- Д-да. - пішов.
- Тепер ти! - сердито глянула на хлопця.
- А я то що?
- Ти чьо? Справді голубий?
- Га?! - сердито глянув на мене.
- Не гакай! Гакає воно мені тут. Марш тоже з кімнати!
- А це ми зараз з тобою і дізнаємося. - почав скидати із себе футболку.
- Шо?! Перестань скидати з себе одяг! - прикрила очі.
- Чого? Я хочу тобі довести, що я не по хлопцям.
- Ну..Ну от і доводь це для інших дівчат, а мені тут ненада. - привідкрила одне око.
- От якщо почнеш благати мене перестати роздягатися, тоді я можливо і пожалію тебе, і твоє тіло. - скинув футболку.
- Т..Т..Тіло. Да ніколи ти від мене не почуєш цього слова!
- Ну, сама напросилася.. - помалу почав переходити до штанів.
- " Він чьо?! Справді хоче скинути з себе весь одяг?! А тіло вроді так нічо у нього (￣へ￣) ".
- І так.. - торкнувся свого підборіддя.
- Да пішов ти!
- Да?
Я рванула знову до дверей, але тоно коли я хочу прокрутити ручку і відкрити двері, як вони назад закриваються.
- І куди ми так спішимо? - нахилився до мого вуха і прошепотів.
- Перестань! - розвернулася лицем до хлопця. - Інакше...
І тут ми зустрічаємося поглядами, наші обличчя в шести сантиметрах один від одного. Акаши двома руками тримав двері, щоб я не могла їх відкрити, і так я була прижата до дерев'яних дверей.
- Ну так що? Продовжимо? - посміхнувся.
- Я тобі вірю, ти не по хлопцям. - положила свої руки йому на груди. - Тому давай спати, да? - закрила очі.
- Х...Ха.. - стримував сміх.
- Сей.. - відкрила одне око і забрала руки.
- Ха-ха-а-ха. - положив праву руку собі на лоб і таким чином закрив собі очі.
- Чого смієшся?
- Цікаво... - перестав сміятися.
- Щ..Що цікаво? - трохи злякалася.
- Цікаво те, як ти далі будеш дурити мене і тікати.. - взяв у руки моє волосся і підніс його до своїх губ і носа.
- Дурити тебе? Коли я таке робила? - забрала своє волосся з його руки.
- Да майже щодня... - опустив праву руку.
- Е-е-е? Давай краще.. Йти спати? - почала потроху опускатися вниз. - Я туди. - показала пальцем на ліжко. - А ти туда.. - показала на двері.
- Тц, як завжди.. - теж почав опускатися вниз.
- " Замість спокійного, пофігіста, ти перетворився на якогось ненормального. Поведінка і тон голосу різко змінилися ". - сіла на п'яту точку.
- Можливо мені тебе вбити? - сів на корточки і знову взяв в руки моє волосся, і почав перебирати його у руці.
- Чівось? - вилупила очі.
- А хоча... - глянув на мене, а на його лиці не було ніяких емоцій. - Я передумав, - зжав у руках волосся. - Залишу но я тебе в живих. - поміняв свою гримасу на посмішку.
- " Фух.. А сердечко то забилося, всьо! Завтра дзвоню і беру квиток в іншу країну. Буду чим далі триматися від нього ".
- Ну давай, спочатку ти підеш на своє місце. - піднявся. - Ато на холодній підлозі не дуже добре сидіти.
- Да, щось не дуже я...
- Мені повторити? - напружив щелепу.
- А..Я кажу, да!
Далі я мовчки встала і рушила до ліжка, а Сей підійшов до вікна і дивився на темну ніч за вікном.