Розділ 29.
- Якось дівчина запитала у хлопця, що означає? A, B, C, D, E, F, G. Хлопець їй відповів: a boy can do everything for girl. Що означає: хлопчик може все зробити для дівчинки. Дівчина дуже була зворушена, але інші їй сказали: не забувай, що після цього йде H, I, J, K. He is just kidding. Це означає: він просто жартує. Дівчина їм посміхнулася і відповіла: нічого страшного, адже після цього ще є: L, M, N, O, P. Love must need our patience. Любові потрібно наше терпіння... . - на деякий час він замовчав, а потім продовжив. - На цьому і закінчується ця історія, тому що, я непамятаю її продовження.
Раптом мої думки вирвалися з вуст без усяких роздумів.
- Да ти що! Бравісімо! - похлопала долонями, як глядач, який дочекався кінця спектаклю. - І для чого ти це зараз сказав?
- А я сам не знаю, просто почув - це десь. І подумав, що буде круто тобі розказати.
- Ох, які ми добрі. Дякую. - зробила низький уклін.
- Це зараз був сарказм?
- Можливо. - трохи загадково й глузливо, я глянула на хлопця. - Ех, іди вже спати.
- М-м, тоді я вже йду, вже не можу дочекатися цей сон. - вставши з дивану, спершись об нього рукою, наче якийсь мачо на мінімалках, подивився мені у вічі.
Його самозадоволене лице визвали лише роздратування, це заставило мене підійти до комоди з кухонними приборами.
- Труа, якщо раптом, я почну снитися тобі... - почала шуродіти по шухлядах. - Незабуть тільки представити мене з цім прекрасним предметом. І те, як, я буду місити нею по твоїй голові. - дістала з самої нижньої шухляди велику антипригарну сковорідку.
- Ік! - відскочив на метр від дивану зачепившись за килим, впав. - Ти це зараз серйозно? - піднявши тремтячу рукою Труа показував пальцем на пательню, в очах було лише страх з дивуванням.
- А я колись жартувала? - приховала за ніжною посмішкою садистську натуру.
- Всьо я пінял! Іду спати, і... І даю слово, що не буду думати про тебе. От! - положив руку на серце. - Якщо я збрешу, то ти ось цією самою сковорідкою, що у тебе у руках, зможеш отомстити. Домовилися?
– Так би і сразу. - положила металевий предмет на стіл. - Тепер шивили поршнями поки не передумала!
- Да... . - потихеньку почав вставати.
- Хутко! - грізно крикнула в слід, щоб точно почув і зрозумів.
- І-і! Н.. На добраніч! - і щез за стіною, яка вела в коридор.
- " Да, я з ними так скоро точно з глузду з'їду ".
Після того всього, я ще трохи побула на кухні. Ходила з одного місця на друге. То сіла на диван, то пила воду, то заплела собі косічку, то дивилась на годинник, який показував третю годину ночі. І все-таки я вирішила іти спати, але куди йти? До горобця? Чи до психа?
- " Стоп! Тож тут є диван! Ось і на ньому і посплю ". - я підійшла до вимикача і виключила світло.
Дійшовши до дивану я вмостилася, як на кубельці, але через відсутність всіх зручностей я довго ще не могла заснути. Різні думки лізли в мою голову, і якесь занепокоєння зайняло моє серце.
- " Що ж з ним відбувається? Чому його поведінка змінилася? З ним такого раніше не було. І що за ліки йому потрібно приймати? Акаши... Да на якого він мені здався..." - легкий вітерець раптово пройшовся по моєму тілі, я навіть і невторопала, як заснула, а коли відкрила очі побачила незрозумілу картину.
- М-м-м? - як повільна черепаха відкривала очі.
Біля відкритого вікна стояв хлопчачий силует. Штори рухалися, значить вікно було відкрите. Коли той заліз на підвіконня, я змогла розгледіти лице. То був Акаши.
- " Чого він сюди приперся? І… ".
- Я пригну… – його голос перервав всі мої думки і заставив тремтіти.
Раптом мої думки вирвалися з вуст без усяких роздумів.
- Да ти що! Бравісімо! - похлопала долонями, як глядач, який дочекався кінця спектаклю. - І для чого ти це зараз сказав?
- А я сам не знаю, просто почув - це десь. І подумав, що буде круто тобі розказати.
- Ох, які ми добрі. Дякую. - зробила низький уклін.
- Це зараз був сарказм?
- Можливо. - трохи загадково й глузливо, я глянула на хлопця. - Ех, іди вже спати.
- М-м, тоді я вже йду, вже не можу дочекатися цей сон. - вставши з дивану, спершись об нього рукою, наче якийсь мачо на мінімалках, подивився мені у вічі.
Його самозадоволене лице визвали лише роздратування, це заставило мене підійти до комоди з кухонними приборами.
- Труа, якщо раптом, я почну снитися тобі... - почала шуродіти по шухлядах. - Незабуть тільки представити мене з цім прекрасним предметом. І те, як, я буду місити нею по твоїй голові. - дістала з самої нижньої шухляди велику антипригарну сковорідку.
- Ік! - відскочив на метр від дивану зачепившись за килим, впав. - Ти це зараз серйозно? - піднявши тремтячу рукою Труа показував пальцем на пательню, в очах було лише страх з дивуванням.
- А я колись жартувала? - приховала за ніжною посмішкою садистську натуру.
- Всьо я пінял! Іду спати, і... І даю слово, що не буду думати про тебе. От! - положив руку на серце. - Якщо я збрешу, то ти ось цією самою сковорідкою, що у тебе у руках, зможеш отомстити. Домовилися?
– Так би і сразу. - положила металевий предмет на стіл. - Тепер шивили поршнями поки не передумала!
- Да... . - потихеньку почав вставати.
- Хутко! - грізно крикнула в слід, щоб точно почув і зрозумів.
- І-і! Н.. На добраніч! - і щез за стіною, яка вела в коридор.
- " Да, я з ними так скоро точно з глузду з'їду ".
Після того всього, я ще трохи побула на кухні. Ходила з одного місця на друге. То сіла на диван, то пила воду, то заплела собі косічку, то дивилась на годинник, який показував третю годину ночі. І все-таки я вирішила іти спати, але куди йти? До горобця? Чи до психа?
- " Стоп! Тож тут є диван! Ось і на ньому і посплю ". - я підійшла до вимикача і виключила світло.
Дійшовши до дивану я вмостилася, як на кубельці, але через відсутність всіх зручностей я довго ще не могла заснути. Різні думки лізли в мою голову, і якесь занепокоєння зайняло моє серце.
- " Що ж з ним відбувається? Чому його поведінка змінилася? З ним такого раніше не було. І що за ліки йому потрібно приймати? Акаши... Да на якого він мені здався..." - легкий вітерець раптово пройшовся по моєму тілі, я навіть і невторопала, як заснула, а коли відкрила очі побачила незрозумілу картину.
- М-м-м? - як повільна черепаха відкривала очі.
Біля відкритого вікна стояв хлопчачий силует. Штори рухалися, значить вікно було відкрите. Коли той заліз на підвіконня, я змогла розгледіти лице. То був Акаши.
- " Чого він сюди приперся? І… ".
- Я пригну… – його голос перервав всі мої думки і заставив тремтіти.
Коментарі