- Тобі правда обов'язково фліртувати з кожною дівчиною, яку ти бачиш?
- Я не фліртував. Я намагався її поцілувати.
- " О-о-о-о, пацан. Не розкидайся ось так словами, ато життя, розумієш? Дороге! Воно одне. І якій ще поцілунок?! Якби ти це зробив, то не жити було б тобі! ".
Акаши кліпає очима, дивлячись то на мене, то на Труа.
- Жити набридло? - кинув злий погляд на Труа.
- Я думав, тобі все одно, чим я займаюся... А ти найшов ті вітаміни, які тобі потрібно пити?
- Мені все одно! Просто мене нудить від того, як ти поводишся з дівчатами... Я їх не пив місяць. " І це дивно. ".
- Місяць?
- " Вітаміни? Що це за вітаміни? ".
Сейджуро дивиться на мене, і на мить на його обличчі відбивається біль.
- Я лише прийшов за напоєм.
Він відкриває холодильник, дістає сік і зачиняє його.
- Кращ...
Він йде до того, як я придумала, що йому сказати. Я знову дивлюся на Труа і бачу, як він спантеличено дивився на Акаши.
- Ох....Як я раніше не помітив?
- Що не помітив?
Труа сліпуче посміхається мені.
- Нічого! Не звертай уваги.
Він проводить рукою по своєму обличчі і йде в інший бік. Залишаючи мене на кухні одну, в повному ступорі.
- " Да що це за друзі у нього, а? Краще б я не мирилася з ним. І що то за вітаміни? Цікаво... Щей дуже.. . ".
************
Настав вечір і мені ніяк не вдається піти з цього будинку то Труа мене побачить, як я хочу перелізти через паркан, або коли я хочу типу вийти на свіже повітря Сейджуро стежить за мною через вікно або з балкону. Сто відсотків у нього є тут камери. А потім, коли потрібно вже іти спати Акаши, як крізь землю провалився.
- Ось в цій кімнаті ти будеш ночувати. Тут є рушник, щітка, шампунь.
Він вручає мені пакет, як і раніше дивився на мене.
- Чого фари вилупив?
І тут в дверях з'являється Акаши, і Труа відходить від мене.
- На жаль, у мене тільки одна гостьова кімната.
- Нічого. Я можу лягти на дивані. (v_v)
- Насправді, там спати буду я. (^_^)
- Що? А що з твоєї спальнею?! - вигукнула я.
- А, у мене там ремонт.
- Що за гру ти тут затіяв? - мовив Акаши.
Труа посміхається.
- Ніяких ігор! Добре вам повеселитися.
- " Да він як Лука! Вони точно друзі? А не родичі? ".
Він виходить, закриваючи двері і залишаючи нас удвох.
- " Горобець же не чекає, що ми з Акаши й справді будемо тут ночувати...Разом. І його напад агресії мене трохи лякає. ".
Я повертаюся і дивлюся на ліжко. Це односпальне ліжко, і воно тут одне.
- Чур я...
- Не переживай щодо цього. Я посплю на підлозі.
- О, да? От і добре.
Він споруджує імпровізоване ліжко з ковдри і подушок, поки я пішла чистити зуби. Коли я повертаюся в кімнату, він вже заправив собі ліжко і приготувався до сну.
- " Я не знаю, чи зможу ось так заснути. А може він вночі задушить мене подушкою? І викине мій труп десь у лісі? Так, не думай про погане, він не такий, правда ж? ".- взяла подушку у руки. - Ем...Ти впевнений, що тобі нормально буде спати на підлозі? На ще подушку.
- Мені нормально.
- Ага, я бачу.
Я замахнула подушку за себе і кидаю у нього.
- Ай! Ах ти... Мені, що? Зараз встати і показати тобі де твоє місце?
- Шо ти?! Не скабарчи! А спи! А ні! Є ще дещо.
- Що?
- Вимкни світло! - показала пальцем на вимикач.
Я забираюся в ліжко, і у мене голова йде обертом від усього того, що сталося.
- " Да щоб на цього Труа завтра зранку напав сюрприз! Хай посидить на п'яти минутці у ванній кімнаті. Ні! Краще на дві години! ".
У кімнаті панує тиша. Іноді я чую, як Акаши крутиться в своєму саморобному недо ліжку.
- " Да ти можеш не крутитися як та дзига? Як я повинна заснути, знаючи, що ти тут! Хто знає, що тобі в голову стукне. Так не спать! ".
Через пару хвилин.
- 💤💤💤💤.
Я все-таки якимось чином засинаю, але посеред ночі я прокидаюся від шороху.
- " Хто у моїй кімнаті? От зараз я візьму подушку і нападу як ніндзя! ".
Я сідаю, готова битися! Але потім я згадую, що я в гостьовій кімнаті в будинку Труа, а на підлозі спить Акаши.
- " Що це? Кошмар сниться? ".
Я опустила ноги з ліжка і бачу, як він лежить на підлозі, згорнувшись в клубок і тремтить.
- " А я казала, що, на бери подушку, а ти! Як осел, впертий. Знову хочеш захворіти? ".
Я тихенько встаю з ліжка і беру одне зі своїх покривал.
-  Ех, доброта моя.
- Ні...Іди...Тікай поки не пізно... - говорив у вісні.
- Кошмар?
  Шепочу я, вкриваючи його теплим покривалом. Він тут же перестає тремтіти, кутаючись в покривало.
- " Ну зате він перестав шуміти. Ех, можна спать. ".
Акаши ворушиться і відкриває одне око.
- Ти зараз вкрила мене?
- " Йок марарьок! (⊙_⊙) От чуйка! Зараз скаже, що я його розбудила. ".
- Навіщо?
- Так! От давай без зайвих запитань, добре? Спи.
- Завжди дбаєш про мене.
- Що? Нічого подібного, давай спи. Я не дбаю про тебе, просто я не можу кинути людину у важкому стані.
Я пішла назад у ліжко і так само як і він накрилася покривалом.
- " Фух, я вже думала, що мені капут ".
- Давай спи...
- Що?! - підскочила у ліжку. - Сам давай спи, я то засну, а от ти ні. Якщо зараз будеш розмовляти, то потім тяжко заснеш.
- " Чому саме сьогодні? Місяць, ні! Півмісяця, як у мене зник приступ. І це відбулося тоді, коли вона з'явилася у моєму житті. Я вже був думав, що він зник, але він знову почав прогресувати. Та ще я застосував свою агресію на ній. І це до добра не доведе. ". - дивився на мене.
- Ще довго будеш дивитися на мою спину?
- Що? Я не дивився на тебе, я дивився на покривало.
- Да-да, так я і повірила. - махнула рукою неначе проганяю комара.
- Не фиркай.
- Це ще хто фиркає! - розвернулася у його бік. - Ти перший почав фиркати.
- Ага, хто б казав...
- Що?! - піднялася. - Ну всьо, ти попав пацан... - тихо мовила я.
- Мг, - легенько посміхнувся.
І тут я встаю, беру останні дві подушки на цьому ліжку і йду на нього.
- " Відчуй мою помсту! ". - почала бити хлопця.
- Що за?!
Акаши побачив, що я хочу замахую подушки і хочу вдарити його двома великими подушками, але його це не злякало і не здивувало. Він перевертається, як колобок, та ще і наостанок підставляє мені підніжку.
- Ай! - впала. - Акаши, так не чесно! - лежала у його ліжку лицем у подушки.
- На війні всі методи хороші, - сів у позу лотоса.
- А якби я вдарилася головою. - встала.
- Але ж не бахнулась.
- Чьо? Ну почекай... - мовила собі під ніс.
- Чого стала? Йди з мого місця.
- От і йду. - взяла подушки.
- " Мені не складно передбачити твої дії. Зараз нападеш ".
Я прохожу повз Акаши і зупеняюся.
- Кія!
Тоно я хочу кинути у нього подушку, як тут у саму мене щось прилітає.
- Кхм! - впала на п'яту точку.
- Твої дії може навіть дитина передбачити.
- А-а-а-а.
- Іди на своє місце. І спи давай.
- Какашка...
- Що?!
- А! Σ(⊙▽⊙") Нічого, я кажу на добраніч..Да-да, саме на добраніч.