Нагадую! Що лапки, "" - це означає, що персонаж говорить у думках. 😊.
- Ей! Ти як?! Що сталося? - я присіла на коліна, хлопець був непритомний.
- Іди... - лежачий на підлозі, Акаши ледве вимовляв слова, поки він там говорив я торкнулася його лоба.
- Да ти весь гориш! - забрала руку. - Сейджуро, тобі потрібно в лікарню! - піднялася з полу.
- Іди! - до сих пір валявся на підлозі і вимовляв одне і те саме слово.
- Погляньте на нього, ледве живий, а все випендруєшся. - зложила руки в боки. - Тепер я тут головна, зрозумів?
- Ти... - відкрив очі.
- Що таке, хочеш покликати на допомогу? Але тут опа! Тебе ніхто не почує! (︺︹︺) - нагнулася до Акаши. - Встати можеш? - протягнула йому руку. - Давай хоча б до ліжка доведу.
- А? - дивився на мою руку десь пару секунд і нарешті він вирішив.
- Кхьі! Ти тяжкий. - положив руку на моє плече і всією вагою тіла налетів на мене.
Ми майже дойшли до його ліжка і тут моєї сили не вистачило, щоб його втримати, і ми разом падаємо на ліжко.
- Ей! А ну стань з мене!(=ﾟДﾟ=) - відштовхую я його.
От в такий момент він відкриває свої очі і бачить, що лежить на мені, піднапружившись і трохи піднявшись він перекочується в інший бік.
- Сейджуро! - піднялася. - Ну, ти зовсім вже? - глянула на мокру фудболку і замовчала.
- Хам-мг.... - тяжке дихання.
- Ем... відвернулася від нього і прикрила футболку руками. - Гориш весь.
- Ха-ем, - тяжко дихав.
- Може все-таки в лікарню?
- Не треба... - заплющив очі. - Можеш іти.
- Ти часом нікому там бабок не заборгував? - повернулася до нього(→_→). - Може тебе там на вулиці кредитори чекають?(￣へ￣)
Ну відповіді я від нього не чекала, він і так ледве дихає.
- У мене нема ні найменшого бажання піклуватися про такого зарозумілого вискочки, як ти, але я не можу ж кинути тебе в такому стані. - закрила очі і почала скидати з нього верхній одяг. - Як я цього не хочу робити. (≥﹏≤)(v_v)
Хлопець відчув що щось тут не те і розплющив одне око.
- Що ти робиш? - коли він це сказав я не зкинула, я вирвала з нього піджак, а потім розплющила око і перевернула його на живіт. - А! - вигукнув. - Легше... (/ω＼)
- У тебе весь одяг наскрізь промок, так ти ще сильніше захворієш, якщо ти не переодягнеш... , - розплющила обидва ока. - Ся... А-а-а? - подивилася на його... . - " Мати моя! (⊙_⊙) Зовсім забула, що у какашки є прес! " - мовила у думках і відвернулася. - " В одязі простий дрищ, а без одягу, а-а-а-а! Мовчи Тайлі! Так, чого це у мене руки затремтіли? " - росцібнула рубашку. - " Посоромилася б, дитино! ". (≥﹏≤)
І тут я відчуваю як до моєї потилиці доторкається  його рука і тягне до нього.
- Не метушися, квіточка. - обняв мене.
- Чувак ти спікся?! (°ﾛ°٥) Квіточка!? (⊙▽⊙"), - очі були як п'ять копійок. - Да хай тебе грім поб'є! ⚡- почала викручуватися з його обіймів. - Сейджуро! Ти здурів?! - виривативається. - У тебе желе замість мозгів? Чи що? - вирвалася.
- А-а-а-а? - розплющив очі і глянув на мене.
- Ти! - встала з ліжка. - А ну сам штани знімай! - (￣□￣) відвернулася від нього і закрила очі.
- Одяг в шкафу.... - показав вказівним пальцем на шкаф.
Я підійшла до шафи де був його одяг, взявши нічну піжаму штани і кофту, я побачила це!
- Нічо собі! - відкрила шухляду. - " Порядок! (✖╭╮✖) У мене навіть не такий у шафах порядок. І виникає одне питання. Міняти білизну, чи ні? Міняти білизну, чи ні? " - дивилася і думала.
- Найшла? - запитав.
- Ти! - підійшла до ліжка.
- Що та... ке? - привідкрив очі.
- Короче, сам переодягайся! - кинула його одяг прямо в лице.
- Вийди! - показав пальцем на двері.
- А ти як думаєш куди я повинна була піти?! - вийшла з кімнати і стояла коло дверей.
- Боже... (v_v)
- " Поясніть, чому у мене так руки сверблять про нього піклуватися? " - пішла на кухню глянути які у нього є ліки від застуди. - " Відчуваю, боком вийде мені моя доброта ". - я знайшла ліки, вернулася назад.
- Ще довго? - а у відповідь тишина, ну я постояла ще три хвилини коло дверей і зайшла у його кімнату.
- Можеш іти... - застібнув кофту.
- " Ти переоцінюєш свої сили дружок, " - дивилася на нього. - " П'ять хвилин тому лежав на землі як млинець, а зараз показуєш з себе крутого? Да на тобі можна яєшню смажити".
- Чого стоїш? - підставив під спину подушку.
- Нехай відносини у нас не дуже, але що ти будеш робити, якщо я зараз піду, а в тебе ще сильніше температура підніметься?
- Ха-ха-ем... - тяжко дихає.
- " Насправді, мене просто дико пре, від твого напівнепритомного виду! " (｡ŏ_ŏ) - дивилася на нього. - Але ти не хвилюйся, - посміхнулася. - Все буде добре.
- Ем?(¬_¬) - щось робив в телефоні.
- Я не залишу тебе без нагляду.
- А? ⁄(⁄ ⁄v⁄_⁄v⁄ ⁄)⁄- в цей момент він вже викликав лікаря, а потім почав розглядати мій одяг.
- На що ти так дивиш... - зловила його погляд. - Ся? - Ах ти! - вибігла з його кімнати.
- Ем? - нічого не зрозумів і трішечки засумував.  (︶︿︶)
Поки він там лежав або сидів, я у свою чергу швидко вибігла з його квартири і побігла до своєї, щоб скинути свій одяг.
- Ти ба який козел, (⁄ ⁄•⁄_⁄•⁄ ⁄) через нього весь верхній одяг потрібно буде знову прасувати. - пішла на свою кухню за аптечкою. 
Переодягнувшись, взявши потрібні ліки я пішла до нього. Тим часом Акаши:
- А говорила що не кине. - відложив телефона вбік.
І тут пролунав звук "бам!" і я захожу з ліками і одягнена була у спортивний одяг червоного кольору.
- Я забула тобі сказати і дати дві таблетки жарознижуючого, - закрила двері і підійшла до ліжка і сіла. - Ти точно в лікарню не поїдеш? - розглядала таблетки.    (￣.￣)
А хлопець у свою чергу мовчав і дивився на мене.
- Я тебе питаю! - поплескала по голові. - Чого застиг як статую? - дала йому таблетки і воду. - Ось випий.
- Е! (→_→) - не дуже хотів пити таблетки.
- Може ти боїшся лікарень? (¬_¬) Надіюся, що на ліки ця фобія не розповсюджується? (v_v)
- Що? (￣□￣) - взяв ліки і випив. - Чому...         (｡-_-｡)Ти ще тут?
- Я повинна доглядати за тобою, - підняла верх вказівний палець. - Якщо за ніч температура не спаде, то від лікарні не відвернешся...     (＾_＾) - взяла пустий стакан і поставили на комод.
- Навіщо? (〒_〒)
- Спочатку я хотіла просто викликати швидку, щоб зняти з себе відповідальність за твоє захворювання, але... (v_v) - зробила невеличку паузу. - " Це я викинула твій ключ, так що, якщо з тобою щось станеться, то це відіб'ється і на мені ". - мовила у думках. - Але я вирішила відповісти добром на всі твої злі витівки! (^ω^) - " Тільки ось  дудкі. Ти про це не дізнаєшся!       "ヽ（´∀｀）ノ.
Але реакція Акаши говорила одне, " не віру " і відвів від мене погляд.
- Точно! - побігла з кімнати. (^o^)
- Да чого ти так кричиш? (〒_〒) Налякала, (︶︿︶) голова болить... - взявся за голову, через десять хвилин було чути скрип дверей, Акаши відразу зрозумів хто це може бути.
- Невже, знову? (←_←)
Хм, хто це може бути? Дізнаєтесь у наступному розділі. (๑・ω-)～♥” Па-па!
Надіюся, що вам подобається моя історія. Якщо да, то напишіть це у коментарях.