Ранок був непоганий, ви запитаєте, чого? Бо я майже не бачила Акаши, і це трохи дивно. Я завжди чую як він зранку кудись іде, а на цей раз не було ні звуку. Але мені було все одно, бо тому що, сьогодні я піду гуляти у парк, з моїм милим, сіреньким Британцем. Да, да, а зараз я розповім вам про парк у якому я гуляю по вихідних. Гуляти у нашому міському парку дуже приємно. Наш парк подобається усім: дітям, батькам, дорослим, людям похилого віку. Для дітей є спеціальні майданчики, де вони можуть погратися і побігати. Також парк має асвальтові плити на яких можуть малювати крейдою хто завгодно, головне дати волю своїй фантазії. Ну, там ще є велосипедні доріжки для дорослих. А для стареньких людей є багато різних лавочок, де вони можуть посидіти і відпочити. Ще парк має невеличкий ставок, де весь рік живуть качки та чорний лебідь. Живеться їм дуже добре, бо годують їх багато людей. Якось так! Ну, а зараз вертаємось до нас. Вже майже 11, так швидко пролетів час, знаю. Я із Ніком на руках вийшли з будівлі, і по дорозі, коли я закривала двері своєї квартири, ми зустріли якусь собаку, яка спустилася зі сходів, але я не звернула на це увагу.
- Хм, якась собака... (¬_¬) Мабуть загубилася...
  Ну ми вже вийшли на свіже повітря, я поставила кота на лапи, але тут коли я хочу зав'язати кросівка на мене пригає мій кіт і сичить.
- Нік?! (⊙_⊙)
  І тут я ще почула гавкіт якоїсь собаки.
- Чьо?! - здивувалася. - Ану фу!   (￣へ￣) - стала боком до собаки. - Чий собака? (←_←) (→_→)
- Мій! - пролунав чийсь голос.
Повернувши голову в сторону голосу я побачила знайому, мопсячу морду.
- Ти... (〒_〒) У тебе є собака?
- Ага, - підійшов до собаки і почав гладити її і обнімати.
- " Яка добра какашка, напевно щось велике в лісі здохло. Стоп, це ж та сама собака яку я бачила п'ять хвилин тому! ". - мовила у думках. - Але чому вона спускалася по сходах? - тримала міцно на руках кота.
- Моя собака і сама прекрасно знає, як найти дорогу. - прив'язав до собаки нашийник.
- " В сенсі, (T_T) собака така розумна тільки тому, що вона твоя? Ну і зарозумілість! "
- Не треба заводиться. (v_v) Тварини, як правило, схожі на своїх власників. В твоєму випадку, нічого вже не змінити. -  рушив в сторону парку. - Ходімо, Ру Худ.
В перекладі з китайської Ру Худ - квіточка.
- " Шта?! (๏╭╮๏) Квіточка! Так ось де собака порилася! Ось з ким він мене переплутав в гарячковому бреду! ". - в шоці. - " Хм.. Піду но куплю перекусити". - розвернулася. - Таке відкриття швидко потрібно заїсти смаколиками " Від Зуо ".
Але тоно я зробила пару кроків уперед, як тут я чую.
- Притримай коней, спочатку вигуляй собаку пару  кругів. - підійшов до мене і тикнув мені нашийник.
- З якої це радості? ∑(￣□￣;) Ти сам хіба не за цим вийшов?
- Тепер на тобі прогулянка з собакою, два рази в день.
- Чего? (¯口¯) Тримай кишеню ширше!
- Або робиш щасливу бабусю правнуком, або гуляєш з собакою. - підійшов до мене і сказав. - Одне з двох.
Через пару хвилин.
- " Цей мопс не заставить мене опуститися до його рівня "
І получилося так, що я гуляла з собакою, а хлопець пішов додому з моїм котом. Пройшли ми один круг, другий, третій... І тут я згадую, що говорим мені Акаши.
- Можеш мою собаку звільнити від нашийника, вона не втече, але щоб дивилася за нею, зрозуміла?
- Да... .
- Якщо щось з нею станеться, то ти станеш  кормом.
Ну я так і зробила, собака зраділа цьому і побігла.
- " А вона не така вже і погана "
Ну вона побігла до інших собак, а я сіла на лавочку і дивилася як вона гралася зі своїми новими друзями. Але десь там, я почула музику гітари і спів, який я не змогла розчути, бо тому, що лаяли дуже голосно собаки..
- Вау, що за мелодія (^.^) - піднялася з лавочки. 🎶🎵🎼🎸 - Ру Худ! - покликала собаку. - Ходімо, Ру Худ.
Але собака так і не прибігла на мій голос.
- Що? Як? Де? Куди? Коли? Σ(⊙▽⊙") Ру Худ! - почала шукати поглядом.
Я почала шукати песика по всій алеї парку, але так і не знайшла, я питала чи не бачили вони чорного з білими лапками песика.
- Вибачте, пані?
- Що таке дівчино?
Це була одна жіночка яка сиділа на лавці і годувала голубів хлібом.
- А ви не бачили дуже гарного песика? Він такий весь чорний і із білими лапками.
- Оу, дай но я згадаю, ато роки вже не ті, розумієш?
- А-а-ага... - дивилася в різні сторони. - " Якщо я не знайду собаку, то Акаши з мене зробить корм для собак! ".
- Вибач маленька, але я не бачила такої собаки.
- Ех, зрозуміло, але дякую вам. - пішла далі.
Я побігла далі, і коли пробігла мимо великого фонтану, я почула ту саму мелодію, вона здавалася все ближче і ближче. Але зараз не до музики, мені потрібно знайти Ру Худа!
- Ру Худ! - кликала. - Ру Худ! Деж це ти мале чортиня?
  Коли я ішла, то ще і повернула голову у ліво, і я не побачила, що хтось іде, і тут я в когось врізаюся і падаю.
- Ай-йя! - впала на копчик.
- Ой, вибач.
- Дивись куди і-де-ш... - підняла свій погляд на людину.
- Пробач, я не хотів, просто я дуже спішу.
То був високий хлопець з темно русявим волоссям із голубими очима, одягнений у білу футболку і чорні штани, а на спині у нього була гітара.
- Я по-перше, теж спішу! - до сих пір сиділа на землі.
- Дозволь допомогти тобі, - подав мені руку.
- Хах, сама можу встати! - відмовилася від його допомоги.
- Оу-у! (^o^)
Хлопець уперше бачить таку дівчину, і був трохи шокований, адже дівчата до нього табунами біжать, або завжди приймають від нього допомогу, бо він же красунчик, а тут так опа!
- Можливо я тобі можу чимось допомогти?
- Щось я не пригадую, щоб ми переходили на ти! (→_→)
- Ой, і правда, дозволь представиться, - став на одне коліно і взяв мене за руку. - Мене звати Труа. - помалу наблищався своїми губами до моєї руки.