Хлопець такого повороту не очікував, він кинув
на мене свій зловісний погляд із максимальною швидкістю схопив своїми руками мене за плечі.
- Не чекав, що і тут, - дивився мені в очі, а я свою чергу теж вилупила на нього очі.
- Ей, ти що робиш?
- Мене і тут дівчата почали переслідувати. - сильніше схопив за плечі. - Кажи! - трішечки опустив голову. - Скільки я повинен заплатити, щоб ти зникла з моїх очей?
- " Ч... Ч... Чо!?(╯°□°) " - моя голова просто вибухнула. - Ти! Ти! - відштовхнула хлопця від себе. - Ти хворий?
- Дівчино, - підійшов до своїх дверей і сперся об стіну. - Що тобі треба від мене? - дивився на мене і поправляв своє волосся.
- "А ти не міг би прийняти не таку позу, збоченець."(￣へ￣)
- Ну? Я чекаю твою відповідь.
- Ти! Мопс самозакоханий, хамло і збоченець! - була невеличка тишина. - Тобі така поведінка  з рук не зійде! - тикнула у нього пальцем. - Стій де стоїш, я ша прийду! - він тільки своїм поглядом проводжав мене аж до дверей, я пішла у свою квартиру, зі злості я набрала у миску воду. - Може з ким іншим і прокатило б, - вибила двері ногою і замахнула миску. - Але тільки не з Тайлі-Куан-Куан! - бризнула у нього всю воду з миски.
Високий пацан тільки закліпав очима, весь його одяг був мокрий, а я раділа.(っ´▽`)っ( хі-хі-хі)
- Мва-ха-ха! Що, остудився? Псих ненормальний, тобі лікуватися треба! - дивилася на нього. - Нічого, - махнула рукою. - Лікар Тайлі-Куан-Куан тобі допоможе! - тримала під рукою пусту миску, тут хлопець різко повертає голову на мене.
Так дозвольте представити вам: Акаши Сейджуро. Він же власник музичної компанії Фаір, він ще директор та співак. Переїхав сюди, с ціллю сховатися від бабусі, яка хоче його женити. Він думає, що мене підіслали його конкуренти, щоб я отруїла йому життя. І як ви думаєте? Мені це блискуче вдається. Я дивилася на нього, але потім мій погляд перейшов на його мокру рубашку. І тут у моєму серці прозвучала мелодія " Тудум ". Хлопець це помітив і почав на мене іти.
- Ето... . - прикрила себе мискою. - Сам напросився! - швидко побігла у свою квартиру. - " Пора валити, господи! Ця гора м'язів запросто приб'є мене. " - хлопнула дверима.
Тим часом Акаши на коридорі, злий мопс дістає з карману свій телефон.
- Це поліцейський відділок? - дивився на двері моєї квартири.
Була вже 01:00 ночі і тут я чую за вікном знайомий звук " Виу-виу! ". Через декілька хвилин.
- " Ась... У мене якесь дивне дежавю... - сиділа у машині в наручниках, але на цей раз з трьома поліцейськими. - Послухайте, - дивилася на двох поліцейських, які сиділи поряд зі мною. - Це точно помилка! Чому ви мені не вірите?
- На вас, дівчино, вже заведено діло про заподіяння незручностей сусідам. - мовив один з поліцейських.
- Не винувата я!
02:00 часа ночі, я сиджу в поліцейському відділку. - " Чому мене не відпускають? Окей, шас вам я зроблю сюрприз, буде так ".
- Свабоду папугам! - рванула до дверей в'язниці. - Хай завджи буде сонце, хай завжди буде небо! Хай... - співала, але мене перебив один чоловік.
- Ану цить! - крикнув охоронець.
- А? - глянула на нього. - Чо фари вилупив? - підняла голову на чоловіка і  похрускала пальцями я. - Чо? Бійку хочеш городський? А? - стала у позу боксера.
- Що? - підійшов до клітки.
- А знаєш що?
- А?
- В нас час, здорові органи дуже дорогі. - посміхнулася.
- А? Що? - злякався і відійшов на два метри від в'язниці.
- От так би і відразу, а тепер не заважай мені. - розвернулася і сіла на стуло.
Я сіла на стуло, моя поза була така, на корточках. Була певний час тишина, ну охоронець ще декілька хвилин постояв, подивився і пішов.
- " Есть, він пішов, можна продовжити ". - встала зі стула. - Ах ти мопс! Какашка, яка чуть що, дзвонить в поліцію! - кричить. - Я ж тепер тобі проходу не дам! Розіб'юся в лаваш, але виживу і вишверну тебе з цього будинку. Мопсовий ти син! - била ногою об металеву клітку.
- Я що сказав тобі! - забіг у кімнату з палкою.
- Ой! - закрила свій рот рукою.
Я повернулася додому через дві години 04:00 ночі, в летівши в будинок я чуть не збила якогось чоловіка.
- Дивись куди преш!
- Чо! - різко зупенилася і повернула голову.
- А? Нічого все ок можеш іти. - злякався мого вигляду.
Я пішла далі на третій поверх, по дорозі я закачала рукава кофти і підбігла до дверей його квартири. Але я зупенилася.
- " Стоп, цей хохуля чуть що починає бити тривогу, якось мені не посміхається в третій раз за ніч скататися у відділок. " - відійшла від дверей. - Хм-м, як мені вчинити? - ходила вправо, вліво. - О! Точно. Завтра, точно завтра.    ( ︶︿︶ ), ага. - пішла у свою квартиру. - Ранок, вечора мудріший. - закрила двері на ключ. - Так! А зараз... - стала у позу бігуна. - Ліжечко! (´ ▽｀).。ｏ♡,  (╯3╰). - лягла у ліжко спати.