Так як було сказано,  наступного дня вони забули про дивовижний світ, і для них життя стало не більш чим звичайне, вони проводили час за навчанням, а оскільки їм не потрібно тренуватися по вечорам, то вони спокійно проводили час за розвагами...

Минали роки хлопці повиростали, та розділилися по різним компаніям, (оскільки навчалися в різних школах) з початку в Жені було тільки два друга, перший Артем – він познайомив його з Карлом, та жив по сусідству. Вони часто проводили час за комп'ютером та виходили на подвір'я щоб зкупатися, та повечорам коли на подвір'ї було вже не так спекотно. Одним словом їм було добре, коли Карл приїжав, надиво більше радів Артем, а Женя якось стояв осторонь, Карл зрозумів що він трохи зайвий, та не наполягав на тому щоб грати разом. Другим був його однокласником його звали Ензо, він був дуже дивним та незрозумілий, як вияснилось саме він вплинув на рішення перестати спілкуватися з Карлом.
Карл проводив свій час разом із своїми новими подругами Радою та Керрі вони були безумовно кращими друзями на той період, вони разом ходили до дому, попри те, що їм було не по дорозі, вони любили заходити в крамницю та купувати там ласощі, шоб по дорозі пожувати. Ідучи вони розмовляли на різні теми, часто по дорозі зними траплялися якісь пригоди, які вони ще довго потім  згадували.
Минув ще деякий час хлопці зовсім повиростали Карлу було 15 , а Жені 14 - вони забули про давні чвари і знову розпочали дружити, тепер у них було своє нове тріо на місце старого друга Олега, став Артем, Карл продовжував спілкуватися із Радою та Керрі, а Женя перестав спілкуватися з Ензо.
Карл приїжав до друзів тільки на вихідні тому ці два дня вони намагалися провести як можна веселіше. Ранок починався з того що Артем, щойно дідусь виїжав на город забігав до Карла в дім і зтягував його з ліжка. За 10 хвилин Карл з'їдав те що йому оставляв Моко та вибігав на двір. Ще було дуже рано тому незважаючи на літо, на подвірї було досить прохолодно. Борючись за гойдалку яка стояла в них в дворі (у Карла та Артема спільний двір) вони чекали на Женю він був соньком, а розбудити його виходило тільки коли він спить у батьків, але сьогодні він у бабусі. Поки він прокинеться на двір виходили уже сусіди Іларій, Марк та Клара. Вони були молодші, але з ними все одно було весело, до обіду вони грали на подвір'ї в різні ігри: так як і рухливі (кеч, стоп земля, футбол), і сидячі (стоп свіча, їстівне не їстівне) потім так зване "тріо" йшло на річку інколи до них приєднувався Іларій. Там вони пригали у воду і хизувалися своїми вмінями, коли на пляжу було достатньо дітей то вони теж гралися в кеча, чи щось в цьому дусі. Коли вони були втомлені то відпливали на маленький острівець лягали та спокійно відпочивали, як звичайні підлітки. Після того як сили відновлювались вони поверталися. Так тривало до вечора. Переодягнувшись вони збиралися на задньому подвірї розпалювали багаття та згадували те що з ними відбувалося впродовж дня. Наступний день Карл присвятив своїм ліпшим подругам Раді та Керрі. Вони вирішили сходити на пікнік (це було їхнє олюблене заняття, але пікнік проводився раз в два місяця а то і рідше). Рано зібравшись Карл чекав Раду адже вона жила неподалік і завжди заходила по нього. Разом вони перевірили чи взяли те що домовлялись і рушили на зустріч до подруги. Зустрівшись вони зайшли в магазин і купили те чого не вистачало. Рахунок вела Керрі кажучи що вони набрали на сто гривень друзі розуміли що похибка в десять гривень обовязково присутьня. Підійшовши до каси вони розрахувалися з продавцем і рушили в парк. День був доволі спекотний, по дорозі друзі обговорювали свій тиждень, потім мова зайшла про їхню галявину, вони давно там не були, тож був ризик що вона давно уже заросла. Так воно і було друзі годину блукали парком у пошуках нового місця, як раптом Керрі згадала що в дитинстві батьки водили її в одне місце яке аж ніяк не могло зарости, тому що то був камінь, але дорога до нього була зкрита чагарниками та хитромудрим спуском в низ. Дібравщись з третього разу до потрібного місця вони минули дерева, спуск і нарешті могли розпочинати пікнік. Карл та Рада займались багаттям для сосисок, а Керрі зайнялася пакетами та нарізкою овочів. Навідь ця підготовка для друзів минула весело та безтурботно. Перекусивши друзі сіли та почали розмову :
— Ну що, готові до навчання, – розпочав розмову Карл.
— Ще цілий місяць попереду, хто взагалі так рано готується? – відповіла Рада.
— Наприклад я,– відказала Керрі.
— Та, і я власне в цілому готовий, – з посмішкою мовив Карл, – тільки повторити дещо лишилося.
— Тобто це я одна така,– мовила Рада, і відразу перейшла на сміх. Її сміх підхопили і решта.
Залишався місяць до навчання а вони зовсім не були готові...