— З тобою все гаразд? – вранці спитав Карл, – Еліс розповіла що ти вночі марила.
— Вночі я все обдумала, і вирішила дати Дімі другий шанс. – відповіла Рада, – Не варто довіряти дереву. Моє серце вперше за останій рік задоволене.
Тому вибору в нього немає, хоче він зустрічатися, чи ні - буде!
— Ну, добре, це твій вибір. Тільки ти зможеш йому пояснити мої слова?
— Думаю зможу.
— Ходімо знайомитися, через п'ять хвилин воїни професорки Сови будуть представлятися.
— Ну, ходімо, – з ентузіазмом відповіла Рада і рушила слідом.
В ширензі стояли п'ятеро м'язистих хлопців, та на перший погляд тендітна дівчина, але вони, як і решта учнів, були особливими. На спині в них були чудові різнокольорові крила.
— Я знаю двох з них, вони ходять зі мною в одну спортшколу, – мовила Рада.
— Я теж, здається, впізнав, – відказав Карл.
— Наший загін в майбутньому мав обороняти королівсто, та наша місія здається розпочалася набагато раніше. – розпочала промову Сова, – звертатися попрошу за назвами птахів, які у кожного зображені на плечі. Нам розповіли про кожного з вас, тому нам буде за честь боротися поряд з вами. У мене є чудова ідея, наступна точка до якої ми вирушатимемо - острів правди. Тому пропоную до вечора розповісти все те що приховує серце.
— А чому саме цей острів? – запитала Лія.
— Там схована мапа на якій позначено всих, хто пересувається по королівству. Якщо її відшукати, можна стерти наші дані, і тоді, нас буде складно знайти, – відповів Гілл.
— Все, ви вільні, –мовила фея, – та не забувайте поради Сови.

— Діма, зачекай, я хотіла тобі пояснити, – крикнула Рада.
— Здається, ти мені все сказала ще вчора, – не зупиняючись відповів Дмитро.
Рада наздогнала Дмитра та повалила його на підлогу, хлопець намагався опиратися та все було марно. Йому довелося вислухати Раду, тож вона все пояснила. На щастя, хлопець все зрозумів і запросив Раду до себе на честь примирення.
Тим часом, Карл зібрав всю свою хоробрість і розповів Еліс те, що він довго тримав у собі і не наважувався зізнатися, про те, що закоханий в неї. На що Еліс відповіла – що він їй також симпатизує. Решту дня вони ходили навколо ставка, та розмовляли на різні теми.
Професорка Сова готувала своїх учнів та Євгена, до оборони. Лія та Аліса також були тісно пов'язані розмовою. А члени ради готували телепорт до перенесення на острів правди.
День минув швидко, і всі знову зібралися до гурту для нової подорожі.
— Ну що, помирилися? – запитав Карл.
— Так, ми весь день просиділи обіймаючись. Він спочатку намагався жартувати та щось пішло не так,– посміхаючись відповіла Рада, – тож, я взяла все в свої руки і решту часу ми робили те що хотіла я. А ти що робив?
Та відповів не Карл, а Еліс, яка вчасно підійшла до них :
— Ми разом були, прогулювалися.
— Саме так, – підтвердив Карл.
— Ти не проти якщо я заберу Карла ненадовго? – запитала Еліс.
— Ні звісно, забирай, – відповіла Рада.
— В сенсі, що означає забирай. Я що тобі річ якась? – обурювався Карл.
— Та ходімо вже, – посміхаючись мовила Еліс.
— Звісно ходімо, так завжди і покричати нормально не дадуть. Та у відповідь дівчата лише посміхнулися.
— Ти щось хотіла? – запитав Карл.
— Я хотіла порадитися з тобою, адже ти найдорожчий для мене, – відповіла Еліс.
— Мені приємно це чути, але я хотів би дізнатися і другу частину.
— Справа в тому, що я увісні подорожувала в часі, і бачила майбутнє. Якщо коротко, то на нас очікує засідка.
— Потрібно розповісти про все старшим, – перебив її Карл, – ходімо, це може врятувати життя.
Та Еліс чомусь не поспішала. "Можливо вона знає щось більше чим розповіла? Чи вона побачила чіюсь неминучу смерть? Або щось трапилося саме із нею?" – по дорозі до табору роздумував Карл.
— Наталія Миколаївна, зачекайте в нас є важлива інформація, – добігаючи до цілі кричав Карл.
— Так, я вас слухаю, – твердо відповіла фея.
— Еліс, розповідай, – покваплював Карл, – у нас мало часу.
— Я бачила майбутнє, – невпевнено мовила Еліс, та це вже не мало значення, очі феї збільшилися вдвічі, після чого вона негайно покликала Гілла, Сову та Дмитра. Вони забрали дівчину до себе, а Карлу наказали приглядати за подіями, і в разі чого повідомити їх негайно. 
Він повернувся до Ради і ніби нічого небувало продовжував діалог. Через хвилин двадцять до них приєдналася Еліс, ще через десять -  явилася рада.
— Увага, – гучно та чітко вигукнув Дмитро.
— У котрий раз нам доводиться змінювати план дій через непередбачувані обставини, тому ми не вирушаємо на острів правди. Нас очікує складна подорож в часі. Після якої ваші долі раз і назавжди зміняться як у Сонному королівстві, так і в реальному житті, – оголосила фея.
— А що саме зміниться, – запитала Лія.
— Я точно можу гарантувати, що ваш вік зміниться. Та не у всіх, у деяких збільшиться, в деяких можливо зменшиться, а в інших залишиться таким яким був, – роздумуючи над кожним словом дала відповідь професорка Сова.
— А як зміни віку відбуватимуться на Землі? – не вгамовувалася Лія.
— Ваша дата народження просто зміниться, і ніхто цього не помітить, – поквапливо відповів Гілл, – якщо питань більше немає, тоді я попрошу Еліс та Карла піднятися до нас.
У шістьох вони спорудили телепорт, який мав чіткий маршрут, та заповнили його данними. Далі справа за малим. Всіх розділили по парах та в певній послідовності відіслали в подорож. Замикали портал фея та Гілл.