Ранок неділі, невже завтра знову до школи. Цю думку відразу перебила більш приємна - сьогодні зустріч з друзями. Та не так сталось, як гадалось, на вулиці стояло хмарне небо, за прогнозом погоди дощитиме до вечора. Зайшовши в "Instagram", він створив групу де були Рада, Керрі та звісно Карл, назвавши її  "Свята трійця",  там вони і домовилися, що зустріч не скасовується, а переноситься на вечір.
    Карл сидів, читаючи книгу, аж раптом йому прийшло сповіщення від Адель : "Приходь в гості, якщо сміливості вистачить."
В цей момент він зрозумів, що сьогодні самий, що не є, кращий день за останій рік, саме скільки він не бачив свою сестру, формально вони не брат і сестра, але називали себе переважно так.
Адель старша, їй 17 і вона навчається в медичному університеті.  Карл завжди наслідував її вчинки, тому батьки часто промовляли:  "Куди Адель туди і він". І цей раз не був винятком - хлопець вирішив що буде вчитися також на медика.
Батьки ще не повернулися, тому хлопець без вагань поспішив до "сестри", і навіть дощ не став йому на заваді.
Зустріч була теплою, та веселою.
Пройшовши на кухню дівчина запитала:
— Ти щось снідав, бо я ні?
— Я так поспішав до тебе, що навіть забув поснідати... – з посмішкою на обличчі мовив Карл.
— Навіть не знаю, що тобі запропонувати,– але вони вже добре знали, що робити далі.
На кухні розпочалося приготуваня піци. Адель взялася за тісто, Карл тим часом нарізав овощі, салямі та заздалегіть відварену курку. Велика честь, розкатати тісто дісталася сестрі, по завершеню формування піци її відправили до духовки.
Час поки піца готувалася був проведений з користю, Адель розповідала як розпочався для неї цей семестр та як закінчила минулий рік, у відповідь Карл похизувався своїми чесно заробленими оцінками серед яких покищо не було жодної поганої. Захоплені розмовою, навіть не помітили як піца приготувалася, тому розмову перенесли за стіл. Добре поснідавши вони рушили у кімнату Адель, з останьої зустрічі вона добре змінилася, перестановка меблів та зміна кольору пішла її тільки на користь. А замість хом'яка Гоші в кутку стояв терераріум із павуком.
   — Я звісно знав, що ти у мене трішки чудна,– подумав у голос Карл, – але ж не на скільки.
— Чому відразу чудна, я давно хотіла павука та якось не наважувалася,– посміхнувшись відповіла Адель,– ти знаєш скільки витрат іде на це "чудо" наприклад на їжу, житло, освітлення. Та це того варто. Я пригадую, що ти теж хотів екзотичну тваринку. Хамелеона, так? – продовжила розмову дівчина. За приємними спогадами та розмовами минув весь час, лишилося вигуляти ще одного улюбленця .
   — Нічого собі, – вигукнув юнак, – а де ж цей звір був? Як я пройшов крізь нього непомічений?
— Та в мене з голови вилетіло що вона не прив'язана, знайомся це Річі. Погулявши з собакою, довелося прощатися.
    Все добре завжди закінчується невчасно, Адель потрібно було вирушати до Універу.
Швидко зібравшись, відразу рушили на зупинку, там вони простояли недовго, адже Адель добре знала коли прибуде автобус, на згадку про себе друзі обмінялися маленькими папірцями із побажанями всього кращого.
    Дощ  уже закінчився, відразу, як Адель рушила, хлопець зателефонував Керрі та запропонував зробити Раді сюрприз. До зустрічі залишалися дві години, сюрприз був готовий, тому друзі вирішили покататися на велосипедах. Маршрут був визначений заздалегідь, з початку заїхали в магазин купили велику упаковку попкорну та пару упаковок чипсів. Відїхавши в якесь нелюдне місце вони перекусили та рушили до джерела набрати води. Напившись води, відразу рушили до Ради щоб воз'єднати "трійцю". Сюрприз власне полягав в тому, щоб навчити її кататися на велосипеді: "по одинці не виходить, то разом спробуємо"– подумали друзі.
Але клята погода знов зіпсувалась, в той момент коли Рада чи не вперше погодилася вчитись.
На жаль, друзі були  змушені розійтися-розїхатися по домівках.
Разом Карл та Керрі проїхали півдороги, а далі довелося розїхатися в різні сторони. Коли всі були в домашньому затишку, друзі продовжили переписку.