Щойно очі Карла розплющилися він побачив Діму Судака та Гілла(тата Марка), які, очікуючи на когось, стояли біля входу в палату.
— Де я? – запитав хлопець, встаючи з ліжка.
— Ти в лікарні, не вставай, тобі потрібний відпочинок, – відповів Гілл, – скоро завітають декілька твоїх друзів, і я все тобі розповім.
— Ось і вони, – доповнив Діма.
В кімнату зайшли Рада та Еліс.
— Ти живий, як я рада за тебе, – мовила Рада, обіймаючи Карла.
— Не лякай мене більше так, – підтримала Еліс.
— А що ти тут робиш? – запитала Рада у Діми. – Ти щось забув?
— Відразу як ти заспокоїшся, я все поясню.
— Добре, я тебе уважно слухаю.
— Може мені вийти? – запитала Еліс.
— Ні, не потрібно. Я та Гілл зараз тут щоб попросити про допомогу. Ви напевно вже помітили, що велика кількість людей, на даний момент, злягла в лікарню з незрозумілим діагнозом, і перебувають в комі. Так от, вони не хворі, їх просто замкнули в Сонному королівстві, і не дають вийти.
— Стривай, – перебила його Еліс, – що це за Сонне королівство?
— Сонне королівство - це місце завдяки якому вам сняться сни, як добрі так і погані, якщо його знищити, то снів більше не буде, а деякі люди взагалі не зможуть спати. Про королівство знають лише обрані, решта думають що сон це всього лише приємні чи погані спогади.  З початку головними в королівстві були: Фея, Пісочник, Дід Мороз(Мороз), Великодній Кролик(Пасхал) та Морок. Але Мороку не подобалася своя роль, що його  творіння, викликають тільки до неслухів, довгий час він ніяк себе не проявляв, але одного дня він повстав. Створивши свою армію він напав на мирних людей, в результаті чого з'явилися Витвори - темні істоти, яким кортілось крові та м'яса. Вони вбили тисячі людей та скалічили долі багатьом іншим.
Рада королівства тоді ледве впоралася з ними, без жертв не обійшлося, втратили Пасхала, Морока спіймали та ув'язнили. В результаті рада вирішила покращити оборону та додала до свого складу мене, твого дідуся Моко, та віднедавна Дмитра. Крім оновлення ради, з'явились вартові снів,  набрали команду вчителів, які навчали вартових. Команди змінювалися, адже не всім хотілося до кінця життя працювати вдень та вночі, – закінчив розповідь Гілл.
— Власне довгий час все було добре, але Морок знайшов якийсь прохід, і непомітно користувався ним, доки ми від тебе, Карл, не дізналися що морок на волі та вже було пізно. Він знешкодив Моко, та взяв під контроль Мороза. Ми намагалися зупинити їх, але виявилося що це не вся армія, він контролював розум багатьох вартових. І під час бійки ми побачили як відбувається перетворення на зло. Він поглинув найсильнішого з нас, Пісочника, він був єдиний хто міг боротися з ним. Тому ми були змушені відступати, але ми все-таки закрили їм прохід в цей світ на короткий проміжок часу, але його вистачить щоб підготувати вас,– закінчив Дмитро.
— А де ж Фея? – запитала Еліс.
— Вона захищає лікарню, та слідкує щоб ніхто зайвий не потрапив до нас, – миттєво відповів Гілл.
— Ну добре, якщо ми до вас приєднаємось, то чим це вам допоможе? – запитав Карл.
— Нам потрібно повернути королівство, а для цього потрібні воїни, такі як ви, тому що, ви в дитинстві були одними із обраних, але вас усунули за певних причин, – продовжив Гілл, – але не тільки ви, разом ми збиремо команду, а потім за допомогою денної копії королівства, ми відновимо вашу пам'ять та покращимо ваші навики.
—Хто ще буде в команді? – запитала Рада.
Начаклувавши книгу Гілл почав перераховувати імена серед яких були однокласники та друзі: Олег, Лія, Джо, Біллі, Женя, Керрі,  Клаус, Аліса, Ейс, та Клара.
— Але не все так просто: Ейс, Керрі, Клара та Джо - на жаль вже на темному боці,  а до Жені вже направився Гілл, тож скоро він приєднається до нашої розмови. Лишилося знайти Лію, Олега та Алісу. Клаус та Біллі допомогають Феї.
—Карле, ти можеш пересуватися? – через деякий час запитав Діма.
— Не знаю, та спробувати варто, – сказав Карл, піднімаючись з ліжка. Ставши на підлогу він зробив декілька кроків після чого мовив: – Можу, але тяжко.
— Добре, я думаю ще 15 хвилин, і ти будеш як новенький, тоді разом і підемо до Жені.
Наступні 15 хвилин минули в тиші, кожен із присутніх думав про щось своє. Потім вони рушили до палати Євгена, і вже там, продовжили роздуми.
— Хто тут, – тихо сказав Ження.
— На цей раз твоє зілля подіяло швидше, – звернувся Дмитро до Гілла.
— Та ні, тобі здалося, – відповів Гілл.
— Можливо мені хтось розповість що тут відбувається? – запитав Женя.
— Звісно, – відповів Гілл та коротко переказав проблему.
— Ну якщо так, то я з вами, – погодився Женя.
— Добре, з тобою залишаються Фея, та її помічники з Карлом, оскільки він ще незовсім видужав, а я, Гілл та дівчата підемо по решту, – оголосив Діма, та одразу рушив до виходу разом з іншими.
— А що було після того як я зник? – запитав Карл щойно всі вийшли.
— Оголосили результати, – похмуро розпочав Женя, – якщо коротко, то друге і третє завдання ми завалили, після чого мене скинули в прірву, і летів я до того моменту, як з'явився тут.
— Чому ти такий похмурий?
— На сон тягне.
— Тоді лягай, поспи, а я покищо схожу на гору подивлюсь що там.
— Добре.
Піднявшись на дах лікарні він побачив її, фею із зеленим пір'ячком по тілу, та фіолетовими крилами, на зріст вона була меншою за Карла. Поряд стояли Клаус та Біллі в їхньому образі не було нічого незвичайного - хлопці, звичайні хлопці.
— Привіт, – в один голос мовили хлопці.
— Привіт, як ви дізналися про королівство? – запитав Карл.
— Взагалі, нас встановили вартовими, відразу після того як вас із Женею усунули, — відповів Біллі.
— А які у вас сили, чи щось таке?
— В цьому світі в нас немає сил, тут можуть користуватися силами лише вищі, Гілл та Фея, – відповів Клаус.
— А Діма?
— Діма ще не доріс, – мовив Біл, та посміхнувся.
Поки вони розмовляли до них непомітно підлетіла фея.
— На кого ти залишив Женю, нас і так мало лишилося, – ненадовго зупинилася  Фея, та продовжила, – ходімо до нього, до речі мене звати Еля.
— В нас багато суперників? – в котре запитав Карл.
— Приблизно сотня, але під гіпнозом Морока їхня сила приблизно вдвічі менша за норму. Ще осіб двісті під арештом, і це тільки в нашій країні, уявіть що було б якби він захопив світ
— В такому випадку нам сильно б перепало, та я думаю що ми впоралися б. Що ми все про погане? Все буде добре.