Ранок. Всі метушаться, збираються, хвилюються, тільки Карл лишається спокійним. Він зосередився на тому, що ж буде далі? Як зміниться його життя? Чи взагалі зміниться воно? А як для інших? Всі ці питання крутилися у нього в голові, та раптом повстало інше - а що, як ми програємо, що тоді?
Та відповіді на ці запитання, напевно, не знав ніхто.
Ось настав вирішальний момент, всі зібрані та чекають своєї черги. Першою вирушила група Сови(Гілл, Яся, Генрі, Папуга, Орел, Яструб, Рада, Карл, Аліса, Лія, Женя та Кентаври). Через деякий час рушили інші, план спрацював, охорона відволіклася, і вони спокійно пробралися у храм Пісочника. Ганс знешкодив охорону при вході, після чого Еліс зупинала час в цій споруді, а Фея закріпила ефект. Та все пішло не за планом, обійшовши всі приміщеня, вони не знайшли нікого, така сама ситуація була й за межами храму.
Зібравшись вирушати назад, вони побачили два силуети. Це були Женя та Карл.
— Що трапилося, де решта? – запитав Гілл.
— Коли ви зайшли, ми відчайдушно билися, але потім провалилися, а прокинулися вже у колбах, більшість, на жаль, уже були темними, – мовив Женя.
— А ви як вціліли? – запитав Генрі.
— Так от, як дійшла черга до мене, хтось вимкнув світло і розбив скло за яким була вода. Вони звісно швидко все виправили, але я встигнув скористатися цим і замаскувався під темного, їх було надто багато, тому боротися за інших не було сенсу. Там була ціла колонія темних, вони вмить зупинили б мене. А коли ми йшли до телепорту, я потихеньку перейшов назад, перетворився на ящірку і втік. Коли я був на безпечній відстані, то побачив що ззаду біжить Женя, – відповів Карл.
— Так, то я зчинив хаос, а мене навіть і не помітили, я став невидимим і очікував моменту, нікого було більше рятувати, решта ще не прокинулися, а інші вже темні. А спали вони через порошок, яким їх присипали. От такі справи, – підтвердив Женя.
— І що нам тепер робити? – насторожившись мовив Фелікс.
— Я не можу більше втрачати вас. Еліс, ти вирушаєш на свій підсвідомий рівень у минуле, маєш навести себе та інших на правильний шлях, тільки обережно, не зруйнуй майбутнього, – мовила Фея.
— Але ж, якщо мені не вдасться, ви загинете, та і я не повернуся в такому випадку, ви впевнені? – перепитала Еліс.
— Іншого шляху в нас немає, це дуже небезпечно, але це єдиний шлях, – Відповіла Фея.– То що, ти згодна?
— А в мене є вибір? – саркастично-позитивно відповіла дівчина.
Налаштувавшись, Фея відправила дівчину і втримувала хмару, щоб та могла безпечно повернутися назад. Та справдилися найгірші прогнози, раптом пролунав свист, і у Фею влучила темна стріла.
— Тікайте, – на прощання мовила та, відкривши портал. Відступаючи, вони спостерігали жахливу картину, як гине остання надія на порятунок.