Другий тиждень не передбачав собою чогось надзвичайного. Понеділок та вівторок минули без пригод. На пикінці Середи, коли всі діти пішли заберати шкільну форму клас був зачинений, тому фізкультура для більшості минула на лаві. Карл та Рада сіли разом,  розмовляли на різні теми і раптом Карл згадав про той дивний вечір.
— Що все таки сталося тоді коли ми відійшли? – запитав спокійним тоном хлопець, знаючи що спокійний тембр заспокоює Раду.
Але у відповідь нажаль він нічого не почув, дівчина зірвалася з місця і втекла. Зрозумівши що відповіді він не дочекається, Карл почав розглядати решту своїх однокласників. З самого початку він поглянув в бік хлопців, ті грали в футбол розділившись на рівні команди, в одній були Ден, Джо та Майкл, а в іншій решта Білі, Кристофер і Клаус. Серед усієї компанії професійно займалися футболом тільки четверо : Клаус, Біллі, Ден та Майкл.
Ден, колись цей хлопець був кращим другом Карла, але через футбол вони стали менше спілкуватися, а зараз  спілкуються тільки в школі. Він завжди запрошував Карла до себе в команду, адже коли вони були товаришами то Ден вчив Карла новим навичкам. Але сьогодні хлопець відмовився, скинувши все на втому. Неподалік від них дівчата грали у волейбол, деякі із них і справді добре грали наприклад Міра, Мейлін, а особливо добре Аліса. Вона була розумною, доброю та розважливою дівчиною, літом з Карлом іноді ходили на пляж, а після відправлялися на танці де хлопець її підтримував та хвалив, вона завжди радо допомагала Карлу з математикою як на перерві так і на уроці адже сиділа вона позаду нього. Дівчата тренувалися зі всих сил, тому що не хотіли підвести свого вчителя, який запросив їх у волейбольну команду. Решта учнів як і Карл, сиділи на лаві. Лише одна дівчина не сиділа з усіма, вона знаходилась на протилежній стороні спортзали та спостерігала за грою у волейбол. Її звали Еліс, на уроках вона поводила себе непримітно, по при те що могла гарно вчитися, але на олюбленому предметі старалася відповідати щоб заробити гарну одцінку, бо хімію вона знала краще за всіх в класі. Зовнішність в цеї дівчини була прекрасною, гарне обличя та красиві коси, гармонійно поєднувалилася з чудовим тілом. Сказати що Карлу вона подобалася, це нічого не сказати.  Але Карл все ніяк не міг навіть  заговорити до неї...

                         * * *
Нарешті настала пятниця всі раділи, завтра довгоочікувані вихідні. На першому уроці була узагальнююча контрольна робота з біології за дев'ятий клас. Карл не хвилювався, разом із Радою вони із легкістю напишуть контрольну, адже добре підготувалися до неї. Після біології був урок трудового навчання, ті хто виконали плани на урок могли спокійно займатися своїми справами. Виконавши план друзі вільно займалися хобі. Карл читав нову захоплюючу книгу, а Рада вивчала польську мову. Решта дня була повністю поглиблена в навчання(фізика, геометрія, німецька, україньська) тому друзі втомлені відправилися додому, цього разу вони пішли разом як в давні добрі часи. Пройшовши половину шляху вони зустріли Керрі, чому звісно дуже зраділи.
По дорозі вони домовилися зібратися в неділю, щоб не зраджувати традиції та піти на пікнік.