#11
Я намагалась виправдати його! Шукала аргументи, що можливо він це робив для блага всього суспільства, проте я не змогла змиритись з думкою, що весь цей час він маніпулював мною, змушуючу пробудити силу, про яку я навіть ніколи не здогадувалась! Злість охопила мене з середини, маленька змійка знову почала розростатись, однак я зуміла заспокоїтися і просто пішла з подвір'я, куди очі бачать. Мені хотілось зникнути, розчинитись у повітрі, щоб більше ніколи не переживати весь цей кошмар знову.
Я взялася бігти вперед, на головну дорогу, де раніше лежало тіло подруги. Прослідувала за кривавою стежкою, яка привела мене до могили на місцевому кладовищі. Звичайний насип та саджанець молодого деревця. Ніяких хрестів, гробів чи ще чогось, що б нагадувало звичну мені літургію. Над кожною могилкою тут росли карликові деревця, десь вже зовсім старі, а над іншими - такі ж молоді. Від видовища у мене перехопило подих, адже тут знаходилось не менше сотні нових саджанців. Мертве село.
- Через укус вона приречена на страждання, а її душа потрапила би на віки у Підземний світ. Я випередив отруту і тепер вона з Богинею. Такий закон нашого світу. Смерть - це всього лиш новий етап, тому тобі не варто боятись за свою подругу. Їй випав шанс почати все з початку.
Від його слів мені зовсім не полегшало. Це не змінювало той факт, що вона була вкушена, захищаючи мене, слабачку, яку всі хочуть собі присвоїти. Я ніби потрапила в кола пекла, і з кожним новим мої страждання будуть лише погіршуватись.
- Для чого я тобі потрібна? Чому ти намагався пробудити мої сили? - втомленим голосом промовила я.
- Що це все...
Не встигла я договорити, як раптом ні звідки прилетіла стріла і влучила Мисливцю в плече. Від шоку я заніміла, однак він стрімко витягнув меч з поясу і підготувався до захисту. Ще одна стріла врізалась в землю прямо перед моїми ногами. Моє тіло інтуїтивно зрушило з місця і кинулось в бік найближчого схову, як між будинками показалось декілька фігур в синіх плащах з арбалетами. Неочікувано один з них кинув у мене кольоровою кулькою. При падінні вона випустила дим, який заполонив все навколо. Я почала задихатись від чергової порції їдкого запаху, а потім тієї ж миті відчула, як падаю на землю і більше не можу поворухнутись. Моє тіло паралізувало, і коли все розвіялось, я кинула благаючий погляд на Мисливця, що вже біг у нашому напрямку. Одначе йому загородили дорогу декілька інших нападників, націливши на нього зброю.
- Вони заряджені отрутою, виродок Осіліса! Крок вправо-вліво, і ми з тобою нарешті поквитаємось. Звичайно ж твій татко не дозволить, щоб ти так просто помер, проте доведеться трохи постраждати, щоб зализати ранки! - погрожуючи, розсміявся один із них.
Я взялася бігти вперед, на головну дорогу, де раніше лежало тіло подруги. Прослідувала за кривавою стежкою, яка привела мене до могили на місцевому кладовищі. Звичайний насип та саджанець молодого деревця. Ніяких хрестів, гробів чи ще чогось, що б нагадувало звичну мені літургію. Над кожною могилкою тут росли карликові деревця, десь вже зовсім старі, а над іншими - такі ж молоді. Від видовища у мене перехопило подих, адже тут знаходилось не менше сотні нових саджанців. Мертве село.
- Через укус вона приречена на страждання, а її душа потрапила би на віки у Підземний світ. Я випередив отруту і тепер вона з Богинею. Такий закон нашого світу. Смерть - це всього лиш новий етап, тому тобі не варто боятись за свою подругу. Їй випав шанс почати все з початку.
Від його слів мені зовсім не полегшало. Це не змінювало той факт, що вона була вкушена, захищаючи мене, слабачку, яку всі хочуть собі присвоїти. Я ніби потрапила в кола пекла, і з кожним новим мої страждання будуть лише погіршуватись.
- Для чого я тобі потрібна? Чому ти намагався пробудити мої сили? - втомленим голосом промовила я.
Моє серце на секунду зупинилось. Я стривожено перевела погляд на чоловіка, котрий протягнув мені свою долоню, яку охопив чорний туман. Страх миттєво охопив моє тіло, а думки сплутались. Темрява.
- Що це все...
Не встигла я договорити, як раптом ні звідки прилетіла стріла і влучила Мисливцю в плече. Від шоку я заніміла, однак він стрімко витягнув меч з поясу і підготувався до захисту. Ще одна стріла врізалась в землю прямо перед моїми ногами. Моє тіло інтуїтивно зрушило з місця і кинулось в бік найближчого схову, як між будинками показалось декілька фігур в синіх плащах з арбалетами. Неочікувано один з них кинув у мене кольоровою кулькою. При падінні вона випустила дим, який заполонив все навколо. Я почала задихатись від чергової порції їдкого запаху, а потім тієї ж миті відчула, як падаю на землю і більше не можу поворухнутись. Моє тіло паралізувало, і коли все розвіялось, я кинула благаючий погляд на Мисливця, що вже біг у нашому напрямку. Одначе йому загородили дорогу декілька інших нападників, націливши на нього зброю.
- Вони заряджені отрутою, виродок Осіліса! Крок вправо-вліво, і ми з тобою нарешті поквитаємось. Звичайно ж твій татко не дозволить, щоб ти так просто помер, проте доведеться трохи постраждати, щоб зализати ранки! - погрожуючи, розсміявся один із них.
Коментарі