#13
- Хто ви такі?! Чому ви мене викрали?! - в повній розгубленості запитала я. Все, що відбувалось, здавалось мені страшним сном. Невже саме це я справді заслужила? Мене крадуть, б'ють, лікують, тримають зв'язаною або морять голодом.
- Тео, не будь таким різким. Дівчинка однозначно не має уявлення, що навколо неї відбувається. Мені шкода, люба, що тобі довелось це все пережити, але тепер ти у безпеці. - ніжно огорнув її голос моє втомлене тіло. Вона підійшла ближче та заглянула просто у вічі.
- Твої очі... Такі ж як у неї. Богиня... Невже нарешті, через стільки років?
- Ваша Величність, ви думаєте це справді вона? А якщо це просто самозванка? Або шпигунка від наших ворогів? - прозвучав стривожений голос чоловіка позаду.
- Ми це можемо перевірити. Привести сюди Жасмин! Зараз же! - крикнула вона суворим голосом комусь за дверима.
- Про що ви двоє говорите? Відпустіть мене, я хочу додому! - почала благати я, одначе мене очікувано проігнорували.
Через декілька безкінечних хвили у дверях з'явилась невисока смугла дівчина, з чарівним кучерявим волоссям.
- Ваша Величність, учитель Тео, чим можу бути корисною? - прозвучав її ніжний голосок.
- Глянь їй у вічі і скажи, що ти бачиш, Жасмин. - наказала жінка.
- Що конкретно Ви хочете знайти? - невпевнено перепитала Жасмин.
- Все з самого початку. Я розумію, що не вдасться за один раз, тому поки мене цікавить період від народження до шести років.
- Буде зроблено, Ваша Величність!
Вона з неприкритим страхом підійшла до мене і тремтячою рукою доторкнулась до плеча. В той момент мене наче током вдарило. Я фізично відчула, як дівчина коперсається в моїх спогадах, прогортаючи їх один за одним, наче буклети на полиці з рекламою. Я закрила очі і спробувала виштовхнути її з моєї голови. Почала будувати умовну стіну, але та одразу її впевнено зламала. Далі, одна за одною, вона трощила в щент мій захист, навіть не зупиняючись. А потім, під дією страху та паніки, на допомогу мені прийшов змій, що раніше тихо спав, а тепер надавав мені сили для вибудування захисту моєї свідомості. Раптом темний клубочок зашипів, закрутився навколо мого уявного тіла, проникаючи прямо в кров. Я почала уявляти, як хапаю Жасмин за тонку тендітну шию, міцно зжимаючи пальці навколо. Мені вдалось вирватись з полону та розплющити очі, нарешті тверезо відчуваючи могутність темряви, яка розтікається в мені. Дівчина, що буквально секунду тому рилась в моїй голові, стрімголов з жахом відскочила, жадно хапаючи повітря. В її погляді погляді читалася розгубленість та здивованість від побаченого.
- Проклята! Вона проклята темрявою! Як тобі вдалось?!
Змій волів би вирватись на волю, одначе я міцно тримала його, тепер вже опановуючи власні емоції. Здається я поволі розуміла, як мені використовувати незнайому силу, що подарував мені цей дивний світ.
- Що ти побачила, Жасмин? - нетерпляче запитала королева.
- Я не встигла. Вона мене... Вона мене ледь не вбила! - прозвучав її тремтячий голос.
- Але хіба це можливо? Жасмин, ще ніхто не міг чинити опір твоїй силі. - промовив чоловік.
- Я бачу очевиний слід Темного Бога на тобі та й твої очі видають тебе одразу - дотик Богині. Ти ж не просто так була потрібна Мисливцю. Що ти знаєш, дитя? Навіщо опираєшся?- звернулась Її Високість до мене. - Десятка ймовірно вважає її зниклою принцесою, одначе у нас все ж немає точної інформації на рахунок причини появи цієї дівчини. Нехай так і залишається. Ми зробимо вигляд, що вже знайшли мою доньку і поглянемо, які будуть подальші дії ворогів. - озвучила вона свої думки вже для всіх присутніх.
Королева підійшла до мене ближче і схопила за руку.
- Я знаю, що ти хочеш скоріше повернутись додому, тому нам потрібна твоя співпраця. Ти налякана і нікому не довіряєш, але я тобі обіцяю, що ми тебе не скривдимо. Ми гарантуємо тобі захист від Мисливців та Десятки стільки, скільки ти сама побажаєш, навіть якщо ти не та, за кого вони тебе вважають. Зараз відпочинь, подумай, а завтра ми зустрінемось знову і все обговоримо. Наші маги спробують знайти спосіб тебе повернути назад, якщо це жахлива помилка.
Від суворої жінки не залишилось і сліду. Зараз її голос знову звучав ласкаво та ніжно. Вона піднялась і попрямувала на вихід. Я почула, як зачинились двері на замок, знову залишаючи мене наодинці зі своїми думками. І чим вони кращі за Мисливця?
* * * * * * * *
- Ваша Високість, вона опанувала Темряву Осіліса. Я знаю, що я бачила! Невже ця чужачка і є тією, яку назвав Провидець?
- Я не знаю, Жасмин. Наше положення буде виграшним, якщо вона і справді виявиться нею, одначе це буде означати початок повстання та війни проти Десятки. Офелія була ключовим моментом у цій системі, моя маленька принцеса подавала такі надії. Якби мій дорогий чоловік не вирішив її сховати, то ми б вже давно відновили рівновагу, яку заповідали нам предки. Навіть якщо вона не принцеса, то позначена Богинею, а значить ми повинні її вберегти.
- Король вчинив правильно і ти це знаєш Естель, якби Офелію не заховали, то Десятка забрала б її швидше. - промовив чоловік.
- Тео, не забувай, що він уявлення не мав про те, що відбувається буквально у нього під носом. Ми б вистояли і виростили Офелію могутньою зброєю. А зараз я навіть не знаю, чи жива вона досі. Десятка не дарма привела саме це дівчисько. Підготуйте Приборкувача на поміч Жасмин завтра. Я чомусь впевнена, що вона не піде на зустріч так просто, а у нас немає часу тягнути. І зізви термінову раду, мені є, що обговорити.
- Так, Ваша Високість. - водночас відповіли її супутники.
* * * * * * * *
Я довго не наважувалась встати і оглянути кімнату. Все намагалась переварити інформацію, яку щойно отримала. Невже варто довіряти цій жінці? Саме її я бачила в тому дзеркалі у Старійшин, правда років на десять молодшу. Вона заодно з Протестантами? Не впевнена, що відчула полегшення, якщо враховувати, що окрім них у мене ще два прямих ворога, а може й навіть всі три, якщо Мисливець насправді веде подвійну гру.
Я підійшла до каміна, де на повну горіло гаряче яскраве вогнище, прилягла на м'яке хутро поруч і просто спостерігала за іскорками, намагаючись зігріти своє понівичене тіло. Думками я повернулась до своєї сім'ї, спогади зігрівали душу та дарували надію, що одного дня я повернусь назад. Мій телефон зостався в домі Мисливця, а тому залишалось лише леліяти ті крупинки, що береже моя свідомість. Змій, глибоко в середині, також грівся біял теплого вогника, який став для нього надійною схованкою.
Я готова була розридатись від щастя, коли вона нарешті завершила. Зверху лікарка намазала якусь трав'яну суміш і наклала пов'язку. Потім служниці принесли мені вечерю. Я сіла за стіл і знову ледь стримала емоції: на підносі лежав гарячий бульйон, запечене м'ясо, сир та мед. Також невеликий шматок пирога з персиками та духм'яний чай.
За таку їжу, одяг і постіль тепер я готова була зробити що завгодно. Якби мені ще дозволили виходити з кімнати, то я згодилась би їм самотушки ту принцесу відшукати, лиш би мене більше ніхто не катував і не вбивав на моїх очах людей. Засинала я у м'якій постілі з шовковою подушкою, яка пахла ваніллю, витираючи сльози. Моє життя хоч на один вечір здалось мені звичайним. Однак не варто забувати, що усі мої почуття нічого не значать, якщо на кону моє власне життя і ціль повернутись додому.Коментарі