Сонце заходило за горизонт,спокійно покидаючи інших у затінках темряви.Дівчина зайшла до будинку з моторошним відчуттям.Вона знала,що десь там її подруга сильно налякана і шокована.В темній,холодній кімнаті труситься від страху, ловить кожний звук у передчутті небезпеки і в жадному пошуку виходу.
  Кімната несхоча впустила її.
В глибоку темряву ввійшло світло,а за ним і дівчина.Вона присіла біля скрині і обережно торкнулася,не бажаючи завдати їй дискомфорту.Відімкнула.Перед її очима постала витончена картина
грецьких богів у всіх їх дивовижній красі,про яку багато хто мріє.Очам було приємно дивитися на них,адже вони були прекрасні і легко привертали увагу та захоплювали своєю витонченою чарівністю.
Тепер зрозуміло чому через них дехто готовий  згрішити.
  За кілька хвилин вона зібрала всі картини і розмістила у багажнику чорного ягуара,якого взяла у свого коханого.І чому його немає в такий складний час?Зараз би його підтримка і допомога була б найдоречнішою,але,на жаль,вона сама повинна з цим справлятись.
  Всівшись в авто Керет побачила у вікні Елю і по її тілу пробіг дивний мороз,наче вона була спіймана за крадіжкою,і яка іронія,але саме це вона зараз робить: крадить картини,щоб врятувати свою подругу,але через що така несправедливість?Чому вона,а?
Тепер  та поїде з міста,а за тим перетне кордон.Там вона передасть тим картини і все залишиться у минулому.Керет почне нове життя з чистого аркушу,хоч із забрудненою совістю.
  І тут в її мозок різко зупинився.
Нога блискавично натиснула на тормоз.Автомобіль заскиглив і залишив позаду дві смужки на засніженій дорозі.
  Керет глянула через лобове скло і побачила патрульну машину.Її перехопив подих.Вони під'їхали і опустили вікно,а за ними і вона спітнілими долонями.
–Добрий вечір,панянко.Що ви дороги не бачите чи що?На якій швидкості їдете?–патрульний трохи нахилився і зарозуміло кивнув,в цей момент він страшенно нагадав їй подругу,котра завжди так робила,коли щось не сходилося.–
Може ви п'яні,ні?
  Керет стиснула кермо,їй ця зустріч попри всі переживання аж ніяк не подобалася.Вона тривожно посміхнулась і перепросила, запевняючи тих,що повністю твереза і просто хвилюється через від'їзд.Ті повірили і відпустили її.
Керет трохи від'їхала і дала газу, немов тікала,хоча небезпеки поки не було.
  Авбомобіль набирав небезпечної швидкості,а шосе ставало закрученішим.
Дівчина туманно розуміла,що одна зустрічна вантажівка відкине її в глибокий яр, котрий стане відправною точкою у світ янголів,але не могла зупинитися.
Керет надто слабка, вона не Алель із сильним духом і стальним характером та,щоб зламати котру, потрібно докласти немало зусиль.
  Вже на виду з'явилась вона.Серце стиснула струна,мозок зупинився в страшному очікуванні,але нога все давила на газ.Відстань від неї до іншого транспортного засобу повільним чином зменшувалась,немов готуючи до зустрічі з невблаганною смертю. Проте вантажівка не так вже і близько знаходиться,то ж в неї є ще шанс скинути швидкість,
врятувати своє життя,тим же відкласти цю мить відправки на потім,на той час коли буде готова,але не зараз.
  До відправної точки залишилося кілька секунд, вона глянула в дзеркальце і повернула кермо.
Колеса ягура застогнали і автомобіль з надзвичайною майстерністю змінив траєкторію руху,немов за кермом був сам "Червоний барон".Керет не просто
їхала,вона летіла на допомогу своїй подрузі,котрій не змогла допомогти тоді в  дитинстві,коли та сильно того потребувала.Знову повторитися тому вона не дозволить.Нізащо.