Керет із своїм коханим сиділи
на дивані у вітальні і дивилися
новорічний фільм.
  Коли Алель побачила їх,то вирішила не турбувати,бо вже мило вони виглядали.
   В своїй кімнаті дівчина переодяглась в червону піжаму із оленями та сіла за ком'ютер.
Минулі події надихнули її на написання книги,а точніше повісті.Історія про повернення
до життя після довгого ув'язнення
чоловіка,покинутого всіма близькими.Так, це буде історія
про Ейна.
  Раптом, згадавши його,вона відчула як внизу приємно тягне.
Невже думки про нього збуджує
її тіло.Це природно,але так нестерпно.Мабуть він того ж не відчуває,а якщо так? Цікаво вона
з'являється в його бурних фантазіях?Дівчина уявила спортивне тіло чоловіка і закусила
губу.
—Так жарко,– відкрила
вікно.–Треба зібратися,щоб почати
книгу.
  Її тіло огортало тепло, а не холод.
Вона зраділа цьому,але й засумувала:можливо в нього немає подібних відчутів до неї,бо вона тільки партнерка по справі,і їх  більше нічого не об'єднує
Хоч за документами вони одружені,але до стримування
вона не вдасться–це проти її
принципів.
  Раніше робити перші кроки
було так легко,а зараз немов в терені:з будь-яких
боків поранися.
  Врешті Алель змогла зосередитися на книзі.Її руки
швидко проходили по клавішам.
Очі бігали по монітору.Слова приходили з нікуди.Кілька разів
їй не подобалося написане і вона
починала знову.Її повністю поглинула клопітка робота,і вона б  ніколи її не проміняла на щось інше,адже письмо – це її життя.

  Керет підійшла до дверей подруги
і постукала.За хвилину та їй відкрила.
—Вечеря готова,приєднаєся?
—Так,трохи пізніше.
—Гаразд.Дозволь поцікавитися,
чим ти зайнята?
—Пишу нову книгу,але йому ні слова.
—Дивно,він же твій менеджер?
—Я тільки почала,а якщо він дізнається,то вже почне домовлятися про її друкування;
до цього поки що рано.
—Гаразд,незатримуйся.

Вечеря включала стейк і овочеві салати.Сьогодні Керет
постаралася.Загалом,як завжди.
Щоб розважити їхній вечір
чоловік почав розповідати про
своє дитинство.Його підхопила
кохана.А от Алель не любила
згадувати своє,тому
лише слухала.На щастя про це
знали  друзі,то ж не намагалися
розговорити її.
  
   Парочка пішла в спальну,а дівчина вирішила прибрати.
Закінчила за півгодини.
Повернувшись до своєї кімнати,
одразу глянула на небо.Повний
місяць,зірки:ніч прекрасна,як завжди,і день не пасе задніх.
Довго не могла заснути.Ейн
застряг в її голові:його карамельний запах,який так манив,сильні великі руки за які хотілось триматися все життя,а
усмішка така білосніжна,що милує очі,а в нього вони кришталеві з рідкісним блиском;раніше вона таких не бачила...
   Закохалася,пролунала в голові думка,мов ранковий церковний дзвін,з який у дитинстві кожної неділі прокидалася.Покохала
цього чоловіка,якого ледве місяць знає.Проте за цей час він дивним чином зміг її душу зрадити.Фантастично,напевно він володіє магією,котрій вона скорилася.