Алель сиділа у вітальні.В телевізорі йшла якась комедійна програма,але вона їх не дивилась.
Думками літала в минуле.
  На дворі падав сніг.В домі було
холодно,тому дівчина чотирнадцяти
років міцніше вкуталася у старий
кожух.Раптом до середини увірвався чоловік.Від нього тхнуло
спиртним,а сам він не міг втриматися на ногах.Зробивши
один крок впав.
  З дверей йшов холод.Дівчинка
згорнулася в клубочок в куті
і дивилась на нього.Погляд перекотився на мотузку.
Та швидко побігла до неї.
Взяла.Глянула на чоловіка,який
був її рідним батьком,але любов
до нього вона невідчувала,а гнів.
Дівчина перев'язала його руки.
Дістала з внутрішнього карману
куртки бутилку самогону.
Перекинула того на спину.
Відкрила йому рот і лила туда
знайдений алкоголь.
Вона бачила перелякане лице
свого батька,але незважала нінащо.
  Коли тіло вже не рухалось,
дівчина перемістила того на ліжко.
Одяглась і вийшла.
На порозі знову глянула на батька
без капельки жалю.

  Дверний дзвінок голосно завещав.
Алель пішла на звук.
   Ейн.
   Та обвела того зневажливим поглядом і хотіла закрити двері,але він не дав,притримавши
рукою.
—Ми можемо поговорити?
—Ще чого.
  Дівчина різко відкрила двері чоловік ледь втримався на ногах –
і закрила.
Він почав голосно стукати,чим
більше роздратовував її.
—Алель,мені потрібна допомога.
Лише на тебе я можу розраховувати.Будь ласка поговорім.
  Стук стих.
—Ти мені потрібна.
  Вона невдоволено зітхнула.
Але відкрила.
—Говори.
—Не думав,що ти так бистро відкриєш.
—Ще швидше я можу послати.
Хочеш перевірити?
—Не цього разу.Справа дуже
нагальна.Запросиш всередину?
—Гмммм.Гаразд.
  Вони сіли за кухонний стіл.
—В тебе є три хвилини.
—Чого так ...
—Час пішов.
—Колишні власники цього будинку мої батьки.Після своєї
смерті вони залишили мені в спадок одну річ,яка знаходиться
в середині тої скрині на горищі.
Я знаю ти мені не повіриш,але
часу тобі доводити правдивість
цієї історії в мене немає.І все через
те,що я завинив деяким поганим
людям багато грошей.Якщо я
неповерну борг завтра,то мене
вб'ють.
—Що ж,легкої смерті тобі,–сказала
та вставши на прощання.
—Ти так просто про це говориш.
Я знаю ми незнайомі,і більше того,
я тобі не подобаюсь.Але в тебе
взагалі немає людяності?
—Очевидно.
—Дарма я тобі все це розповів.
  Чоловік повільно запхав руку
до карману.Алель і оком не змигнула,хоч мала думки,що
зараз він витягне вогнепальну
зброю.І це виявилося правильною
думкою.
  Пістолет цілився в лоб дівчини.
Тільки цього було мало,щоб
викликати хвилювання у неї.
—Ти навіть своєї смерті не боїшся?
—Завжди мріяла потрапити
в щось схоже,–сказала захопливо.
—Тоді потрапиш.
  Ейн зарядив зброю і знову націлився на неї.Так вони стояли
зо дві хвилини.
—Якщо збираєшся вбивати,то
вбивай.А ні,то не витрачай мого
дорогоцінного часу.
  Чоловік пильно глянув в зелені
очі дівчини.Він розумів,що в нього
немає вибору,але вбити не міг,хоч
знав,що сам загине.
—Ти неймовірна.Прощавай.
Дійшовши до дверей,зупинився,
через звертання дівчини.
—В моїх силах тобі допомогти.
—Відаш скриню?
—Ні.Виплачу твій борг.
—Хочеш сказати,що в тебе є
десять мільйонів.
—Немає.Але є багато знайомих.
—І вони скинуться?
—Що саме вони зроблять не твоя
справа,але,повір,боргу не буде.
—Так просто?
—За таку послугу я хочу,щоб ти
став моїм чоловіком.
—І все?
—Так.
  Чоловік задумався,і за кільки
хвилин роздумів таки відповів.
—Я згоден.
—Завтра відбудеться розпис,то ж
чекаю тебе біля нічого клубу
"Глибока ніч".
—Серйозно?
—Не запізнюйся.