Керет
Я спостерігала за Алель.За цей час вона дуже змінилася:відкрилася,
почала більше виявляти емоцій ніж тоді в дитинстві,стала теплішою та впевненою.Мені було огидно подумати,що я можу так підло з нею вчинити,хоч це заради її блага.
Він тримав мене і я не змогла попередити подругу.Вони змусили на власні очі бачити,як моє сонечко намагається пустити промені крізь густу хмару,але та жорстоко не дає цьому відбутися.
Я досі пам'ятаю той голос біля своїх вух,який породжував в мені сотні мурах і нудоту.Здавалося,що
ще секунда і я розділю долю з Алель.
Тим часом вона всі сили докладала,щоб помішати чорній хмарі та безрезультатно.
І тоді він сказав:
–Роби,як тобі сказано,або будеш хоронити свою подружку.
Я відчула знайому слабкість всередині,яка топила мене колись і зараз це робить.Тоді життя з Реєм не ощасливлювало мене,а лише поглинало в темну беззодню,
звідки не видно було початку.Я ледь вибралася і тепер знову туди впадаю,наче доля просто сміється з мене та не бажає мого щастя.
Вона хоче бачити страждання і відбирає в мене дорогих людей.
–Я все зроблю,я все зроблю,–
кричала я захлинаючись у сльозах та соплях.–Тільки,будь ласка,не вбивайте її,не робіть цього.
І вони відпустили.Якби я цього не зробила,то б втратила її назавжди.
Як же я перелякалася не відчувши
серцебиття та з якими стараннями
намагалась привести свою любу
подругу до життя.Я дуже картала себе через дурість,що так легко могла забрати в мене найцінніше.
На щастя,вона прокинулась.Її очі
знову милують мої,а голос тішить душу.
Впевнена вона теж так вчинила,тому зрозуміє мою брехню і не сердитиметься.
Алель повинна зважити на те,що
я це роблю для її блага і пробачити мені.Принаймні,я в це щиро вірю.
почала більше виявляти емоцій ніж тоді в дитинстві,стала теплішою та впевненою.Мені було огидно подумати,що я можу так підло з нею вчинити,хоч це заради її блага.
Він тримав мене і я не змогла попередити подругу.Вони змусили на власні очі бачити,як моє сонечко намагається пустити промені крізь густу хмару,але та жорстоко не дає цьому відбутися.
Я досі пам'ятаю той голос біля своїх вух,який породжував в мені сотні мурах і нудоту.Здавалося,що
ще секунда і я розділю долю з Алель.
Тим часом вона всі сили докладала,щоб помішати чорній хмарі та безрезультатно.
І тоді він сказав:
–Роби,як тобі сказано,або будеш хоронити свою подружку.
Я відчула знайому слабкість всередині,яка топила мене колись і зараз це робить.Тоді життя з Реєм не ощасливлювало мене,а лише поглинало в темну беззодню,
звідки не видно було початку.Я ледь вибралася і тепер знову туди впадаю,наче доля просто сміється з мене та не бажає мого щастя.
Вона хоче бачити страждання і відбирає в мене дорогих людей.
–Я все зроблю,я все зроблю,–
кричала я захлинаючись у сльозах та соплях.–Тільки,будь ласка,не вбивайте її,не робіть цього.
І вони відпустили.Якби я цього не зробила,то б втратила її назавжди.
Як же я перелякалася не відчувши
серцебиття та з якими стараннями
намагалась привести свою любу
подругу до життя.Я дуже картала себе через дурість,що так легко могла забрати в мене найцінніше.
На щастя,вона прокинулась.Її очі
знову милують мої,а голос тішить душу.
Впевнена вона теж так вчинила,тому зрозуміє мою брехню і не сердитиметься.
Алель повинна зважити на те,що
я це роблю для її блага і пробачити мені.Принаймні,я в це щиро вірю.
Коментарі