***
   Хеллі лежала на ліжку в кімнаті
Меліси.Дівчину поглинули роздуми про те,як врятувати духів.
Кожна ідея була недосконала
і не обіцяла хорошого закінчення.
  Двері тихо заскрипіли.До дитячої
кімнати увійшов Керем.Але навіть
його поява не полегшила  її смутного або безнадійного стану.
  Хлопець приліг біля неї.
—Ти заснув?–перервала мовчанку та.
—Снодійне допомогло.Після того
як ти потрапила в кому,засинати
не виходило.Я...дуже...хвилювався
за тебе.
  Вони обмінялись теплими  поглядами.
—Як моя мама?
—Весь час біля тебе.
—Значить погано,–важко зітхнула
Хеллі.—А сестри?
—Провідують тебе.Вони скучають
за тобою.
—Що там із батьками Фросі?
—Батько кожний день приходить
до неї,а маму я не бачив.Де вона?
—В труні.
—Що?!!
—Фросі лежить у труні.Без ознак
жит....існування.
—А чому вона не вилазить звідти?
  Хеллі спантеличено глянула на
Керема.
—Ви духи.Ви не можете померти
в другий раз.
—То значить...
  Дівчина вибігла з кімнати і взяла
напрямок до маленької кімнати
в кінці коридору,а звідти де лежить подруга.
  Вона почала стукати по дереву,
але ні звуку у відповідь.В той
момент на плечу вона відчула
доторк друга.
—Мені жаль,но Фросі здалася.
—Я не розумію?–безпорадно
вимовила.
—Вона замкнула себе в труні,бо
не хоче змиритися із дійсністю.
—Що треба зробити,щоб вона
вилізла з неї?
—Це залежить від її бажання.
Якщо захоче – звільниться.
А якщо ні – більше не прокинеться,після коми.
—Ні-ні-ні-ні...
  Керем обійняв Хеллі.
—Не здавайся,мила,не здавайся.
Ти ще маєш шанс врятувати її.
—Який?Я все зроблю.
—Потрібно звільнити жителів
цього замку.
—Але я незнаю...
—Я знаю і допоможу тобі.
—Тоді не гаймо часу.

  Хеллі підійшла до перил балкона
кімнати Елізабет.Заглянула вниз.
Страху висоти в неї ніколи не було
та й зараз мета виправдовувала
будь-які сумніви.
Один крок і вона впаде.Вітер коливав світлі волоси дівчини
і дув в обличчя.Хеллі глянула
на вікно на вежі,де побачила
чорний образ жінки,яка миттю
зникла.
  Опинившись на землі без болючих наслідків,дівчина
відчула сильний холод.
Тут на рівній поверхні було
повно снігу і мороз.
  Тримаючи в руці камінець,який
дав їй Керем вона направилася
до воріт.Вийшовши за межі
замку,кинула його в сторону лісу.
Чекати не прийшлось довго,бо
хлопець вже наближався до
неї.
  Хеллі рушила до великих дверей
замку,а за нею гість,хоча вірніше
було б сказати один із жителів
цього будинку.Тим часом Керем
відкрив двері і досередини
увійшли ті двоє.
  Друг дівчини залишився на місці.
А вона провела того до найціннішого,що в нього було,–
сестри.Ті міцно обійняли одне
одного.Тепер їхні духи вільні і
щасливі.

                          ***