На мить вона зупинилася,
щоб помилуватись величними
хмарами,адже цю назву
важко їм не присвоїти,що пучками
наче солодка вата повільно пливли по освітленому небу.
     Почувши знайомий голос,
Хеллі обернулася й перед нею
постала висока молода жінка,яка
являлася її вчителем з англійської.
—Ти як?–співчутливо спитала
вона трохи усміхнувшись.Від
неї йшло тепло з яким Хеллі
не витримала й глянула їй в
очі,хоч раніше після того зловісного випадку робити це
було важко,бо її незалишала
думка,що тепер в її очах вона
виглядає так,як її бачуть однокласники–підлою злодійкою.
—Все гаразд.Чому питаєте?–з
острахом спитала вона,адже як-не-як боялась,що вчителька
дізнається про її втечу з школи.
—Можеш мені в дечому допомогти?
—Так,–відповіла Хеллі в душі
зрадівши цьому проханню,адже
вони означають довіру,яка
для неї багато  значила.
      
     Гучний гавкіт
собак,в яких є своя власна історія
життя про яку знають лише ті
кому вони небайдужі.
З одною з яких Хеллі познайомилась доволі близько.
    Середнього розміру собака
з білим хутром.Вона
швидко поїдала з миски щойно
насипаний корм,а за тим
підійшла ближче до Хеллі.
—Здається ти їй сподобалась,–припустила
доглядальниця, підходячи до
вольєру.
—Чому вона опинилась тут?
—Стара господарі відали
її в це місце через те,що вона
лякала їх доньку.
Ти перша докого вона непобоялась
підійти.
—А як її звати?
—Пінк.
—Гарне ім'я.Десь я його вже  чула,–задумливо сказала Хеллі
погладуючи собаку.
    Подорозі додому вчителька спитала про враження після відвідування притулку.За чим
вона розповіла про одну собаку,
яку звали Дейзі.Зустріла люблячих
господарів вона в притулку,куда
потрапила ще щенятком.Через
деякий час вона добре вжилася в своєму новому домі й нічого
не віщувало загрози,якби не
один випадок.За словами
сусіда тих господарів,Дейзі
крала в нього гусів.В це неодразу
повірили її господарі,допоки незнайшли
гуску в їх дворі.Після того
випадку всі почали знущатись
і вимагати повернути її
до притулку,де,за словами сусідів,
їй і місце.Господар сильно
прив'язався до неї,тому ще
деякий час не віддавав її,тільки
після того як вона вкусила одного
хлопчика,сумнів в нього
не залишилось і він зробив те на що довгий час ненаважувався
і відав її в притулок.Минув
місяць.Господар дізнався,що
то лисиця крала в  сусіда гусей,а
він,щоб повернути втрачені
гроші набрихав на сусідську
собаку,ту саму Дейзі.А хлопчика
вона вкусила,бо той кидав в
неї камінці.Він поїхав до притулку,щоб забрати її та
було пізно;вона померла.
Неперижила розлуку із
господарем.
    Вдома Хеллі згадувала їсторію,
бо чимось вона нагадувала її.
На мить задумавшись над всім
в неї виникла прекрасна ідея,
довести свою невинність.
    Почала вона з дзвінка до
подруги,після якого дізналась,що
першокласник бачив біля вікна вчительської хлопця старших класів,він був одягнутий в
футболку і джинси на яких
була видна червона фарба,а
так як того дня їх однокласник
допомагав вчителю з трудового
перенести пофарбований стіл
надвір,то  можливо,що це
він.
     
     До кімнати увійшла мама.
Попросила залишити її із
Неті і Мусею,що вона
зробила із поспіхом розуміючи
навіщо і пішла до Тар.
Влетівши в кімнату,митнулася
в пошуках кенджала.
—Що сталося?–схвильовано спитала Тар.
—Мама зайшла до  мене в
кімнату,щоб поговорити із
Неті і Мусею,а мене попросила
піти.Він же не міг зникнути?–
благально глянула на сестру
Хеллі і продовжила пошуки.
—Якщо вона пішла говорити із
ними,то напевно вже знайшла.
—І оминула нас?–заперечно спитала вона сівши на ліжко
Мусі.–Хіба,що ти їй розповіла нього?!
—Якби так,то я б тебе одразу
зупинила.
—Ну так.Що ти робиш?–спитала
Хеллі помітивши статтю про гіпноз на комп'ютері сестри.
—Як бачиш читаю.
—Ти ж на юриста вступаєш?
—Це не означає,що я не можу
цікавитись чимось іншим.
Доречі,не хочеш стати моїм
піддопитним кроликом?
—Ну давай, все одно в тебе
нічого не вийде.
—Побачим.
   Діставши з шкатулки для біжутерії цепочку та кільце
їх зав'язала та почала помали
махати ним туда сюда навпроти
очей Хеллі,яка в той час слідила
за ним.
    З першого разу,як із другого
та третього в них нічого не виходило.До того часу розмова із  мамою в них закінчилася ідо
кімнати увійшла Неті,а Муся
пішла із нею до сусідки.Вона ж
розповіла,що Мама насправді
хотіла поговорити про їхню
задуму піти в ліс відшукати
замок,а про кенджал вона
незгадувала.
   —А звідки Мама про це знає?
—Незнаю.Але мені перехотілось
іти,–відказала Неті Тар.–А ви що
тут робили?
—Гіпноз.Дарма тільки час потратили.
—О давай я зроблю,–запропонувала молодша
сестра і вловивши питальний
погляд старшої сестри додала:–
я вже робила.
—Так,в неї вийшло з першої
спроби,–затвердила Хеллі.
—Гаразд,покажи майстерклас,–
з недовірою сказала Тар і дала
їй свій прилад,але та його
не взяла,замість нього вона
скористалася своїм.
     Повторивши те ж саме,що
й минулого разу Хеллі вже
була в стані гіпнозу.
    
      *Її кімната,сестри міцно
     сплять.Вона оглядається й
       відсуває книжки із-за яких
      витягує кенджал....*

     Отямилась на ліжку Тар і
одразу пішла до відкритого
вікна.Лише вдихнувши свіжого
повітря вона зрозуміла,що
в кімнаті одна.Та це менш
хвилювало її,чим думка про те,
що це вона взяла той кенджал
і не згадала про це.
    —Прокинулась,–байдуже
сказала Тар.
—Незрозуміла?
—Ти не прокидалась,тому
ми подумали що ти заснула і
не будили тебе.
—Як?
—Я читала,що гіпноз використовують як снодійне.
Його,напевно, використала
Неті.Він триває не довго,тому
ми нехвилювались.
—А де зараз Неті?–виходячи
з кімнати спитала Хеллі.
—Вона пішла гуляти із друзями.
   —Жаль,–ідучи до себе зітхнула
   Хеллі.