Сонце смажило простору поляну.
Сертри сиділт  біля яблуні й  різне обговорювали,поки Неті не згадала про
історію,яку їм розповідала
їхня бабуся.Дивовижно,що за
стільки часу Неті ще пам'ятала
детально її.О це пам'ять!
  
 — Все почалося в замку,
який ховався за гущавинами лісу.
Заможна родина в ньому жила–
подружжя  Мілерів Еліс та Адам із своїми трьома дітьми: шістнадцятирічна
Елізабет та чотирнацитирічні
близнята Хеллі та Хін.
Хороша сімейка була,допомагала
всім чим могла,ніколи нікому  не заподіювала зла.Одного дня на
день народження Елізабет, коли їй виповнилося шістнадцять
до них завітав старший брат Адама
Мілера Джордж із своєю дружиною
Еллою.Адам любив свого брата,а Еліс ніколи не зневажала братську
любов,тоді коли бувало вони
посваряться завжди допомагала
їм миритись,а з його дружиною
Елою після  знайомства,адже лише
на дню народжені вони дізнались
про одруження Джорджа, заприєтулювала.
Минуло кілька днів після  святкового дня і Елізабет померла від зупинки серця.
Дивно,адже молодиця ніколи не
жалілася на біль в серці і взагалі
нехворіла.Її тіло палало життям.Джордж не міг покинути
горем вбиту сім'ю тому залишився.А далі сталося те чого,
можливо,було потрібно очікувати:
смерть Еліс і теж через зупинку серця.
Горем вбитий Адам не міг ні їсти,ні
пити.Сидів в спальні і дивився в
одну точку.Джордж пробував
йому допомогти повернутись до
тями,але не зміг,як і близнята,що
хоч і втратили  свою сестру та мати,
але не здалися і хотіли того ж батьку .Пройшов тиждень,два і він помер разом
із Джорджем.По словам Елли,
Адам раптом накинувся на брата
і в них зав'язалась бійка в якій
померли обоє.Після похорону Елла разом із близнятами зникла.Ніхто
їх більше небачив і нечув про них,
а про замок почали ходити
різні легенди,від яких люди почали оминати той ліс,де був
замок.Який він зараз ніхто не
знає та й говорити про нього
ніхто не хоче,буцімто можна
прикликати духів тої сім'ї,які
можуть забрати твою душу із
собою туда в замок,де вони й досі
живуть.
   —Непригадую,щоб бабуся розповідала таке,–заперечила Муся
після оповіді сестри Неті.
—І я щось не помню такого.
Може ти вигадала?–заперечила Хеллі історії сести молодшої сестри.
—Тому що бабуся оминула страшних фактів, щоб нас не налякати,а їх мені розповіли однокласники.
—А точно,–пригадавши мовила
Муся,–вона лише казала,що
замок той належав сім'ї,яка потім
поїхала звідти,а після неї там
поселився Бабай,і ходити в той ліс
неможна, бо він може забрати
маленьких дітей,якщо піти туда.
Доречі звідки твої однокласники
знають?
—Від старших братів та сестрів.
—А вони звідки?–все не спинялась
Муся.
—Я не розпитувала.
—Ну тоді вірити в це можна лише на 50%,–зауважила Хеллі.
—Гаразд,тоді спитаймо Мами.Вона
точно має знати,–запропонувала Неті.Але відповідь яку б хотіли отримати сестри неотримали,бо Мама стала підтверджувати розповідь
бабусі. Сестри повернулись
на поляну,де й провели остаток
дня.
    Холодний вітер та дощ
постав під сумнів заплановану зустріч Керема та Хеллі.Та перегляд фільму,в якому головна героїня незмогла зустрітись із коханим,бо була зайнята і більше ніколи його не побачить.Задумавшись над цим
Хеллі вирішила піти;хтозна,що може статися і вони,можливо, більше не зустрінуться.

    Сильний холодний вітер та
дощ незупиняли Хеллі,яка
з допомогою своїх сестрів змогла
вибратися із дому і піти на зустріч,
звісно через умову потім все розповісти.Злива не припинялася,
а їй і неприходило на думку,що
він міг і не прийти чи швидше вона просто не хотіла в це вірити.Грім і блискавка підступно наближались.Але на площадці нікого не було.
    Вся змокла,розчарована та в гніві Хеллі повернулася додому.
Сестри мабуть вже бачили третій сон разом із дорослими,а Хеллі
у вітальні кімнаті сиділа на
дивані вкутана ковдрою.Раптом
до кімнати увійшла Тар.
Вона присіла до неї та включила
телевізор.
—Думаю тобі потрібно відволіктись.
—Від чого?–спитала Хеллі, невідводячи погляд від картини,
автором якої була вона ж.
Кольорова гойдалка біля якої
велике дерево на якому сидить
чорна ворона.Вона була намальована рік тому на одному
з конкурсів шкільних малюнків.
Здобуте друге місце яким вона
пишалася і що стало приводом для
прикраси цієї кімнати.
—Від поганої погоди,–відповіла
Тар.
—А ти чого не спиш?
—Перехвилювалася перед екзаменами тепер неможу
заснути.А ти?
—Та так.На сон не тягне,–відповіла вона й під час перегляду нецікавого серіалу заснула, міцно обійнявши подушку.
   
                            ***
      Перший коридор і двері
із правої сторони.Простора
кімната.Велике ліжко з ліва,
письмовий стіл з права,над
яким  книжкова полиця з двох рядів,а прямо від дверей ще
одні двері,туди й пішла Хеллі.
Кімната схожа на майстерню художника.
Мольберт покритий білим
покривалом,фарби та інші
інструменти для писання картин.Одразу за прозорими
фіранками виднівся балкон.
Увійшовши,вона побачила
дівчину вищу за неї,що дивилася
в даль лісу.Їх довге світле волосся
колихав вітерець,як і
білу  довгу аж до зап'ятка сукню .Ставши біля
неї,вона теж почала розглядати
мальовничу картину.Коли та
пішла в середину Хеллі минула
за нею і лише тоді помітила
її надзвичайну схожість із дівчиною на фотографіях,та й
сукня була в точності така ж.
Зупинилась вона біля мольберта,
торкнулась його, пішла до
кімнати де й розвіялась.Хеллі
подивилась на мольберт
й стягнула простирадло:
ворона намальована кров'ю.
    
                            ***