***
    Дівчина зайшла до кабінету
Адама Мілера.Дух чоловіка з'явився біля столу і почав робити
теж саме,що й тоді – ходити туда сюда по кімнаті.
  До середини увійшов Керем.Він
взяв фотографію із маленькими близнятами і кинув об стіну.
Скло посипались на маленькі уламки.Те саме він зробив із
іншими.
  Коли дух Адама Мілера знову з'явився,кімнату огорнуло яскраве світло.Друзів воно осліпило і лише,
коли то згасло вони побачили
цілі фотографії.
  —Як думаєш вийшло?–запитала
Хеллі.
—Думаю так.Але я не розумію чому
вони цілі?
—Може це дух зробив,щоб на пам'ять лишилося.
  Раптом кімнату знову огорнуло
світло,але цього разу фіолетове.
Повільно згасаючи,ті помітили
чорну постать,що сиділа за столом.
Елла.Жінка глянула на них і єхидно усміхнулась.Голова почала
крутиться в сторони,а потім взагалі зникла.
  Фотографії стояли на тому ж
місці,з'явився Адам і повторив все
заново.Їхня спроба врятувати цього духа зазнала поразки.
  —Може повторити за ним,поки той відсутній.
—Варто спробувати.Ти чи я?–спитав Керем.
—Я.
  Дівчина сіла за стіл,потім встала
походила туда сюда по кімнаті
і торкнулася фотографії близнюків.
Нічого не сталося.
  Тут її осяяла думка.Заключалася вона в тому,щоб не тільки повторити за господарем замку,а
й думати также.А в голові в нього
повинно бути саме його діти.
І в неї вийшло.
  За мить та опинилася на кухні.
Там хазяйнувала Елла.Жінка наче
не помічала ту або вдавала.В друге
вірити не хотілося.До них приєднався Джордж.Очі чоловіка
були червоними від болю і від
люті.Він опрокинула тарілку із
якоюсь зеленю,але та не звернула уваги,а продовжувала нарізати
білі квіти(схожі на квітку з картини в кабінеті Адама).
—Ти вбила мого брата.Ти збрехала йому і мені.Ти вина в смерті
Елізабет і Еліс.
  Жінка глянула на того байдужим поглядом.
—І твоєї теж,–сказала та й кинула в того холодну зброю прямо в область серця.
  Він глянув на неї здивованим і
розчарованим поглядом.І без слів було зрозуміло,що він пожалів
про свої почуття до такої людини.
  Елла витягла із фартуха інший
ніж і продовжила нарізати рослину.
 
Повернувшись,дівчина переповіла все що побачила.Вони думали
над зв'язком,тільки все сплутувалося.Здавалось цьому
немає відповіді...Але Хеллі
не хотіла відступати,адже знала,
що відповідь є завжди,просто
потрібно копнути глибше....

  —А якщо цей чоловік не Адам Мілер,а Джордж.
—Чому ти так важаєш?
—Тому що той хотів врятувати своїх дітей,загадавши бажання
в струмка.Він це зробив,але треба чимось було заплатити.Так як цей
дух виглядає нормально,то ж
можливо інший величезний чоловік ним і є.
—Тільки цей бере фотографію із близнятами і думає про них.
А Джордж лише їхній дядько.
—Сімління совісті.Він же пообіцяв
подбати про них і не здержав свою
обіцянку дану брату.
—Справді.Ти права.І щоб звільнити цього духа нам потрібно
переконати його,що брат на нього
не сердиться.То тільки як це зробити?
—Звільнити від чар відьми духа
Адама.Тоді вони якось зв'яжуться між собою.
—Квітка з білими пелюстками
росте біля будинку,де ми проводили обряд;відьма її нарізала;на картині є вона.
Зготуємо зілля?
—Зготуємо.

   
                               ***