Ранок почався з дощу і походом в школу,до якої вона бажала не йти.Сона  пішла до
ванної,подорозі зустріла старшу
сестру,що вже покидала дім.
Обмовились привітанням.
Немаючи бажання снідати,
Хеллі вийшла з дому.
Сонце тільки но виходила з-за
горизонту,а вона вже була на
півдорозі до школи.Ішла пішки,щоб не зустрічатися з подругою і із людьми.Після випадку,що стався напередодні весняних канікул це було їй потрібно.
      Пустий клас.До приходу однокласників залишилось
щонайменше декілька хвилин,
які Хеллі провела сидячи та слухаючи спів пташок на підвіконні.
   Увійшов хлопець.На нього не звернути увагу було  важко,бо він ніколи так просто
не проходив мовчки повз,а вона у відповідь тільки
закочувала очі невдоволенням.
—Мадам,не гарно сидіти із
кислим обличчям,–сказав він
зупинившись навпроти Хеллі.
—Голос пташок набагато
гарніше звучить ніж твій,–зауважила вона, продовжуючи дивитись у вікно.
—По твоєму обличчю не схоже.
—Довго  ж ти його розглядав,якщо
так думаєш,–відповіла вона,
встала й вийшла з класу.
На виході зустріла ще одного
однокласника,що був
близьким другом іншого.
Так як до першого уроку залишалось багато часу Хеллі
вирішила провести його в бібліотеці.Возьмивши книжку
про повір'я,вона сіла за останній
стіл подалі від бібліотекарки,якби ж таки можна було і в класі.Зупинилась
на  сторінці
повір'ї про ворон.А ці птахи
не так і багато попереджають про
лихо,більше про хороше.
—Відьма і ворона?–перепитала
бібліотекарка поправивши свої великі окуляри на зморшкуватому
обличчі.–А навіщо це тобі?
—Просто цікавлюсь,–наче їй варто було знати для чого.Тупе питання.
—Десь була книжка,але її потрібно
пошукати.Ти прийди після уроків,
думаю я знайду до того часу.
—Добре,–погодилась Хеллі.
          Перерва,що почалася з
обговорення легенди й майбутні
плани однокласників.Розповідь
про замок в глибині лісу біля
їхнього міста.Вірити у всіляких
духів Хеллі не бачила сенсу,тому
просто,щоб якось розважитись,
слухала.
    Раптом з сторони вчительського
стола надійшов шокований звук.
Банка червоної фарби розлилася по підлозі.Побачивши це в Хеллі
з'явилась картинка–червона
ворона на мольберті.Серце забилося,дихати стало важко,що
помітили однокласники.
Побачивши перелякане обличчя
Хеллі вони почали розпитувати,що
сталось і без відповіді почали
припускати зв'язок однокласниці
із духами.Невитерпівши такого
напруження зі сторони їх,вона вибігла із
класу і пішла на двір на цей момент
почався урок,але Хеллі
нічого не помічала просто
стояла під дощем намагаючись
заспокоїтись.
    До неї підійшов однокласник
та спробував вмовити її зайти
в середину,але вона нічого
невідповідала лише відходила від
нього,а злива то була як з відра.
Раптом він підняв її на плече
і відніс до медсестри.Там медсестра
дала їй заспокійливе й вкрила
ковдрою.
—Думаю мені вже краще.Піду
на уроки.
—Впевнена?
—Так.
—Гаразд,але спершу відповіш
на одне питання.
—Гаразд.
—Тебе в дома не ображають?
—Ні,а що?
—А однокласники?
—Мене ніхто не ображає,–
зпевненістю відповіла Хеллі.
      Після уроків Хеллі відвідала бібліотеку,бабця
знайшла книжку  та
більше того вказала на сторінку,
про одну відьму.
А вже вдома після виконання домашнього завдання Хеллі почитала її і заснула.
  
                            ***
        Майстерня.Прикритий простирадлом мольберт.Хеллі
вийшла на балкон,звідти почала
оглядати краєвид,а до неї
приєдналася та дівчина в сукні.
Несвідомо закривши очі вона
побачила спогад" Вона стояла
в майстерні і біля неї дівчина
сиділа за мольбертом з пензлем
в руках.Понуривши його в банку
із фарбою дівчина змахнула ним
по мольберту й із спальні долинувся жіночий голос.Дівчина
усміхнувшись побігла на його
поклик,що був із словами"Елізабет.
Час відсвяткувати твій день народження".Хеллі пішла за нею,
але перед тим глянула на мольберт
на ньому був червоний круг.Вони обійшли
спальну й попрямували коридором
й опинилися в холі,де в центрі
стояли батьки,а попереду
них  - хлопчик і дівчинка.
Вони широко усміхались і співали святкову пісню.
Дівчина легко спускалась,
щоб добре розчути пісню,а
коли вона закінчилася швидко
підбігла до них й обняла.І раптом
двері відкрилися і до будинку
зайшов чоловік,а за ним жінка.
Він подарив їй найщирішу поспішку, попрямував до іншого чоловіка
й міцно обняв,а потім й інших.
Далі підійшов до жінки,що стояла
біля дверей.Вона була в темно
синій довгій сукні,що було
в моді кінця 19 століття та
чорному капелюшку,що
маскував її чорне хвилясте
волосся.
—Познайомтесь це Елла,моя
дружина,–сказав той.Його погляд до неї випромінював глибоке захоплення і кохання,таке ніжне і недоторкане немов немоля.Їй можна було позаздрити.
—Джордже,я дуже радий,що
ти знову
щасливий,–мовив інший й
підійшов до брата та похлопав по
плечу,а за тим поцілував руку в рукавичці невістки.–
Радий познайомитись із
дружиною мого брата.Дозвольте
представлюсь.Я Адам Мілер,а це
моя дружина  Еліс та наші діти
Елізабет, Хеллі
та Хін.
—Ваша врода  дивовижна,–мовила
Елізабет захопливо кидаючи в неї очима.
—Ти теж нівроку,–відповіла та.
—Ви вчасно.Ми вже збирались
святкувати шістнацитиріччя
Елізабет,–сказала Еліс привітно
усміхаючись.
—Справді?Вітаю,–сказала жінка й торкнулася рум'яної щоки"
        Дівчини не було поряд,а в кімнаті.Сівши за
письмовий стіл вона возьмила
книгу й почала її гортати,до
певної сторінки яку залишила
відкритою й зникла.Молодиця залишила їй підказку, неймовірно. Хеллі
підійшла до книги,а там побачила
жінку в чорному,надзвичайно
схожою на Еллу.
 
                            ***
    
        Прокинувшись Хеллі відкила вікно,щоб освіжитись,а надворі побачила свого однокласника.Він стояв
протираючи руки від холоду.
До кімнати увійшла Муся та Неті,
а після них Тар.Молодші сестри
одразу стрибнули на ліжко привернувши увагу сестри.
—До тебе прийшов однокласник і
попросив,щоб ти вийшла,–повідомила
старша сестра.Ще раз глянувши у
вікно Хеллі вдягнула куртку
й пішла до нього.Тим часом
її сестри після почутого залишили
планшет й підбігли до вікна,як
зазвичай,щоб бути в курсі.
   —Чого прийшов?
—Спитати чи все в порядку.
—В порядку.Це все?
—І ще сповістити тебе про виконання реферату на наступний
урок історії.
—Зрозуміло,а тема яка?
—Історія нашого краю дев'ятнадцяте століття.
—А то всім таке задали?
—Ні,в кожного певний період
часу.До речі в мене теж як в тебе,то
можемо разом виконати...–
потираючи потилицю запропонував він і хотів продовжити,але Хеллі його перебила.
—Ні,я сама виконаю,–сказала
вона й повернулась в дім.–
Знову накапостити хоче мені.
Набрид!
—Хто?–спитала мама.
—Та реферат,бо він має бути
на багато листків власноруч
написаний і,щоб там було
ясно описано задану тему,–
відповіла Хеллі й мигцем побігла
до кімнати.А там на неї
в очікуванні чекали сестри.–Ви ж чули
домашку повідомив.
—Дивившись на тебе законними очима?–
іронічно спитала Неті.
—А ти його так не гарно
"відшила"–додала Муся,що
на перебрала звичку Неті.
   Нічого не відповівши Хеллі
вийшла з кімнати і пішла до кухні,де готувала кашу бабуся.
Зробивши чай сіла за стіл,а
до чаю бабуся запропонувала
печення й сіла поряд.
—Ви ніколи не чули про відьом
в нашому місті?–спитала Хеллі
запиваючи печення чаєм.
—В нашому місті ні,але в іншому
ходили легенди.А чому питаєш?
—Просто цікаво.А можете розповісти?
—Дивно звісно чути це від тебе,
коли ти навідріз відмовлялася
вірити про щось над природне.
Але якщо тобі цікаво,то я
розповім "легенду про
воронячу даму".Останій день весни,той день вважають проклятим,адже цього дня в
повний місяць друзі вирішили
прикликати дух відьми,а коли прикликали то пожаліли про це.
Дух той вселився в одну із дівчат
(віком як Тар).Днем вона була
звичною дівчиною,як і всі,а в ночі
тою відьмою і кожної ночі опівночі було чутно каркання
ворон,в яких вона пила кров,а
коли вона виходила на двір,то
над нею зліталися ворони й
кидали їй золото.Та через декаякий час вона зникла й ніхто
про неї більше не чув,але
ходили слухи,що її заклювали
ворони.Минуло багато часу,
друзі ті подорослішали,мали
свої сім'ї в яких почали померти
діти.Вважали,що
то подруга їм мститься,тому
того дня в опівночі,щоб
врятувати інших своїх дітей,
вирішили піти,викликати й
вибачитися,але ця задумка
забрала їх.Вони зникли,як і
їхні діти.Від тоді ніхто не
виходив на двір в цей день
опівночі,боялися,щоб їх
также не забрала та,як вони
прозвали"Вороняча дама".Така от легенда.
—А вона хоч точна?
—Можу лише сказати,що суть викладена точно.
—Суть в тому,що дівчина
розгнівалась на своїх друзів
і мстилася їм?
—Так,–відповіла бабуся на
чому вони закінчили й
розійшлися по своїм кімнатам.
      В сплальні вже всі спали,
а Хеллі тим часом думала
над легендою:навіщо їй мститися?
хто та відьма,кого дух вони
викликали?навіщо вона пила
воронячу кров і чому ворони
кидали їй золото?
—Червона ворона,–мовила Хеллі,після чого заснула.