Валерій нервував, коли ми знову йшли по ринку до Нагу. Скільки б я йому не говорив: не верти головою, бо так не побачиш нічого — він не слухав. Зате з камерою працював гарно. Ми дружили ще зі школи. Якось я вступився за нього, а він дав за це списати на контрольній. Тепер ми разом працюємо над нашим відеоблогом, де я буду ведучим, а він оператором.

Чудовиськ він боявся. Його старший брат був мисливцем і часто розповідав маленькому Валерію страшні (іноді вигадані історії). Ось він і боявся. Мабуть, йому було соромно перед собою за це, ось він і ненавидів їх через свій страх. Так буває: ми ненавидимо те, що змушує нас боятись.

- Здалеку яга, або гадра, схожа на нас з тобою. Ходить на двох, в неї чотири кінцівки, голова. Іноді з волоссям. Ягами називають жіночих представників. Гадрами, як ти здогадався — чоловіків. Хоча навряд чи ти помітиш різницю.

Валерій лише пихтів чергуючи руки, котрі несли сумку з камерою та ноутбуком. Але я знав, що він слухав.

- Гадру ми не зустрінемо, бо вони на грані вимирання, а ось яги трапляються частіше.

- Як з ними справитись?

- Кулями, як інакше? Їх швидка регенерація кінцівок та органів робить їх дуже небезпечними. Але живуть вони не довго, бо тіла дуже зношуються. Цикл сну в них ненормований, сонця вони не бояться. Проте полювати будемо, дочекавшись темряви.

- Це ще чому?

- Вони не люблять шум. Занадто чутливі барабанні перетинки. Вона тому і втекла відправивши тих трьох невдах на той світ. Стало дуже шумно. На С2 всякого можна зустріти, але до шуму цього ринку їм далеко.

Головне, щоб не пертись на С3. Інакше яга буде найменшою нашою проблемою.

- То який в нас план?

- Заберемо в джина смолу, заманимо її в потрібне нам місце. Далі ти знаєш. Потрібно її сповільнити й тоді вона наша.

- А як ти її знайдеш?

- Все просто. Між огорожею С1 і жилими районами С2 є кілька пустих складів. Вона ще молода і боїться лізти до когось на С2, там її швидко відправлять на той світ перевертні. Або наші.

Під "нашими" я мав на увазі людей. Злочинці, найманці, на С2. Для них було нормально об'єднуватись в угрупування, щоб вижити. Були навіть банди: плутон чи лос камарадос, де люди об'єднувались з вампірами або перевертнями. Звідти на С1 потрапляв демоній та інші заборонені речовини. Були воєнізовані банди як ось варги, сповідуючи ідею революції та винищуючи всіх монстрів без розбору. З іншого боку був шабаш, вампіри та упирі сповідували аналогічну ідеологію.

Правда вони чубились між С2 і С3, тож до них треба було ще дійти. Плутонці та камарадці були ближче, ніж хотілось, проте до нас з Валерієм їм діла не було.

- А може бути такий варіант, що "наші" її вже знайшли? — поцікавився Валерій.

- Може, чому ж ні? Нам тоді буде легше її знайти. По ланцюжку з трупів. Яга швидша за вовкулаку, хоч поступається силою, і живучіша. Крім того в неї отруйна слина і зуби. Людина ослабне і рухатиметься мляво, поки не помре через кілька хвилин від зупинки серця. В перевертня швидше серцебиття і специфічний ритм: три через один; її отрута цей ритм змінить і помре він миттєво — від зупинки серця. Добре, хоч кігті чисті.

- Чекай, — Валерій зупинився. — Їй достатньо просто плюнути на нас?

Зупинився він невдало, прямо перед наметом інфанта. Продавець виглядав, наче оббіловане тіло без шкіри, лише волокна були жовтогарячі й з нього підіймався дим. Продавець обурено глянув на нас попільними очима, що ми зупинились не зважаючи на табличку: з людьми не торгую. Я швидко підхопив Валерія під лікоть і потягнув геть, доки дим з його шкіри не став вогнем...

- Чувак, ми не на верблюда полюємо. Вона не плюється в довжину. Слина на зубах і має проникнути крізь епітелій. Тому треба буде цілитись по нирках.

- Чому по них? — не вгавав Валерій.

- Який орган в тебе природний фільтр?

- Не знаю, — задумався Валерій. — Печінка, нирки?

- У яг немає печінок. Тобто є, проте не розвинуті. Такий собі атавізм.

- Тоді нирки?

- Так, — кивнув втішившись, що Валерій починає розуміти. — Її нирки борються з її ж отрутою, цим самим піднімаючи її регенерацію. Якщо нашпигувати її свинцем — регенерація сповільниться, а то і зовсім припиниться. Тоді мозок стане вразливим.

- Я годину шукав щось про яг, — перебив Валерій. — І не знайшов нічого, крім фото в інтернеті.

І ще довго не знайдеш. Інформація секретна. Мисливці не охоче діляться знанням. А ці під грифом секретно. Проте казати я йому цього не став.

- Ти будеш знімати з висоти. Якщо вона побачить, що не справляється зі мною, то кинеться на тебе. Тож не світись перед нею зайвий раз.