Чай був міцним. Спочатку я побоявся його пити, але навіщо Луці труїти мене у своєму закладі, котрий славиться нейтралітетом?

- Не проти, якщо я приєднаюсь?

Я підняв голову. Вона могла б нагадати секретарку, або шишку в невеличкій компанії. Строга біла блузка защеплена під шию, волосся заплетене в гульку. Вона уважно дивилась на мене з під круглих окулярів. Хоча це швидше була не увага, а втома і роздратування. Я мовчки посунув ногою стілець навпроти. Ніколи не вмів спілкуватись з жінками, але здатись невпевненим в собі слабаком мені не хотілось. Навіть попри строгий стиль одягу краси їй не бракувало. Підкреслені вилиці, легкий відтінок червоного на губах, вузька талія при широких стегнах. Могла б зійти й за вчительку. Вона сіла навпроти мене і буденним тоном розпочала:

- Мене звуть Світлана. Я рекрутер в охоронній компанії "Срібло і сталь". Ми давно працюємо на ринку, і маємо багату репутацію. Мабуть, ви знаєте про нас...

- Вперше чую.

Мабуть, вона чула це не вперше, але вигляду не подала. Віддам належне професійній витримці.

- Що ж, тоді розповім. Ми займаємось охороною фізичних та юридичних осіб. Часто працюємо з діячами та знаменитостями. У вас є досвід перебування в зонах С1 та С2, правильно?

Кивнув. Допив чай.

- Ми ж в С1 зараз, хіба ні?

Вона намагалась мило усміхнутись, хоч по кутках губ було видно, що жарт вона не оцінила.

- Ми зараз в пошуку молодих амбітних працівників, котрі хочуть розвиватись. Наша компанія надає для цього всі умови: офіційне працевлаштування, страхування життя під час перебування на сірих зонах...

- Вам потрібні люди, котрі б відстрілювали монстрів та нечисть, поки шишка намилується територіями С2.

- У вас буде можливість поспілкуватись з ними. Ви чули про інтернет зірку Марка Рейджа? Він теж іноді користується нашими послугами...

Все стало на свої місця. Ось звідки ноги ростуть. Він розправляється на камеру з вовкулакою, доки його Срібло і сталь охороняють весь знімальний павільйон на сірій зоні.

- ...Компанія надає двадцять відпускних днів за рік, — Світлана навіть не помітила, що я перестав її слухати.

Лука знав, що це станеться. Знав, що мене цікавить популярність Марка Рейджа. І поки я робив усе, як казав Лука. Треба буде дізнатись, хто він такий.

- Оресте, ви мене слухаєте? — Світлана нарешті помітила це.

Я глянув на годинник: 15:13. Якраз 28 хвилин.

- В обов'язки входить ловля чудовиськ для клієнта?

Світлана промовчала. Врешті, підібравши слова, вона відповіла: Іноді ми можемо укласти окрему угоду з клієнтом, проте це рідкість. Всі обов'язки по стандартному контракту.

29 хвилин. Я поволі встав з-за столу. Якраз попрощаюсь, то буде 30. Все, як попереджав Лука. Підхопив свою сумку з землі. Час йти.

- Я подумаю, — кинув Світлані через плече.

Вона зовсім тихо назвала мене мудаком, проте я не образився. Мені насправді було соромно перед нею, що я прикинувся хамлом, проте іншого способу здатись крутим я не знав. Вийшов з чорної вісімки, закрився рукою від сонця, що засліпило очі. В С1 було людно. Ринок гудів, крики переплітались між собою, зливались в одну дику, проте ритмічну мелодію...

Котру розірвало від вересків.

Я прожогом кинувся туди, розуміючи, що так не можна. Крик був такий, що допомагати було пізно. Це могло бути пасткою для недоумка, котрий вирішить прийти на допомогу. Але я біг не один. Натовп поволі сунув до кордону з С2. Револьвер вже був в руці. Пробіг попри Рейджа, котрий знімав себе на камеру, коментуючи для своїх підписників події, котрі щойно стались. Я не звернув на нього уваги. Під огорожею лежало кілька молодих хлопців в неприродних позах. Ціла трійця озброєна сокирами та пістолетами. В одного зламана шия з вирваною ключицею. Ще один тримався за роздертий шлунок. Останній лежав на животі з дивно продавленим вниз хребтом. Зрозуміло чому Лука просив не замовляти їжу.

- Дозвольте! Дозвольте! — Марк Рейдж з камерою в одній руці протиснувся крізь натовп.

- Жахливі кадри! Просто жахливі. Невідоме чудовисько напало на трьох мисливців, не залишивши їм ні шансів...

Я не слухав. Кілька хвилин тому мені їздила по вухах рекрутер співпрацюючої з ним охоронної фірми. Тепер він тут з камерою, маючи алібі та відео ніби він в цей час був у закладі Луки. Я протиснувся крізь натовп.

Позаду мене те ж саме зробив вовкулака. Зросту з мене він підняв лапи вверх, показуючи, що не буде чинити мені шкоди. Його вовчий ніс втягував повітря навколо. Я, тим часом присів біля одного з тіл. Забрав охололу руку від подряпин на животі. Тонкі сліди. Відстань невелика. Вовкулака тим часом понюхав пістолет одного з них. Тоді глянув на мене, і заперечно похитав головою. Значить ніхто не встиг вистрілити. Все сталось раптово. І зовсім близько. Ігноруючи обурені крики натовпу та обіцянки Марка Рейджа, що того хто це зробив буде покарано, я глянув на тіло зі зламаною шиєю Сліди зубів неглибокі, і нижче, ніж кусали б вампіри. Для перевертнів занадто маленькі кігті. Той би розполовинив.

- Ми помстимось! — кричав Марк Рейдж в камеру.

Навіть серед чудовиськ знаходились його підписники. І неважливо, що ще вчора він катував одного з них електрострумом. Він же зірка, йому можна. До вечора тіла з'їдять, якщо рідня не забере їх. Але це вже не моя справа.