Так як ми з Адамом мали йти по обіцяне для мене морозиво, я уже  прощалась з Семом. Хлопець написав свій номер телефону на шматочки паперу і вклав мені в руку.
- Як матимеш час, набери, буду радий тебе чути.
- Хоч я людина жахлииииивооооо зайнята, я, думаю, що знайду час на те, щоб поспілкуватися з тобою.
- Нуу, буду з нетерпінням чекати на діалог з такою діловою леді, - усміхнувшись відповів хлопець.
- Про леді ти тут, дарма, але гаразд, тобі, напевно, того поки знати не потрібно. А то ще побачення відмінити захочеш, - відповіла я.
- За це не хвилюйся, я у будь-якому випадку захочу поспілкуватися з тобою.
- Нуу, тоді мені дійсно приємно. Якщо ти не маньяк, звісно, і потім мене не будуть шукати десь у лісі.
- То, значить, я схожий на маньяка? Сумнівний комплімент.
- Та ні, ти милий, але знаєш, що усі непримітні, спокійні і  милі люди, насправді найчастіше бувають вбивцями і маньяками? Ні? Так ось я тобі про це кажу.
- Звідки в такої маленької гарної дівчинки знання, і взагалі думки, про маньяків і все таке інше?
- Я просто багато читаю. А то мало що. Після секундної паузи я продовжила:
- Ось тепер, я, напевно, найбільше схожа на якусь неадекватну.
Хлопець почав посміхатися на всі свої білосніжні 32.
- Все гаразд, ти ще неадекватних дівчат не бачила.
- І дякувати Богу, - зітхнувши з полегшеннях сказала я.

На цьому ми попрощались з Семом, а Адам уже чекав мене біля дверей школи.
- Мала, я вже аж зголоднів, поки тебе чекав.
- Гаразд, все, не плач, маленький, ходімо швидше. А то я теж все ще хочу своє морозиво і коктейль.
- Здається коктейлю в наших планах не було.
- Ти просто погано мене слухав. Ще й як був.
Зрозумівши, що свого покарання Адаму не уникнути, він продовжив:
- Гаразд, гаразд, для тебе - хоч зірку з неба.
- Ну ось і молодець.
- Я завжди молодець. От ще скажи, що ні.
- Та молодець, молодець, - і я погладила Адама по волоссю, ставши на пальчики.
- Не дістаєш, може мені присісти? - сміючись спитав Адам.
- Зараз вкушу, - я сердито глянула на хлопця.
- Я тут кажу, що він молодець, глажу по голівці, а він....
- Все, мовчу, мовчуууу.
За цей час, доки ми сперечались, ми вже дійшли до нашого кафе. Замовили собі по коктейлю: Адам взяв собі - банановий, а я - шоколадний. Плюс у мене ще було морозивко. Тому моя внутрішня дитина була повністю задоволена.
- Я все хотів тебе запитати, з ким ти розмовляла після матчу?
- З Семом, ми познайомились саме перед вашою грою.
- Він з команди сусідньої школи?
- Здається так, а що? В чомусь проблема?
- Та ні, все гаразд.
- Ось і чудово, бо знаєш що? Я завтра йду на побачення. Запрошення почалось, звісно, з банальної історії про квитки в кіно, але... Але це було досить мило. До того ж, я ніколи не була на побаченні, справжньому. 
- А як в тебе справи? Ти ж ніби теж зустрічався після уроків з тією  дівчинкою, з вашої баскетбольної секції, здається, ще минулого тижня.
- Нічого особливого, сходили в кіно, прогулялись парком і все, ми більше не бачились.
- Чому так?
Я помітила, що після цього питання в Адама настрій ніби зник.
- Щось трапилось?
- Та ні, все гаразд.
- Ти пам'ятаєш, про що ми вчора ввечері  розмовляли? - я глянула на хлопця своїм найсерйознішим поглядом, - якщо ми друзі, до того ж найкращі, то ми повинні ділитися такими речами. Я завжди тобі допоможу або підтримаю. В будь-якому випадку, затямив?
- Затямив, але повір мені, все добре. Просто... спочатку вона здавалась цікавою, відкритою, але насправді там що було, то розмов про себе і свою минулу велику любов. Вона навіть не поцікавилась, банально, тим, що МЕНІ подобається і чим Я захоплююсь. Я зрозумів, що це абсолютно не те, що мені потрібно. І взагалі, знаєш що? Не дивись на мене так. Бо мене просто починає розпирати від сміху. Тоді Адам  взяв з моєї тарілочки морозиво і тицьнув пальцем мені по носі.
- Еееееей! Тепер вже я зробила теж саме з ним. Потім Адам, і знову я. Ми так змагались хвилини 2-3 від сили, але це було до неможливості смішно. В решті-решт ми обоє сиділи з морозивом на обличчі і тішились з того.

За півгодини ми повернулись додому, Адам провів мене до дверей і побажав гарного вечора.
- Дякую, і тобі теж.
- Якщо буде нудно - дзвони або пиши.
- Звісно, але сумніваюсь, що сьогодні мені з моєю улюбленою математикою буде нудно. Що що, а цікавий вечір мені цілком забезпечено.
- Ну я можу залишитись і допомогти тобі, якщо ти хочеш.
- Я не хочу щоб через мене ти відміняв власні справи. А ця тема, ніби-то і не така важка.
- Ну ти ж зараз сама собі перечиш. Ходімо, мала, я складу тобі компанію в цьому важкому протистоянні - тебе і твоєї такої "улюбленої" математики.