- З днем нароооооодження, дооооню, - такими були перші слова, які я почула зранку. Невже і справді мені сьогодні виповнюється 18? Важко в таке повірити,бо в душі відчуваю себе на 16, якщо не менше. Вісімнадцять. Вісімнадцяяять. Як? Вже? Думала це все мені сниться.

Я розплющила одне око, потім інше, потерла їх руками, щоб остаточно прокинутись, і, нарешті витягла голову з-під ковдри.
- Доню, вітаємо тебе з днем народження. Ти вже повноліття, доросла і самостійна, тому ось наш подарунок. І знаєте що??
Вони подарували мені великого плюшевого ведмедя і купу солодощів. Моїй радості немає меж. Як я їх люблю.
- Оооо, мам, тат, дякую велике. Я вас так люблю. Ми обійнялись і так простояли в обіймах хвилин десять, якщо не більше.
- Ти когось з друзів запросиш додому?
- Не знаю, хіба що Адама. Але не впевнена.
- Чому?
- Не знаю чи він зможе. Але дуже дуже хочу, щоб він прийшов. За цей час ми з ним стали близькими.
- Знаєш, доню, якщо він доробити вашою дружбою, то проведе цей день поруч з тобою.
- Окей, мамо, тату, мені треба збиратись до школи. Дякую ще раз. Я побігла в ванну кімнату.

Поки я робила всі ранкові процедури, в мене почав дзвонити телефон. Через секунду з зубною щіткою в роті я вже підняла слухавку.
- Алло? Так. О, Софіє, привіт. Як же я рада тебе чути. Як ти? Розповідай. Я так сумую за вами. - проговорила я з повним ротом піни. Я так хотіла все дізнатись про неї, бо спілкувались ми ще, напевно, останній раз два тижні тому.
- Чекай, чекай, Єво, - сміюсь відповіла Софія. - Все розкажу, але пізніше. Я взагалі подзвонила тобі щоб привітати з днем народжееення, - ці слова вона про співала у стилі пісні "happy birthday", і це чомусь мене дико розсмішило.
- Та не сміши ти мене так, я зараз піною захлибнусь.
- Якою ще піною?
- Та зубною, Софо. Ти годину бачила? - все ще сміючись сказала я.
- О, так. Нууу, не буду довго говорити і забирати багато часу. Ти знаєш як я тебе люблю, тому хочу побажати тобі лише залишатись завжди завжди завжди такою ж милою і класною дівчинкою як ти є. Ніколи не зраджувати своїм принципам та мати таких людей навколо, які завжди підтримають та зрозуміють. Ну вони, взагалі, в тебе вже є, а все інше - то дрібниці. Ти всього досягнеш, люблю тебе. Гарного дня.
- Дякую тобі, ти не уявляєш наскільки мені приємно. І я тебе люблю, сонце. Бувай. Мені треба поквапитись. Я тобі ще подзвоню.

Я швиденько вхопила свою сумку і побігла на вулицю. Тільки я вийшла за двері як почула сигнал автомобіля. Відразу подумала звідки в Адама автомобіль, він ж наче не казав, що вміє водити.
- Єво, зачекай.
Я повернула голову і побачила знову Ітана. Він саме під'їхав і зупинився біля мене.
- Ей, привіт. Звідки в тебе машина? - з цікавістю запитала я.
- Привіт, то татова, дав на деякий час, покататись. Але я не тому приїхав. Мені тут стало відомо, що в тебе день народження. Тому, ось. Вітаю тебе, рости велика. І знай - ти красотка. - сказавши це, він підморгнув мені.

Ого, оце так. Мені звичайно приємно, але... це якось дивно.
Ітан дав мені в руки маленький прямокутний пакуночок з написаним моїм іменем на ньому.
Я стояла декілька секунд в ступорі і не знала, що сказати.
Ми ж не настільки близькі, щоб він дарував мені щось на день народження, або хоча б знав про нього.
- Ну давай, відкривай. Сподіваюсь тобі сподобається.
- Та не варто було, - сказала я, розв'язуючи стрічку. Під гарним пакувальним папером була коробочка червоного кольору. Я повільно відкрила її. Ви б бачили мій вираз обличчя, коли побачила там срібну підвіску з моїм іменем "Eva".
- Ітане, я не можу це прийняти. Візьми.
- Ні, ні, ні, ніякі заперечення не приймаються. Вона буде надзвичайно тобі пасувати, повір мені.
- Нуууу, гаразд, дякую, мені дуже приємно. Але все ж не варто було.
- Сідай, я підкину тебе до школи.
- Дуже тобі дякую. Ще раз.

Всю дорогу хлопець щось розповідав про себе, свою сім'ю, але я лише частково чула його, бо як завжди думала про Адама. Чому він не подзвонив? Може щось сталось?

Ми з Ітаном зайшли до школи рівно за п'ять хвилин до початку уроку. Я знайшла в клас, але Адама і там не було. Виклавши підручники і канцелярію, вирішила набрати хлопця.