Сьогодні прокинулась близько 7 ранку. Захотіла пити, пішла взяти склянку води з кухні і більше не лягала. Ну правильно, вихідний ж. Чому не встати, коли ще на вулиці темно, правда? Бо як в школу, то: "ще 5 хвилин, дайте мені ці п'ять НЕЩАСНИХ ХВИЛИН!" І ще й встаю з такими синяками під очима, що вже сміливо можна називатись пандою. Нууу, або зомбі, як варіант😆 Шкода тільки, що в панди кола чорні і нічого так виглядають, а в мене синці жахливого кольору, які роблять схожою на дівчину, яка провела 23 години з 24 на вечірці, а за ту одну годину, що лишилась, зібралась на перший урок. Тааааааааак😂 І в мене трапляється таке, моментами.  А якщо серйозно, то взагалі я останнім часом дотримуюсь режиму і лягаю так, щоб висипатись. Ну окееей, я дууууужеее сииильноо стараюсь.

Виконавши усі ранкові процедури і з'ївши на сніданок смачнющий мамин омлет з овочами, я набрала Адама.
Після декількох гудків в трубці з'явився сонний голос, почувши який, мене огорнуло почуття спокою.
- Так, пташко, привіт. Ти взагалі бачила котра година?
- Привіт, пробач, разбудила?
- А ти як думаєш?
- Думаю ні. Досить спати, сон - для слабаків. А ми з тобою хто?
- Хто?
- Не знаю, - усміхнувшись відповіла я, - але точно не слабаки.
- Ну звісно.
- Ти вчора просив набрати, ось, я звільнилась, дзвоню тобі.
- Боюсь запитати, чим ж ти таким займалась всю ніч, що тільки зараз подзвонила?
- А тобі все знати потрібно. Ніякого особистого життя, - обурено відповіла я. Але не поспішай ображатись, я жартую. Звісно, я спала. Просто вчора вечір провела з батьками, а потім, коли вже лягла в ліжко, не хотіла турбувати, було пізно. Ось якось так.
- Ну гаразд, ти ж знаєш, я не вмію на тебе ображатись. Та і як взагалі можна? Ти ж просто чортеня в ангельській подобі, - відповів, засміявшись, хлопець.
- Ось так-то краще. Хоча за чортеня відповісиш. То.... що ти хотів?
- Хотів запросити в кіно, там наче новий мультфільм виходить. Що думаєш?
- Я не проти. Коли саме?
- Сьогодні. Квитки з мене, а з тебе лише хороший настрій.
- Вибач.. сьогодні ніяк.
- Чомууу? - протягнув хлопець, - ти чимось зайнята?
- Мене Сем запросив на побачення, я йому обіцяла. Але наступного тижня я вся твоя, в будь-який день.
- Гаразд. Але тебе за язик ніхто не тягнув. Наступного тижня вибираю день і ми йдемо на фільм.
- Без питань, коли завгодно, - я раділа, що Адам не образився. Ну, або майстерно це приховував, щоб потім мені згадати.
- Ось такого тебе я люблю найбільше. Позитивного і здатного йти на компроміси. Ну все, бувай, гарного дня. Сьогодні ще напишу.
З тієї сторони почалось зітхання.
- Бувай. Гарного побачення.
Я поклала слухавку.

Після розмови з Адамом я трохи почитала, подивилась розклад предметів на останній тиждень, перед канікулами, скоріше останні чотири дні, бо в п'ятницю о 5:15 у нас літак в Україну. Потім сіла дивитись серіал, який відкладала вже два тижні, якщо не більше.

Я закінчила дивитись 5 серію "Під куполом", коли на годиннику була за 15 третя. Потрібно було збиратись в кіно. Як тільки я підняла свою п'яту точку з ліжка, прийшла смс від Сема. Вже за півгодини він буде біля кінотеатру. Потрібно поквапитись. Дорога туди у мене зайняла б 20 хвилин, якщо йти пішки, на автобусі близько 10-12. Тому я швиденько побігла обирати одяг і макіяж на вечір. Сподіваюсь усе буде добре, навіть більше, ніж просто добре. Пора зав'язувати з цими почуттями НЕ ДО ТИХ людей.