Як усе починалось.
Розділ 1.
Розділ 2.
Розділ 3.
Розділ 4.
Розділ 5.
Розділ 6.
Розділ 7.
Розділ 8.
Розділ 9.
Розділ 10.
Розділ 11.
Розділ 12.
Розділ 13.
Розділ 14.
Розділ 15.
Розділ 16.
Розділ 17.
Розділ 18.
Розділ 19.
Розділ 20.
Розділ 21.
Розділ 22.
Розділ 23.
Розділ 24.
Розділ 25.
Розділ 26.
Розділ 27.
Розділ 28.
Розділ 24.
Ну от знову я злюсь, хоча й сама усвідомлюю, що, з одного боку, я розумію Адама. Ми друзі, а друзі завжди переймаються проблемами один одного і застеріють від необдуманих вчинків. Але з іншого, я втомилась грати в цю гру. То залицяння, то поцілунки, то підтримка, то байдужість. Ця непостійність мене колись доконає. Тому, я вирішила остаточно почати будувати стосунки з кимось. Ну може не одразу... Але, для початку, хоча б почати спілкування....
Це може звучати неправильно, але Сем може допомогти мені в цьому. Маю на увазі, він мені подобається. Тому, чому б і ні?.. Ну... А те, що Адам казав про дівчат.. Я не знаю, чи варто вірити взагалі в будь-що не переконавшись самостійно.
Я взяла телефон, знайшла хлопця в Instagram і написала.
- Привіт😉 Сподіваюсь ти мене ще пам'ятаєш? Ось, виконую свою обіцянку😁

Сем був не в мережі, тому поки я чекала відповідь, вирішила трохи прикрасити кімнату і почати збирати речі для поїздки. Дістала з верхньої полиці шафи 2 коробки, які були наповнені різними святковими дрібничками так, що довелось скотчем заклеювати, аби усе, що всередині, потім (тобто саме зараз) не вивалилось мені на голову, ну і власне взялась створювати новорічний настрій в кімнаті.

За 15 хвилин дошку з фотографіями вже  прикрашала гірлянда, яку мені подарувала подруга, на столі стояли символічні фігурки діда Мороза, ялинки і маленьких подаруночків. Я дуже сильно їх люблю, бо це подарунок батьків на мій 6й Новий рік. Вони - нагадування про моє безтурботне дитинство. Поличка з книгами і стіна освітлювались  кольоровими вогниками з тієї ж самої гірлянди. Загалом усе це зайняло мені близько години-півтори. І я була задоволена проробленою роботою, залишалось лише уввімкнути на ноуті новорічний плейлист і oh my God, that's I.D.E.A.L.

Я лежала на ліжку і мріяла про те, що скоро побачусь з рідними і Сонею, але раптове сповіщення на телефоні повернуло в реальність.
То було повідомлення від Сема в Instagram і Адама в Skype.
- Привіт, вибач, що довго відповідав. Мав вирішити деякі справи😎
- Все гаразд)
- Я ось що хотів запитати: так як в нас планувалось побачення, як дивишся на те, щоб сходити завтра в кіно?
- Нуууу, я не проти😊 А що показують?
- Чекай, зараз скажу.
- Ок👌
Поки Сем перевіряв розклад сеансів в кінотеатрі, як я зрозуміла, я вирішила відписати Адаму.
- Мала, як матимеш час - подзвони)
- Ок, я наберу, 🐤
- Це ти мене зараз курчам назвала?
- Пфф, Боже збав.
*😂😂😂😂*
- Я запам'ятав😈
- Та годі😽
- Ну гаразд, і я тебе люблю, мала💋
Чекаю дзвінка.
Іконка Адама змінила колір, що означало, що він вже "не в мережі". Тому я одразу відкрила Instagram, щоб перевірити чи не відповів Сем.

Завтра в кіно йдуть декілька бойовиків, одна не смішна комедія і "Грінч". Я думаю, тут вибір очевидний, тому ми з Семом домовились піти на мультфільм. Я обожнюю мультики, а тому якщо хлопець теж їх дивиться - це вже величезний плюс.
- Ну, тоді завтра о 16:00 чекаю біля кінотеатру🙃
- Домовились.
На тому наша переписка закінчилась. Я вирішила спуститись на перший поверх, допомогти мамі з вечерею і, нарешті, пограти в настільні ігри з татом, а пошук речей і їх складання в валізу перенести на пізніше. Все ж таки, не завтра їду.
© Мелорі. ,
книга «Ти - моє.».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Солнышко
Розділ 24.
Супер чекаю продовження 👍👍👍
Відповісти
2018-12-27 13:51:11
2