Біля торгового центру, в якому знаходився кінотеатр, я була за 10 четверта. Як тільки дійшла до входу, побачила Сема, який махав мені рукою. Це підняло настрій і викликало посмішку.
- Привіт. Радий тебе бачити.
- Привіт, і я тебе теж. Гарно виглядаєш.
Хлопець був у пальто, шарфі і шапці, з-під якої виднілась частина волосся. Мені чомусь це страшенно подобалось.
- Взагалі це мала бути моя фраза.
- А от тепер ні, і тобі доведеться з цим змиритись.
- Гараааазд. Я спробую, але не обіцяю, - усміхнувшись промовив Сем.
- До реееечі, який попкорн ти любиш? - поки ми йшли до кіно, поцікавився хлопець.
- Насправді, мені без різниці. Я не так часто бувають в кіно, тому не орієнтуюсь в усіх тих речах.
- Як так? Все, потрібно це виправляти. Вважай, що на наступне побачення я тебе вже запросив.
- Ось так відразу? Ми навіть нормально не познайомились.
- А сенс чекати ще? Ти мені подобаєшся. Ти цікава і дуужеее мила. Хіба цього недостатньо?
Я задумалась.
- А знаєш що... Я думаю, більше ніж.

Коли ми зайшли досередини, зал був на диво пустим. Перед нами сиділи ще 2 пари і сім'я, як я зрозуміла. Двоє діток і батьки. Діти щось голосно обговорювали, а батьки періодично обертались до нас, щоб вибачитись за їхнє галасливе чадо. Але мені подобалась така атмосфера. Я сиділа поруч з хлопцем, який викликає в мене симпатію, і насолоджувалась моментом. Десь на середині мультфільму я почула шепіт у себе біля вуха:
- А ти завжди така зосереджена, коли щось дивишся?
- Логічно ж. Особливо якщо це мультфільми. І то я  на повному серйозі, - тихо відповіла я, викладаючи в це речення всю свою "серйозність". Тому...
Після цих слів я взяла хлопця за підборіддя і відвернула до екрану.
- Ось так. Це вже мааааайжеее кінець, цікаво чим усе закінчиться. Тобі ні?
- А мені цікаво дивитись на тебе, і хлопець знову повернувся до мене.
В той момент я відчула як починають горіти мої щоки і взагалі з'явилось відчуття, ніби я впала обличчям в червону фарбу. Добре, що світло в кіно було не настільки яскравим, щоб було видно прояви моєї сором'язливості.
- Ну дооосить, мене вже в піт кидає.
Розсміявшись, Сем запитав:
- Чому?
- Бо ти відкрито на мене витріщаєшся. А я не люблю бути в центрі уваги.
- І чому ти така кумедна?
- Ну яка є. Все, тссссс, - я приклала свій палець до його губ, - поговоримо потім.
- Гаразд, - промимрив хлопець. Решту 15 хвилин, які залишились до завершення сеансу, ми не розмовляли, їли попкорн, і дивились мультик.
Після сеансу в кінотеатрі Сем запропонував прогулятись та провести мене додому. Мені було приємно і звісно що я погодилась.
По дорозі, розмовляючи просто про безліч речей, я зловила себе на думці, що моя симпатія до хлопця стає все сильнішою. Я навіть не згадувала про Адама.

За 15 хвилин ми були уже майже біля мого будинку. На телефон прийшла смс від Адама: "Як ти? Ти сьогодні не писала мені. Як побачення? Все гаразд?"
Я швиденько відповіла: "Не хвилюйся, все ок))".
"Набери мене як звільнишся)"
"Так, звісно, домовились, 🐤"
"Мала, ти колись дограєшся😈"
Я заховала телефон в кишеню і повернулась до Сема. За той час ми вже дійшли до мого будинку.
- Нуу, ось тут я живу.
- Миленько.
- Миленько?
- Так, миленько. А тобі що, слово не подобається?
- Та ні, навпаки. Треба буде запам'ятати.
- То що, коли наступного разу в кіно?
- Ну якщо ти так "уважно" наступного разу дивитимешся фільм, чи мультфільм, без різниці, то, чесно кажучи, не знаю.
- Обіцяю дивитись не відволікаючись до самого кінця. Влаштовує?
- Ну гаразд, така відповідь мене влаштовує. За умови, якщо воно дійсно так і буде.
Після паузи я додала:
- Взагалі, дякую тобі за вечір. Все було супер.
- І тобі. Про наступний раз, то я серйозно, я справді хочу тебе ще побачити... Зачекай..
Хлопець простягнув руку до мого обличчя і заправив прядку волосся, що вибилася, мені за вухо.
- Ось так краще, - підморгнувши сказав Сем, - побачимось.
- Бувай. І добраніч.
Сем зачекав доки я зайду в будинок, помахав мені рукою і теж пішов.