- Ну де тебе носить? Ти не маєш права прогулювати без мене. От тільки я тебе побачу - покууусаю. Тому будь готовий, - Адам не відповідав, тому я записала йому повідомлення на автовідповідач.

Всі уроки я просиділа без настрою. Написала йому ще декілька повідомлень і пішла додому з однокласницею. Уроки пройшли досить швидко, чому я була дійсно рада. Декілька дівчат з мого класу, хто знав про те, що в мене сьогодні день повноліття, теж подарувати мені такі собі міні-подаруночки, чим я була приємно здивована.

Вдома мене зустріла мама.
- Привіт, доню. Як день?
- Привіт, все чудово, навіть отримала подарунки. Тільки от.... Адама в школі сьогодні не було. І я щось починаю хвилюватись.
- Я думаю, що все буде добре. Набери його ще раз. - сказала мама і погладила мене по плечу.
- Гаразд. Ну тоді я до себе, якщо щось потрібно буде - клич.
- Звичайно. За години дві поїдемо за покупками, хочемо з татом зробити вечерю в честь твого повноліття, тому будь готова.
- Окей.

Я піднялась нагору і ще раз набрала Адама. Він все так само не відповідав.
Чому я завжди настільки сліпо вірю словам людини і  щоразу думаю, що я така ж сама особлива для неї, як і вона мені? Завжди, ЗАВЖДИ мої надії розбиваються на багато частинок і щоразу це все більш боляче. Знаєте, це можна прирівняти до того як скляну кульку скинути з багатоповерхівки. І кожного наступного разу підніматися на два поверхи вище.
Чим вище - тим гірші наслідки.

Окей, якщо так повинно бути, хай буде, я вже не хочу намагатись шось змінити....

- Єво, спускайся. Поїдемо в торговий центр.
- Вже біжу, мамо. Три хвилини.
Ми їхали в машині. Вже сутеніло і надворі ставало ще красивіше, ніж було вдень. Завжди любила місто більше вночі, ніж вдень. Тоді воно стає особливішим. Ніч надає йому загадковості і особливого шарму.
А якщо ще додати улюблену музику - це просто рай на землі. І.Д.Е.А.Л.Ь.Н.О.

На покупки нам пішла година, не більше. А ще ми наробили стільки сімейних смішних фото, що я зможу ними всю стіну в кімнаті обклеїти. Покатались на ліфті, поїли з Маці і просто круто провели час. Люблю коли батьки як діти, і дуркують зі мною, а не дивляться як на божевільну якусь.
Вони просто найкращі.

Ми вже під'їжджали додому, як я отримала смс з невідомого номера. І ось що в ній було написано "Біля дверей лежить конверт. Візьми його і обов'язково прочитай."
Нічого не розумію. Що за конверт і кому так потрібно щоб я його прочитала?

Ось вже наше подвір'я. Я вистрибнула з машини і побігла до дверей. І там дійсно лежав конверт. В ньому було написано: О 21:00 вийди з будинку і прямуй дорогою, через квартал зустрінемось біля магазинчика з солодощами.
P.S. І не хвилюйся, я не маніяк:)"
Щось мені це все не подобається. Але окей, я піду, я не з тих, хто боїться.
- Мамо, тату, я повернусь за 20 хвилин. Треба зустрітись з... подругою, щось термінове.