3356 рік з часу виверження вулкана Холімір

7 рік Епохи Відновлення

Рука Лайзека відчувалася теплою та міцною. Дівчинка спробувала сфокусувати на ній всю свою увагу, аби не помічати недоброзичливі погляди, спрямовані виключно на неї. Вона тримала голову опущеною, щоб хоч трохи закритися від них завісою з власного волосся, яке спадало на обличчя.

— Тож це вона? Виглядає як звичайна дитина, — сказав хтось, сидячий на трибуні у верхньому ряду.

— Не обманюйтеся її зовнішнім виглядом. У жилах цієї дитини тече кров чудовиська, яке знищило третину людства. Того, з чиєї вини нам усім тепер доводиться піднімаючи наші країни з руїн.

"Про кого вони говорять?"

Дівчинка наважилася подивитись на красномовця. Чоловік був смаглявим і світловолосим. Одягнений у червоне з золотим – кольори Алакійської Імперії. Зустрівшись з ним поглядом всього на мить, вона відразу відвернулася. Ці очі… Вони ніби дорікали їй у самому факті її існування. Але чому? Що такого жахливого вона скоїла?

Лайзек сильніше стиснув її долоньку, і дівчинка підвела погляд на свого опікуна. Свого єдиного захисника. Він здавався цілком спокійним, і прямо, без страху, дивився в обличчя всіх цих поважних людей.

Трибуна ділилася на дванадцять секцій, кожна з яких була відзначена гербом, відмінним від інших. Дванадцять представництв ордену феантрійців зібралися в одному місці, щоб вирішити її долю. Усі, крім одного. Одна з центральних секцій пустувала.

— Проте, вона все ж таки наполовину людина. — задумливо промовив літній чоловік, який очолював третю секцію зліва. Він був чи не єдиним, хто не дивився на неї, як на монстра. — Як звати цю дівчинку?

— Матір назвала її Айліс, — відповів Лайзек, і м'яка вібрація його голосу пройшла крізь її тіло заспокійливою хвилею.

— Отже, Айліс. Ви були поруч із нею з моменту її народження. Як на вашу думку, чи може дівчинка в майбутньому нести нову загрозу для людства?

— Командувачу Асгер. При всій повазі нагадаю, що Лайзек фор Меленгорд відступник. Він порушив один із найважливіших законів ордену, змішавши ефір з магією. Сумніваюся, що прислухатись до думки такого, як він, це гарна ідея. До того ж наскільки нам відомо, у минулому він служив в одній команді з матір'ю цієї напівкровки, з чого напрошується висновок, що всі його аргументи матимуть виключно особистий характер. І не забувайте, що він довгий час приховував від усіх факт її народження, — знову заговорив світловолосий імперець, у вимові якого вловлювався східний акцент.

Асгер потер сиву бороду.

— Воно-то так. Але я чув про його величезний внесок у перемогу над Ігнісаром. Якби не він і не матір цієї дитини, Убертон би пав. А за ним й інші міста. Бламанш, Ноінверн, Теризія і так далі на південний схід. І ми усі б тут зараз не сиділи, — на якийсь час у залі стало тихо. Учасники зібрання розмірковували над його словами, — Проте запитаймо думку тієї, хто знає Лайзека фор Меленгорда особисто. Адже в залі присутня Ірмір, колишня командувачка убертонського представництва. Думаю, ніхто не засумнівається в авторитеті ветерана війни, яка вирішила долю цілого людства.

По трибунах пішла хвиля перешіптувань. Усі перевели погляд на жінку, що сиділа в самому непримітному кутку в нижньому ряду. Вона підпирала обличчя лівою рукою, тоді як її права рука і праве око були відсутні. Каліцтво на обличчі ховалося під пов'язкою.

— Лайзек, Лайзек… — повільно мовила вона, дивлячись єдиним оком на старого знайомого, — Ти був одним з найкращих воїнів в Убертоні. Прикро, що все так обернулося. Скажи, тобі, як і раніше, подобається складати дурнуваті пісеньки?

Лайзек трохи посміхнувся.

— Якщо муза навідається. А ти стала ще суворішою ніж раніше. Між іншим, ця пов'язка тобі дуже пасує, — відповів він.

Ірмір теж посміхнулася йому краєчками тонких сухих губ.

— Схоже, ти дбаєш про цю дитину. Я розумію твої почуття, однак, ти повинен усвідомлювати ризики, які можуть спіткати нас, якщо ми залишимо дівчинку в живих.

Айліс, злякавшись слів жінки, притулилася до стегна Лайзека, сховавши обличчя в його одязі. Він опустив руку їй на плече.

— Якщо ми змогли її знайти, то рано чи пізно знайде і Білий Король. — продовжувала Ірмір. — Він прийде за нею, щоб убити, і, якщо ми не віддамо її, може початися нова кровопролитна війна, а ми ще від попередньої не встигли оговтатися. То чи не краще було б одразу позбутися потенційної загрози?

Багато хто закивав, погоджуючись з її словами.

— Існує щонайменше дві причини не вбивати Айліс, які не мають нічого спільного з тим, як я до неї ставлюся, — заговорив Лайзек зі спокійною, ласкавою посмішкою. — По-перше, далеко не всі інакші згодні з приходом Білого Короля до влади. Знаючи, що у світі існує конкурент за його трон, він буде більш стриманим у своїх діях і навряд чи найближчим часом розгорне нову війну. Його власний народ, який нещодавно зазнав нищівних втрат, може не підтримати такого рішення і забажати зміни правителя на користь прямої спадкоємиці Ігнісара.

По трибунах знову пройшов гул перешіптувань.

— Здається, ви забули, що після закінчення війни у ​​нас із Білим Королем з'явилася низка тимчасових домовленостей. Що якщо він захоче розірвати їх, дізнавшись про те, що ми ховаємо дівчисько у себе? — виступив із контраргументом імперець, і хор голосів підтримав його більш натхненно.

— Він пішов на ці домовленості не від сердечної доброти, а від власного безсилля. Йому немає сенсу розривати їх, бо в результаті феантрійці знову почнуть полювання на рештки інакших. Від цього він точно не виграє.

— А яка друга причина? — знову звернулася до Лайзека Ірмір.

— Вона насправді цілком тривіальна. Айліс — єдина у своєму роді представниця відразу обох видів. Ви дійсно готові відсікти голову такому унікальному створінню, що з'явилося на світ в результаті абсолютно неймовірної низки випадковостей, яка навряд чи коли-небудь повториться

Його питання мало риторичний характер, тож ніхто не поспішав на нього відповідати.

Айліс знову з цікавістю подивилася на Лайзека. Багато що з його слів зараз здавалося їй не зовсім зрозумілим. У минулому він неодноразово казав, що вона особлива. Але що саме робило її такою, поки що залишалося для Айліс загадкою.

 — Ця дитина, чиї здібності ще навіть не розкрилися через її вік, може стати найбільшим сюрпризом для цілого світу, — тим часом продовжував чоловік, — Зараз усередині Айліс уживаються дві протилежні сутності. І від того, як ми, люди, до неї поставимося, може залежати те, до якої частини себе вона буде більш схильна, коли стане дорослою. Хіба ви не хотіли б мати на своєму боці такого впливового та могутнього союзника? Чи ви настільки боїтеся цієї шестирічної дитини, що в страху не можете розгледіти перед собою можливі перспективи?

Ірмір знову посміхнулася і скосила самотнє око по діагоналі вгору, де сидів алакійський представник. Імперець скривив губи, явно незадоволений спробою Лайзека присоромити всіх присутніх.

Несподівано в залі пролунав тихий хрипкий сміх.

— Гарно сказано. Від того, як ми поставимося до цієї дитини зараз, залежить те, ким вона може стати в майбутньому. У цьому безперечно є сенс. Думаю, ви, Лайзек, чудово підходите на роль опікуна для крихітки Айліс. У ваших силах простежити за тим, щоб вона не перетворилася на монстра. Однак, якщо орден все ж таки проголосує за те, щоб залишити її в живих, я б запропонував накласти на неї деякі обмеження. Які саме я висловлю після безпосереднього голосування.

— Тоді приступимо. Підніміть руку ті, хто вважає, що Ігнісарів виродок має померти, — оголосив про початок голосування імперець і сам одразу ж підняв руку. Глави інших представництв теж почали один за одним виражати свою позицію.

Айліс, розуміючи, що цієї хвилини вирішується її доля, вся стиснулася і почала перелякано рахувати підняті руки. Багато хто сумнівався, не поспішаючи з рішенням, і чим довше затягувався цей процес, тим тугіше всередині неї затягувався невидимий вузол.

Одна рука. Дві. Три. Чотири... Якщо буде хоча б шість, їй кінець.

Айліс знову глянула на свого опікуна. З усмішкою на обличчі він здавався безтурботним, мов морський штиль у ясну погоду. І лише його пальці, що напружено стискали її плече, видавали його внутрішній стан. Що ж він робитиме, якщо вони вирішать її вбити? Просто дозволить їм це зробити?

— Лайзеку, мені страшно, — тремтячим голосом зізналася вона йому. Айліс раптом нестерпно захотілося, щоб він узяв її на руки, але чоловік наче її навіть не почув. Посмішка на його обличчі підозріло сіпнулася, і дівчинка знову глянула на трибуну, перераховуючи руки. Їх було шість. Шість проти п'яти не піднятих.

— Що ж, — підвівся зі свого місця задоволений імперець, — Рішення прийнято. Пропоную відразу перейти до вибору способу страти. Втім, як на мене, вибір тут очевидний.

— Чекайте, — тепер зі свого місця підвівся Асгер. Не дивлячись на похилий вік, він рухався досить бадьоро, зберігаючи спину ідеально рівною, — проголосували лише одинадцять представництв із дванадцяти.

— Командувачу, убертонського представництва більше не існує, — ввічливо нагадав йому хтось із тих, хто сидів поблизу.

— Фізично, може, й не існує. Але тут, на нашому забранні, присутні як мінімум двоє його вихідців.

— Ірмір більше не командувачка. Вона не може голосувати, – сухо заперечив імперець.

— Ти кажеш так, бо тебе там не було сім років тому, — несподівано жорстко заговорив Асгер. — Коли Ігнісар повів на нас своє жахливе військо, усі чотири представництва Алакійської Імперії виявилися найдалі від лінії зіткнення. У цьому немає вашої провини, але ви маєте розуміти. Невже Ірмір, яка очолила тоді оборону Убертона і втратила майже всіх своїх людей, не заслужила на право голосу?

— Навіть якщо вона виявиться проти страти, голосів стане порівну. Що робитимемо в такому разі, шановний Асгер фор Клайден? — наполегливо відстоював свою жорстку позицію імперець.

Але тут у крайній лівій секції неочікувано з місця підвівся молодий чоловік. Досі він ніяк не висловлювався, проте проголосував за страту.

— Якщо воїтелька Ірмір виступить за захист дитини, то я готовий змінити своє рішення через мою глибоку повагу до її подвигів. Сім років тому я не зміг взяти участь у війні, але мій батько бився пліч-о-пліч з вами і не загинув лише завдяки вашому вмілому командуванню.

Договоривши чоловік знову опустився на своє місце. Тепер уся увага зосередилася на самотній скаліченій фігурі Ірмір. Усі затамували подих в очікуванні її рішення, яке мало стати фінальним словом.

Її моторошне око втупилося в Айліс, але водночас дивилося ніби крізь неї. Нарешті вона заговорила.

— Лайзеку. У мене залишилося до тебе останнє запитання. Як ти вчиниш, якщо орден вирішить стратити дівчинку?

На якийсь час у залі стало так тихо, як не було від початку засідання. Здавалося, минула ціла вічність, перш ніж Лайзек нарешті промовив.

— Ти знаєш відповідь.

Вираз обличчя Ірмір залишився незмінним.

— На жаль, так, знаю. Отже, нам доведеться вбити вас обох. Це був би дуже сумний фінал історії.

Нова бурхлива хвиля обговорення загула трибуною, але Асгер вдарив кулаком по столу, закликавши всіх до спокою. 

— Я готова оголосити своє рішення, — зрештою сказала Ірмір, опустивши руку на стіл й облизавши потріскані губи. — Я вважаю, дівчинка повинна зникнути. Стати для всіх не більше ніж міфом...