1954 рік відзначався елегантністю та розкішшю, і готелі того періоду вражали своєю вишуканістю та стилем. Один із таких готелів, що завдячував своєю популярністю і визнанням, був "Королівство".

Готель "Королівство" був справжнім символом розкоші. Розташований у серці великого міста, він був відомим репутацією розкішного відпочинку для важливих осіб та знаменитостей. Цей готель вражав з першого погляду своєю величчю та архітектурою, яка поєднувала класичний стиль з сучасними елементами.

Великі кришталеві люстри в олов'яних рамах прикрашали великі приймальні, створюючи враження святкової атмосфери. Стіни прикрашалася золотистими малюнками, а величезні дзеркала робили приміщення ще більш відкритими та витонченими.

Номери готелю "Королівство" були вишукано облаштовані: м'які та зручні ліжка з барвистими ковдрами, дерев'яні меблі, а також великі вікна, які відчинялися на захопливий вид на місто. Ванні кімнати вражали своєю розкішшю, облицьовані мармуром і обладнані ваннами на лапках та золотистими змішувачами.

Ресторани та бари готелю пропонували вишукані страви та ексклюзивні напої, а оркестр, що виступав у великому головному залі, створював неперевершену атмосферу елегантного вечора. Готель "Королівство" не просто надавав житло – він створював неперевершений світ елітності та розкоші, який залишався в пам'яті гостей на все життя.

Сім'я, яка володіла готелем номер один у місті, була неперевершеним прикладом успішного підприємництва та витонченості. Сім'я Гральяно, вже упродовж поколінь турботливо керувала цією іконічною власністю.

Джозеф Гральяно, витончений господар та бізнесмен, один із небагатьох хто відкрив готель на початку 20 століття і з того часу визначав стандарти розкоші та обслуговування в готельній галузі. Його дружина, Елен, розвивала в готелі культуру вишуканої кухні та організовувала благодійні заходи, роблячи готель центром культурного життя міста.

Сім'я Гральяно відзначалася не лише підприємницькою майстерністю, а й високими стандартами соціальної відповідальності. Вони активно підтримували благодійність та культурні заходи у місті, що робило їх невід'ємною частиною спільноти. Готель Гральяно став справжньою перлиною міста, завдяки не лише своїй розкоші та сервісу, а й культурному впливу, який відбивав стійке прагнення родини надавати не тільки комфорт, але й естетичне та культурне задоволення своїм гостям.

Сім'я Гральяно, хоча і володіла зовнішньо привабливим готелем та багатством, приховувала темний бік свого життя, який не піддавався загальному огляду. За глядацькою гранню елітного сімейного бізнесу і вишуканого суспільного статусу ховалися таємниці та темні події.

Джозеф Гральяно, був пихатим та жорстоким господарем серед своїх соратників, який домінував у справах та в родинному житті. Його бажання забезпечити сім'ю та зберегти статус проводились часто з використанням сумнівних методів. Він підтримував темні зв'язки з підпільним світом, що допомагало забезпечити йому непересічні угоди та владу. Кажуть саме він був замовником деяких вбивств.

Елен Гральяно вчилась приховувати родинні секрети та вивчали мистецтво маніпуляцій, щоб уникнути гніву чоловіка. Часто вони брали участь у темних аферах та скандальних справах, що тільки поглиблювали тіньову сторону родини.

Зовнішній блиск і успіх сім'ї ховав за собою темні справи, які випливали з їхнього внутрішнього світу. Це була сім'я, яка прославлялася поза межами своїх готелів, але за кулісами вона таємничо приховувала свої власні темні сторони.

Джузеппе Раввано – чоловік високої статури з міцним та стриманим поглядом, який не залишає жодного сумніву щодо його відданості та професіоналізму. Він є відданим охоронцем і правою рукою свого боса, впевненим в собі та завжди на сторожі.

За зовнішнім виглядом Джузеппе можна вгадати його військове минуле – високе чоло, прямий погляд та виразну фізичну спритність. Кожен рух видає його треновану готовність до дії. Він завжди одягнутий в костюми темних кольорів.

Джузеппе володіє величезним досвідом у сфері безпеки й охорони, і його навички часто бувають вирішальними в критичних ситуаціях. Він завжди ретельно вивчає розташування, завдання та потенційні загрози, бувши завжди на крок попереду.

Під його всевидячим оком робоче оточення завжди залишається безпечним та організованим. Джузеппе відомий своїм професіоналізмом, і його присутність завжди створює відчуття безпеки та впевненості. Однак, за цією грубою оболонкою, схована глибока відданість та вірність своєму босу, що робить його не просто охоронцем, а надійним союзником в усіх справах.

Сплетені ковдри білого ліжка ніжно вкривали біле тіло дівчини, яке лежало на твердому матраці. Повітря в номері стало густим, а світло ламп виглядали так, ніби прагнули відтінити безмежну трагедію, що тут трапилася.

Її волосся розпростерлося по подушці, як хмара диму, вплетеного в сережки білих квітів. Її очі, колись наповнені життям, зараз сяяли холодом невідомості. Руки були непорушні, а кожен контур обличчя обрамлював відчуття втрати та страху.

Стіни номеру залишались непорушними свідками події, атмосфера наповнювалася тривогою і смутком. А на фоні засклених вікон протікало світло місяця, яке ніжно осідало на її безжиттєвому обличчі.

Тихий шепіт персоналу, покликаного прийти до цього місця розкоші та втіхи, перетворився на гомін плачу та переляканих поглядів. Загадковий парадокс лінія від реальності готелю та трагедії, яка тепер виявилася на його порозі, лишав усіх безмовними, розламуючи красивий спогад вишуканості.

Запах крові повільно в'їдався в кожний куток номера, а готель, як і його постачальники тепла та зручностей, нині став місцем суму і питань без відповідей. Всі двері були відчинені, але ніхто не виходив. У цьому готелі, наповненому заможністю, стояла тільки тиша та загадка мертвої дівчини, яка назавжди увійшла в історію цього місця.

- Як її ім'я?

- Лола Робінсон. Промовив Джузеппе. - Вона не місцева. Ніхто про неї й не пригадає. Я все влаштую.

- Візьми людей. 

- Так, босе.

Вона лежала так наче танцювала. Тільки лежачи. Під її нігтями були рештки білої шкіри. Вона виглядала так, наче лише закрила очі на мить, лежачи у своєму спокійному царстві. Обличчя, що колись торкнулося світу з усмішкою та веселим сміхом, тепер лежало непорушним, як скульптура. Її погляд перетворився на завіси таємниць, які тримали за собою обличчя вбивць. На її губах залишилась тінь болю. Тіло мертвої дівчини стало картинною історією, розповіддю про красу та трагедію.

- Вона боролась?

- Авжеж. Боролась. Прошепотів Джузеппе.

- Як нам її позбутись?

- Знесіть її у підвал. Якнайглибше. Зробіть яму та залийте таким же бетоном. Прохолодно наказував Джузеппе.

- Яму? Там же бетон.

Джузеппе обернувся до нього та накинувся наче хижа риба на молюску. З його рота вистрибувала слина та вилізали очі з орбіт. 

- А я кажу вирий там яму. 

Стосунки між Гральяно та його правою рукою Джузеппе Раввано стали неймовірно важливим елементом. Вони стали міцнішими. Джозеф дуже був вдячний Джузеппе за порятунок статусу сім'ї.

Гральяно, особа, яка здатна розв'язувати питання одним кивком чи рухом руки, має великий інтерес у тому, щоб його права рука була не лише вірною слугою, а й надійним союзником. Таким Раввано і став.