Шериф Джек прокидався майже кожен ранок у своєму кабінеті із відкритим вікном, де вітер завжди носив запах свіжої випічки та сигар. Він був високим чоловіком з твердими очима, які завжди тримали пильний погляд. Його будні були пов'язані із вірним виконанням закону, але за цим суворим виглядом ховалася людяність.

Кожен день починався для Шерифа зі зборів в кабінеті, де він перевіряв звіти й розв'язував нагальні питання. Шериф був відомий своєю справедливістю та рішучістю. Він завжди ставив справедливість вище всього, але завдання не завжди були легкими. Коли в місті сталося вбивство всієї сім'ї, жителі були насторожені. Шериф докладав усіх зусиль, щоб з'ясувати, хто стоїть за цим злочином. Він допитував свідків, аналізував сліди й робив усе можливе, щоб вивести вбивцю на чисту воду. Шериф знав кожного мешканця міста особисто. Він слухав їхні проблеми, радив і допомагав, коли це було необхідно. Такий підхід забезпечував йому велику підтримку серед людей.

Форд якого упізнала дівчина Джек здогадувався де такий шукати. Банда Шая займалась дрібним ремонтом автівок. Зазвичай це були нікому не потрібні старі бляшанки. Шериф помітив, що дівчині досить важко. Він бачив на свої очі які й сім'єю так не переймались. А тут сусіди. 

Звалище було місцем, де старі, ржаві автомобілі завершували свій шлях. Однак останнім часом це місце стало сховищем для сумнозвісних автомобілів, які використовували для нелегальних справ.

Шериф, отримавши повідомлення від працівника про підозрілу активність на звалищі, швидко сів за кермо свого старенького службового джипа і направився туди. Заїхавши на територію звалища, Джек відразу помітив викинуті частини автомобілів, серед яких лунали погрозливі слова.

Зупинивши свій джип, Джек вийшов, одягнувши свою шкіряну куртку і поклавши руку на руків'я пістолета. Він підійшов до групи осіб і спитав: "Що тут відбувається?"

- Шерифе невже ви стрілятимете? Захихотів один.

- Перевіримо? Продовжив Джек.

- Ви приїхали своє барахло здавати чи просто скучно? Продовжували жартувати хлопці.

- Гаррі із вами?

- Як бачиш. Чоловік розвів руками. - Ми давно його не бачили.

- Покажіть мені свої автомобілі. Покажіть всі. На продаж. І ті, що зараз у ремонті.

- Це через страховку? Я сьогодні ж куплю її. Знову з насмішкою промовив чоловік.

- Ти мене почув. Відрубав шериф.

- Добре. Добре.

Відійшовши у глиб звалища вони побачили десяток гаражів. У кожному з яких вони ремонтували автомобілі.Серед усіх автівок він очима шукав фургон. Погляд зупинив на плямі яка наче вплутана в гілля та кущі. Шериф зупинився перед ним і ретельно оглянув автомобіль, спираючись на фото та свідчення дівчини. Номерів не було. Кузов зложений із двох таких же фургонів. Тут дійсно не розбереш. Чорний чи синій.

- Чий це фургон?

- Нашого Гаррі. Хлопці вперше заговорили без усмішок. - Він щось накоїв?

- Коли ви востаннє бачили його? Шериф глянув прямо в очі.

- Здається кілька днів тому.

- Хто із вас мені телефонував годину назад?

- Що? Тобто ви припхались...? Хлопці перекинулись очима.

На цьому слові Джек їх і залишив. Дорогою до авто він чув крики та матюки. Напевне він зробив це навмисно. Адже він знав хлопця який йому телефонував. І серед них його не було. Він просто кинув кістку.

Він склав два пазли. Гаррі та фургон. Гаррі й дійсно був широкоплечим. Фургон виглядав так, як його описували. На освітлені ліхтарями вулицю Джек вирішив зупинитись. Шериф тримався за кермо та вагався щодо своїх версій. Лука. Гаррі. Сміт. Покупка будиночка біля озера. Невже Кеппо на таке здатний? Пізніше він почув гуркіт двигуна. Чорний кадилак став паралельно Джека. Опустилось пасажирське вікно. 

- Щось сталось? Шерифе? Чоловік у чорному костюмі дивився на Джека.

- Все гаразд. Дякую! Шериф все ще дивився вперед на дорогу.

Кадилак плавно зрушив з місця. Вікно зачинилось після вихору диму сигар. Вони стежать. Джек вже хотів включити передачу та їхати у відділок. Зненацька у повній тиші заговорила рація. - Джек? Ти тут? 

- Так. Що там?

- Біля будинку Смітів дещо знайшли. Вірогідно знаряддя вбивства. Ти будеш шокований.

- Їду. 

Шериф, зберігаючи спокій, відмовився від будь-яких думок про страх. Його не полишала думка про те, що за ним слідкують. Він ще раз роздивився по дзеркалах. - Цей довбаний макаронник мене переслідує. Закричав Джек.

- Ви хочете сказати, що на місці вбивства знайшли пістолет гангстера Раввано?

- Джеку. Це ж просто чудово. Заговорила жінка офіцер. 

Джек кинув свій погляд на неї. Здається якби вона була чоловіком він би його послав до чорта. Але погляд зіслизнув до її ніг. Здається вона йому подобалась.

- Тобто. Я не те хотіла сказати.

- Все добре.

- Про сім'ю Раввано давно нічого не чути. Продовжила офіцер. Бо вона вже Кеппо подумав про себе Джек.

- Так. Не чути.- Цим револьвером було вбито багато людей. Серед них є і політики.

- Джекпот.

- Джекпот. Хмуро повторив Джек.

Коли шериф зайшов до свого кабінету він не включив світло. Сівши за стіл почав себе гіпнозувати нічним містом через вікно. Він задавав собі багато запитань. - Що в біса тут відбувається? Раввано?

Наступного дня прийшов факс із високих кабінетів. Там вирішувалась доля знахідки біля дому Смітів. Вони написали щось на кшталт:" Доказ десятиліття чи то речовий доказ багатьох вбивств якими займається ФБР". Обіцяли премію за професійно проведену роботу. Джек лютував. 

Ще через два дні Джек навідався у супермаркет та заповнив свій кошик алкоголем. Раніше він не дивився у дно склянки. Його життя на самоті додало своєї гіркоти. Раніше Джек завжди був веселим та енергійним чоловіком, але через Смітів його життя змінилося. Для нього розпочалася боротьба із депресією, яка змінила його погляд на світ і зменшила радість, яку він колись відчував. Він розчарувався у людях. Це все Кеппо. Думав він.

Джек успішно будував кар'єру. Проте, одного дня, в його життя прийшов алкоголь. Поступово Джек відчував втрату інтересу до речей, які колись приносили йому задоволення. Спілкування з друзями стало тяжким завданням, і його далека родина помічала зміни в його настрої та поведінці. Найближчі почали виявляти справжню турботу та намагалися допомогти, але Джек, здавалося, став все більш віддаленим від світу.

Щодня він відчував безсилля та втому, намагаючись зберегти вигляд професіоналізму перед іншими. Джек розповідав, що намагається працювати над собою, але депресія ніби стала невидимим бар'єром, яке важко було подолати.

Його родина та близькі вирішили шукати допомоги від фахівців, і разом з психотерапевтом Джек почав вивчати стратегії самозцілення та знаходження нового сенсу в житті. Це було важке і довготривале відновлення, але підтримка близьких і професійна допомога дозволили Джекові знову знайти радість та знайти силу подолати депресію.

Пізніше він дізнався, що справу Смітів взяли ФБР. І йому знову залишили дрібних хуліганів. З депресією він таки навчився жити. А алкоголь став його продуктом щоденного вжитку.