Більш відомий як Шал, керував своєю бандою з великими віруваннями. Він був майстром підпільних операцій, завжди керувався лише власними інтересами та вважав себе невидимим для закону.

Проте, коли поліція намагалася затримати його, Ян завжди виходив сухим з ​​води. Чи то через хитрість, чи то через власну вдачу, він уникав арешту кожного разу. Поліція мучилася в пошуках доказів, але Шалеваскі завжди відвертався від їхніх пасток. З часом його сміливість і безстрашність стали чимось легендарним серед своїх хробаків. Він був як недосяжний приз, який усі мріяли отримати, але ніхто не міг досягти. Він вважав себе найважчим рівнем у грі. Навіть босом. Але до Луки Кеппо він і не наблизався. Він знав звідки росте коріння. Дон Раввано.

Настав день, коли поліція вирішила взяти новий підхід. Замість чергової конфронтації вони почали використовувати більш витончені методи. Вони розробили складну стратегію, яка передбачала використання підпільних агентів та таємних джерел.

Коли Ян уже мав бути затриманий, він виявився вкрай обережним. Джерела, на яких базувалася поліція, зникли, агенти зникли, і кожен план зійшов на нікуди. Поліція залишилася з порожніми руками, а Ян, глузуючи, вийшов на волю, ніби нічого не стало. Деякі офіцери зрозуміли, що вони його недооцінили. І у нього є друзі у високих кабінетах.

Його недосяжність лише збільшила його легендарний статус серед інших бандитів і навіть серед поліцейських. Хоча він ніколи й не був офіційно затриманий, історія про банду Шала та його безстрашність продовжувала жити в легендах.

Ян прийшов до бару, щоб випити пива. Він віддавав перевагу тихим закуткам, де можна було відірватися від своєї рутинної роботи. Дивина, але він любив сірі бари із дешевим пивом. При цьому маючи у підвалі мільйони. Його чорна куртка, зачепившись за його плече, здавалося, що вона носить не тільки шлях та сліди минулих злочинів, але й відбиває важкість його душі. Коли він увійшов до бару, повітря наповнилося запахом диму та дешевого алкоголю, а Хіп-хоп гримів в темному кутку приміщення із колонок. Його прихід не залишив байдужим нікого. Люди переглядалися, а деякі навіть замерли на своїх місцях, відчуваючи невидиму напругу, яка виникала від його присутності.

Підійшовши до барної стійкості, він замовив пиво, його руки тремтіли неначе від певного неспокою. Проте, коли він підніс склянку до своїх губ, його вигляд змінився. Очі його засвітилися вогнем випивки, а його вираз став більш розслабленим. У цей момент він не був ватажком банди. Він був просто чоловіком, що намагався забути про свої проблеми та відпочити, хоч на якийсь час.

На вулиці міста, де відбувається непередбачувана зміна кольорів від дощу на асфальту, розгорнулося ДТП, яке вразило всіх. Автомобіль марки BMW, яскравий символ розкоші та багатства, зіткнувся із вантажівкою, що перевозила будівельні матеріали. Гучний грім зіткнення віддзвенів вулицями, зупиняючи кожен рух і привертаючи увагу всього навколо. У зіткненнях автомобіль зазнав серйозних уражень. Його кузов виглядав як сплющене печиво від вантажівки, а лобове скло вибито а уламки викинулися на дорогу. Значна частина переднього бампера відірвалася, а двигун видавав дим, який збільшився вгору, ніби вулкан який щойно прокинувся.

З автомобіля вибігла фігура в темному костюмі, він виглядав як крижана статуя, відомий у кримінальному світі як Ян Шалеваскі. Його обличчя, традиційне холодне та безжалісне, було зараз виразом шоку. Його обіймало полум'я.

Ян біг до водія вантажівки. Але дорогою впав на коліна. Згодом гепнувся головою. Він згорів. Зло палало червоним то синім вогнем. Кажуть люди, що чули як водій легковика кричав не своїм голосом. Пізніше всі дізнались ім'я головного героя вистави, тієї ДТП.

Його соратники збіглися до нього, намагаючись врятувати, але для більшості все було зрозуміло. Це ДТП не лише відображало характерне безпорадне та панічне обличчя кримінального авторитету, але й показало його вразливість перед непередбачуваними обставинами. Він, як і всі інші, був лише людиною, що намагалася впоратися зі своїми проблемами у світі, де навіть найсильніші мають свої слабкості.

Шериф після кількох склянок віскі, сидів на асфальті поруч з місцем аварії, де загинув Ян. Він уже встиг відкрити другу пляшку, але його думки були загубленими в хаосі нічного марева. Світло миготіло від світлових прожекторів поліцейських машин, створюючи нерівні відблиски на його обличчі. Погляд Джека був затуманений, а руки тремтіли, коли він намагався прокласти дорогу через лабіринт своїх думок. Він знаходився у тому, що вище його голови, і відчував це як величезний тиск на його плечах. Хробака якого він хотів засадити до тюрми перетворився на шкварки.

Світ навколо його виглядав перевернутим, змішаним і безладним, як він сам. Він знову намагався втопити свої спогади у морі алкоголю, але вони все одно випливали на поверхню, немов інопланетне судно. У своєму зап'ясті заблищав кусок металу "Шериф", нагадуючи йому про його обов'язки, які він порушував. Він зітхнув, відчуваючи тягар відповідальності, що лягала на його плечах.

Він піднявся з асфальту, але крок його був нестійким, немов він ходив на колоді. Його кроки повільно направлялися до світлових машин, де чекали його колеги. Він знав, що йому також треба зіткнутися з наслідками своїх дій, і його серце важко билось в грудях. П'яний шериф поклав руку на двері своєї машини, перш ніж сісти в неї. Очі його замиготіли від світла, але вони все ще несли важкість, яка лежала на його душі.

- Сер. Ваше таксі ось-ось приїде. Кричав голос у темряві.

- Я сам. Пробурмотів Джек та впав біля свого авто. 

Світанок почався розгоряючись ніжним вогником на горизонті, коли шериф прокинувся на заднім сидінні своєї службової машини. Його голова тяжіла від вчорашньої пиятики, ніби кувалдою. Він подивився на годинник - вісім двадцять три. Розмитий світлофор за вікном свідчив про те, що місто тільки-но прокидається, і він, здається, втратив весь вечір. Шериф розморив очі, намагаючись сконцентруватися. Спроби згадати, як він тут опинився. Його пам'ять була в'ялою. Зціпивши зуби, він ухопився за кермо і виїхав на дорогу. Коли він увійшов до своєї квартири, він помітив, що світанок був і за його вікном. Намагаючись знайти шлях через заплутаний лабіринт у кімнатах. Його голова все ще була важкою, але його душа відчувала рішучість впоратися з наслідками своїх дій.

ЧЕРЕЗ ДВІ ГОДИНИ.

- Чому я прокинувся у машині?

- Сер, ви учора були дуже наполегливим. Відповіла жінка офіцер.

- Я когось? Джек мав дуже цікавий вираз обличчя. 

- Ні, сер. Все добре.