Дістати форму листоноші який розвозить газету було простіше простішого. Лео майже тиждень працював на нормальній людській роботі. Не скажу, що йому сподобалось але щось у тому було. Газету він позичав у одній із місцевих газет. Власник старий Роні Жашко який колись давно скористався послугами Дона. Відплатив свій борг містер Жашко через три роки. - Цей день настав сказав йому Лео. Для Роні протягом п'яти днів видавати газету було не підозрілим. Він у якийсь момент думав, що ще дешево заплатив послугою на послугу.
Лео кожен день їздив і розкидав газету на газон. Вітався з людьми. Він був максимально доброзичливим. Одного ранку він познайомився із старим дідуганом. Пізніше виявилось, що старий колишній воєнний. Важко сказати як вони знайшли спільну мову. Але досвід у житті старий таки мав. Сивий розпитував, що такий молодий парубок забув у такій дірі. Чому така робота його спіткала. Лео завжди усміхнено говорив. - Має же хтось робити таку роботу!
Після зміни старий якось запросив його до себе на келих пива. Лео не відмовлявся. Навпаки він бачив у цьому вигоду для справи. Вони сиділи на ґанку та розмовляли про все. Старому подобався Лео. Вони за три дні стали товаришами. Якось Лео купив чергове пиво опісля роботи заїхав до старого. Вийшовши зі свого яскраво жовтого Мустанга Лео зупинив погляд на будинку через дорогу. Вільям Сміт того вечора копирсався у своєму гаражі. Було чути як грає музика. Здається то був Рамштайн.
- Теж мені "дугаст". Промимрив собі Лео. Не можу сказати чому Лео не любив Смітів. Скоріше за все він просто любив Дона Кеппо. І був відданим йому.
- Ти ідеш? На ґанку вже сидів сивий та гукав Лео.
Лео усміхнувся та рвонув до будинку стариганя. Дорогою відкрив пиво та подав його старому. Всівшись на своє улюблене місце Лео почав говорити.
- Я ось, що думаю. Може мені почати подорожувати. Побачити світ.
- Ніколи не пізно синку.
- Я трохи накопичив грошенят. На перший час вистачить.
- Скільки часу ти працюєш у газеті?
- Біля тьох років. Лео ні на мить не задумувався. Стратегію він створив вже давно. - Раніше працював у рідної сестри. У неї своя крамничка. Там звідки я родом немає перспектив. Одного ранку я вирішив, що потрібно тікати. І ось я тут.
- Так, життя воно таке. Старий почав прижмурюватись у бік дороги. - Знову він. Видавив сивий. Дивлячись як із фургона виходить хлопець років тридцяти. Лео теж прижмурився.
- Хто він?
- Місцеве бидло.
- Він десь живе поблизу. Чому він тут залишає авто?
- Це "Грім" він же Гаррі. Напевне вже випустили із тюрми. - Давненько я його не бачив. - Раніше він працював у дома. Займався ремонтом автомобілів. Кажуть покалічив свого друга. П'яна бійка через дівчину.
- Я зрозумів. Лео ніби щось придумав. Але це не точно.
Наступного дня Лео як завжди поїхав забирати газету. Перед дорогою він побачив повідомлення від Дона у вигляді штрафу яке білілося на лобовому. У повідомленні йшлося про те що урагану не буде. Дослівно -" Лео. Урагану не буде". Звісно Лео знав, що це означає. Він востаннє розкидав газету на газони. Зупинившись навпроти старого він глянув на чорний фургон припаркований поряд. Номерів не було. Вікна чорні. Це ж ніби бункер на колесах. Подумав Лео.
Старий відчинив на третю спробу Лео постукати у двері. Старий прижмурився позаду на фургон та щось бовкнув під ніс. Було не розбірливо.
- Вітаю! Почав Лео. - Я прийшов прощатись. Вирушаю у світ. Старий ходив кухнею ніби шукав сенс життя. Помітивши як він нервує, Лео запропонував випити пива. Старий відмовив.
- Лео, маю тобі дещо розповісти.
- Що сталось? Це пов'язано із фургоном? Виглядало ніби Лео дійсно став переживати за старого.
- Я знаю хто ти. Знаю хто ти насправді.
Лео у перші секунди задумався. Задумався, що і де зробив не так. Як так сталось, що старий його розкусив. Лео присів за стіл та почав витягувати сигару і готувався до приймання нікотину.
- Ти напевне думаєш. "- звідки цей старий пердун знає"?
- Я не буду нічого заперечувати. Відповідав прохолодно Лео. Випускаючи дим він дивився прямо в очі. - Не буду заперечувати. Але й розповідати теж нічого не буду.
- Лео. Я хочу сказати, що не збираюсь дзвонити до поліції. Хоча впевнений, що ти щось замислив. Ти тут не просто так вештався тиждень. Така робота не для тебе. - Газета? На такому авто? Усміхнувся старий.
- Чого ти хочеш?
- Я хочу, щоб моя вулиця була чистою від таких монстрів як Гаррі. - Ти знав, що він сідів за знущання неповнолітньої? - Життя дівчинки зламане.
- Що ти пропонуєш? Що ви пропонуєте? Перепитав Лео.
- Хочу, щоб він гнив за ґратами. Думаю Лео вперше побачив гнів дідугана.
Першим, що зробив Лео після візиту до старого позбувся одягу, зброї та хвостів у тижневій кар'єрі поштаря. Можна думати, що він підвів Дона пішовши на такий ризикований крок. Адже він мав це зробити власноруч.
Також треба брати до уваги те, що Лука надіслав повідомлення про "відбій" справи. Лео показав старому, що якщо щось станеться він про це не знатиме. Він сам буде здивованим. Чотири трупи. Це досить важкий злочин.
Капо він же Лео Капетті за свої двадцять один рік вперше пішов на непослух Дона. І так він знав як це карається. Це масштабна зрада цілій сім'ї. Дорогою додому він не міг збагнути одного. - Для чого це тобі? - Теді? Він хотів знати, що такого зробила сім'я Смітів старому пердуну. Сусіду який живе навпроти. - Колишній солдат. Промовив Лео. - Ну звісно. У цій справі він не промах.
Приїхавши Лео залишив авто на дорозі. Це здивувало соратників біля воріт, адже він завжди заїжджає на подвір'я та кидає ключі малому Біллу де він відганяє Мустанга на паркування, що знаходиться позаду вілли. Лео як Капо Дона гордовито прямував до вхідних дверей.
- Містер Капетті. Заговорив один молодик відкриваючи двері. - Дон Кеппо очікує вас на задньому дворі. Лео кивнув. - Невже він за мною ввесь цей час спостерігав. Прошепотів собі під ніс. - Невже фургон?
Дон сидів спиною до Лео, що крокує до нього. Над ним ліниво гуляв дим дорогих сигар. Також зі свого ракурсу він бачив ліву руку Дона яка спокійно огортала голову лева які були по обидві сторони крісла.
Лео зробив легкий уклін головою. Дон дивився прямо. Вони кілька секунд мовчали. Здається, що тоді навіть природа намагалася прислухатись до них.
- Доне Кеппо. - Я...
- Ми купили його. Перебив його Дон. - Він погодився на чотири мільйони. Ми його переконали. - Ти думаєш чому я взагалі йому гроші дав? - Я хочу, щоб все було максимально законно. Я хочу тут зустріти старість.
- Зрозумів. Може нам варто зробити перерву. - Перечекати трохи із будівництвом?
- З чого б це?
- Юридична вознина. - Пошук компанії забудовника. Також пошук персоналу займе якийсь час.
- Людей для персоналу бери із міста. Із нашого міста.