Чорний фургон плавно рухався вулицею, що освітлювалася лише віддаленими вогнями ліхтарів. За кермом сидів Гаррі, вкритий тінями. Музика, що лунала з відкритих вікон фургона, плавала в повітрі, будуючи мелодію, яка змушувала інших людей дивитись на нього із відразою. Або не дивитись.

Він сидів зручно, одна рука на кермі, інша затиснута за спинкою сидіння, із задоволеним виразом на обличчі. Погляд його був зафіксований на дорозі, але очі йому періодично блукали в темряві, ніби шукаючи відповіді на питання, які він навіть не формулював. Він бачив будинки. Дерева. Також його очі заблукали у вікнах припаркованого жовтого мустанга. У авто нікого не було.

Музика, що лунала зі стереосистеми фургона, не тільки заповнювала простір, але й створювала своєрідну атмосферу. Вона вражала в душу, сприймаючи кожне слово, як найсолодший нектар для його внутрішнього світу. Він дуже любив Хіп-хоп.

Гаррі відчував, як музика підіймає його на крилах відчуттів і емоцій, занурюючи у світ, де час мов зупинився, а тільки він і музика залишалися єдиними істинами.

Так він продовжував свою подорож, відчуваючи, як мелодія окутає його, як відвертає від реальності, даруючи спокій і відпочинок в душі. Він був один із мільйонів, що шукав в музиці втечу, відпочинок, можливість бути собою у світі, де кожен рух мав значення, де кожен звук міг стати відповіддю на тисячі запитань. Він думав чи обрав правильний шлях у житті.

На світанку Гаррі відчув, як промінь світла проникає через чорні вікна й ледь торкається його обличчя. Це сон? Але поступово він збільшує розмірковувати про те, де він знаходиться. Через скло він побачив контури сірого світанку. Довкола тихо, лише чутно шелестіння листя або тихі співи птахів, які прокидаються разом з природою. Він відчуває прохолоду від ночі, яка ще тримається, але вже починає привикати до наближення ранку.

Очі його починають розкриватися, а мозок розпочинає процес переходу від сну до рутини. Гаррі розгинає спину, відчуваючи легкий дискомфорт від незвичайного ліжка. Якщо сидіння можна так назвати.

Рука автоматично рухається до ручки передач, а потім його пальці знаходять ключі, від яких лунає дзвін в тихій атмосфері. Звук запуску двигуна, неначе прокидаючись від сну гігантський звір, розриває тишу. Він припаркувався позаду жовтого мустанга.

- Чому ти тут вештаєшся? Пробурчав Гаррі.

З пляшкою пива він виконує свої ранкові ритуали, додаючи в себе енергію й готовність до нового дня. Автомобіль вже стає для нього своїм рідним будинком на колесах. Засвистіли колеса на тихій вулиці і він зник з поля зору очей жителів, які дивились на його авто крізь вікна. 

Він глянув на білий дім, який ще досі дивився сни. Його серце зупиняється на мить, коли його погляд випадково впав на справжнього гангстера. У цей момент час здається відсутнім, а його думки замерзають у страху.

- Та ж хто тебе боїться? Промовив Гаррі крізь зуби.

Лео виглядав так, наче вийшов з глибини тіні. Одягнений у дорогий костюм, його виразне обличчя виражене холодністю та владою. Його присутність наповнює вулицю зловісною енергією, атмосфера напруженої очікуваності зависає у повітрі.

Гаррі добре знав хто він. Добре знав його обличчя. Він відчуває привабливість до цього таємничого персонажа. Він наче кумира побачив. Відчуття двоякі. Адже він його і ненавидів. Кожен момент стає довгим, а адреналін увібрав ввесь його організм. Він не може відвести погляд від Лео.

Капореджиме сів у свій мустанг та завів його. Перед цим кидав свій погляд на фургон. Гаррі подумав, який же він молодець, що затонував вікна свого танку. 

ВІСІМ ДНІВ ДО ЦЬОГО.

Наказ Яна Шалеваскі про слідкування за Смітами видається з великою суворістю й авторитетом, наділяючи Гаррі відповідальністю.

Ян, стоячи перед своїми людьми, виступає рішучим голосом, що віддає великий досвід. Його слова наповнені холодною рішучістю та впевненістю.

- Слідкування за Смітами - це ключ до нашого успіху. Він починає свою промову, його голос пронизливий і твердий. - Кожен крок, кожна людина, яка потрапила в наше поле зору, має бути повністю спостережена.

Він наказує своїм підлеглим приділяти особливу увагу деталям, залишити найменший слід і не припуститися помилки. Його вказівки є ясними та конкретними, кожен з них має свою роль і своє місце в загальному плані.

- Нехай ніхто не відчує нашої присутності, але нехай кожен відчує нашу силу. Закінчує він, його очі горять невгамовним вогнем. Цей наказ - це не проста інструкція, це єдина дорога до успіху в їхній справі, і вони знають, що вони не можуть підвести свого лідера.