- Доброго, шерифе. Так, так, я завжди в цих краях. Ти ж знаєш, бізнес треба тримати під контролем.
- Контроль? Твій бізнес - це незаконна діяльність, Лука. Ти знову ламаєш закон.
- Але ж ти знаєш, що закон не завжди відображає справжню ситуацію. Інколи потрібно взяти справи у свої руки.
- Ти не можеш просто прийти й робити, що хочеш. У нас є закони, а ти їх порушуєш.
- Шерифе, шерифе. Ти завжди такий жорсткий. Але ти ж розумієш, що інколи ми виконуємо роботу, яку інші люди не готові взяти на себе. Навіть ти мене благав про послугу. Пам'ятаєш?
- Робота? Ти називаєш це роботою? Ти керуєш організацією, що контролює наше місто, і ти думаєш, що це робота? А за послугу я вже давно розплатився.
- Шерифе, знай своє місце. Ти тут для збереження порядку, а я для того, щоб тримати речі під контролем. І до слова, я знаю, що ти зробив із бідолашним хлопцем. Так Джекі я знаю.
- Не думай, що я забуду свої обов'язки. Я буду тримати тебе на короткому повідцеві, містер довбаний фламінго. Ти не володар цього міста.
- Час покаже, шерифе. А поки що, можливо, ти захочеш подумати, чи варто стояти мені на дорозі. Або захочеш перепаркувати свій Кадилак.
- Я завжди стою на шляху тим, хто порушує закон. Так що зберігай свої загрози для кого-небудь іншого, Лука.
Було чутно звуки завершення дзвінка. Лука спокійно поклав слухавку і глянув на Лео киваючи головою показав на сейф який стояв у самісінькому куті кабінету. Кілька секунд магії із кодом Лео дістав чорного револьвера.
- Залиш його на видному місці. Але не зовсім. - Хочу, щоб все було правдоподібно. Захрипів Дон Кеппо.
- Зроблю.
- І ще одне. Кеппо глянув на Лео та кілька секунд мовчав. - Як тільки закінчиш справу зайдеш відразу до мене. - Є ще одна робота.
- Так звісно. Після цих слів Лео закрив за собою двері.
Фламінго підняв слухавку та набрав кілька цифр. на іншому кінці заговорив жіночий голос.
- Слухай, Мері мені не подобається, як ці речі розвиваються в останній час.
- Що ти маєш на увазі, Лука? Ми ж просто розширюємо свій вплив. Як ти й казав.
- Розширення впливу це одне, але наші діти вже починають жити під спостереженням поліції. Це не те, що ми планували.
- Хай і так. Ми маємо свої зв'язки, і я буду контролювати ситуацію.
- Але це не все, Мері. Ми втрачаємо контроль над нашим власним наркотичним бізнесом. Якщо ми не втрутимося, хтось інший зробить це за нас.
- Ти переймаєшся забагато, Любий. Я вмію тримати речі під контролем. Нас все ще бояться.
- Справжній контроль - це не тільки те, що ти бачиш. Ми втрачаємо повагу серед наших людей. Нам потрібно знову встановити порядок.
- Ти вже вирішив, що треба робити?
- Так, маємо прибрати зі шляху тих, хто вирішив діяти на свій розсуд. Ми не можемо дозволити ситуації вийти з-під контролю.
- Добре, Лука. Зробимо так, як ти кажеш. Але нехай це буде останній раз, коли ти висуваєш такі вимоги. Я ж не завжди матиму вплив який маю на сьогодні.
- Якщо це допоможе зберегти наше підпільне королівство, то так нехай буде, Мері.
Першою кинула слухавку Мері. Кеппо ще не спішив залишити телефон. Він скривив губами та глянув у розчинене вікно. Дощ. Ніч. Холодне повітря. Шум нічного міста. Цієї ночі така симфонія приспала містера Фламінго.