Тривале провадження та підготовка справи врешті-решт дійшли свого логічного завершення того дня, коли колишнього мера, відомого всіма спірними методами управління містом, нарешті затримали правоохоронні органи за злочини, які він вчинив, перебуваючи при владі.

Поліцейські, озброєні офіційним наказом арешту, прибули до його дверей у той день, де він, мабуть, сподівався на безтурботне життя після втрати своєї політичної сили. Проте, він був несподівано заткнений зі справедливістю, яка, нарешті, догнала його.

Його арешт був результатом довгих та наполегливих розслідувань, під час яких були виявлені випадки корупції, втручання в законодавство та інші порушення. Правосуддя, яке раніше було відверто переповнено його впливом, нарешті прорвалося. Також він підозрюється у тісній дружбі із кримінальними авторитетами. У тому числі з Лукою Кеппо. Більш відомим як "Фламінго".

Цей день став у першу чергу в історії міста, ознаменувавши початок нової ери прозорості, відповідальності. Колишній мер послужив сигналом, що ніхто не стоїть осторонь від закону, і всі повинні нести відповідальність за свої дії, навіть якщо вони мали місце в минулому.

- Містере Браун. Чи вірніше кажучи, містере Капетті. Промовив детектив. 

- Я хочу адвоката. Промовляв Лео вже не одноразово.

- Чи правда, що у вас була досить висока посада в імперії Кеппо?

- Не розумію вас.

- Ти був капореджиме у Кеппо? Ти був його правою рукою?

- Адвоката. Лео був наче у гіпнотичному трансі.

- Тобі світить довічне, сучий сину. Викрикнув один з офіцерів. Його одразу ж вивели із кімнати. Мотивуючи тим, що йде запис. Така поведінка не припустима. - Лікарня. Ви убили Ленні Гратера. Ви убили Майкла Кроне. Після зустрічі з вами зникають люди. Смердючі хробаки пернатого. Офіцер ще деякий час кричав у коридорі. 

Детектив перевів погляд із дверей на Лео. Напевне тієї ж миті він відчув кого вони прижали до стінки. Адже Капетті ні на секунду не поворушив оком. Від нього віяло холодом.

- Що ж ви за звірі такі? Риторично запитав детектив.

- Адвокат.

Лео із суворим виглядом, який довгий час був владарем темної сторони. Його руки були у крові, а очі виражали спокій, який випливав із відчуттям, що він більше не має чого втрачати. Цей бандит знаходиться на межі, знаючи, що його час вичерпано. Він прекрасно знав, що його найкращі адвокати, які колись здавалися непереможними, будуть безсильними перед доказами які вони накопали.

Хоча раніше його оточували люди, які були готові віддати за нього життя. Лео відчуває себе самотнім у своїй приреченості. Він розумів, що навіть найскладніша схема чи найвитонченіша хитрість не врятує від пастки яку, він сам сплів. Та попри все, він залишався невимовно спокійним. Можливо, це було відчуття прояву за його злочинні дії, або просто прийняття неминучого. Але навіть у цій безнадійній ситуації він тримав свою гідність, демонструючи, що з ним не варто грати.

Його кінець був наближений, але в його власних очах він залишився героєм своєї власної трагічної історії, коли вона навіть прийняла свій кінцевий акт.

- Якщо ж ми такі погані, як ви там собі думаєте. Чому ж ваш вірний слуга Бронзіно перейшов на нашу сторону. Говори? Промовив тихо Лео готуючись запалити сигару.

- Це все наш план. Промовив невпевнено детектив. Лео розсміявся та закашлявся через сивий дим від сигари. Наче вперше курив.

- Які ж ви наївно смішні.

- Ти про що?

- У свій час, він нам все розказав. Лео усміхався.

- Брешеш.

- Мабуть, у Кеппо, зарплата була вищою за ваші мізерні аванси. Лео реготав.

Обличчя детектива зі злого вовка перетворилося на наляканого кошеняти. Йому наче плюнули в очі. Він дивився на капореджиме та сопів під ніс, щось на кшталт "клятий макаронник".

- Клятий...

- Макаронник? Додав Лео. Скільки разів я це чув. Навіть не образливо. Я не італієць. Він знову зареготав.

- Ти сядеш. Загомонів детектив.

- Це ви вбили Едді Бронзіно. Адже він знав, що життя із вами вже не буде. Він знав, що йому світить тюрма. А після смерті Кеппо, він був сам не свій.

- Заткнись!