Принцеса йшла вулицею Елесберту, столиці Медіаносу. На ній була дорожня накидка, тож, в принципі, вона практично не відрізнялася від людей, що проходили мимо. На вулиці знаходилося декілька торгових яток, поруч із однією з них Релі чітко помітила дівчину. Вона була одягнена у простий одяг міщанки ― коричневу сорочку й довгу темну спідницю, на поясі якої кріпився гаманець. Через плече у неї була перекинута корзинка, очевидно, дівчина вийшла за покупками.
Релі подивилася на неї лиш мимоволі, та цього вистачило, аби засікти злодія, що уже тягнув свої брудні лапи до гаманця на поясі дівчини. Вона захоплено розмовляла з продавцем, що рекламував їй свої товари, й абсолютно нічого не помічала…
Принцеса зупинилась і важко задихала. В одну мить злодій зірвав гаманець й кинувся навтьоки. Дівчина так нічого й не зрозуміла…
Та Релі блискавично здійнялася з місця, вигукуючи на всю вулицю:
― Що ти робиш?! Негайно повернися! СТІЙ!
Їй вдалося наздогнати його геть не одразу. Пробігши кілька кварталів, Релі вкотре запевнилася, що окрім неї ніхто не збирається зупиняти злодія. Тож, скориставшись блискучими знаннями про вулиці міста, Релі вчасно звернула вбік і таким чином за хвилину з лишнім вибігла просто перед злочинцем. Тікати тепер було нікуди. Вони знаходилися у провулку між двома помістями, а позаду злодюги ― людна вулиця.
Спочатку чолов’яга думав рвонути туди, та, завагавшись, таки затримався на місці.
Релі вистрибнула перед ним:
― Віддай гаманець!
Ще раз зиркнувши в сторону натовпу, злодій більше не сумнівався. Його не зупинили до сих пір, не зупинять й зараз!
Та в ту ж мить Релі накинулася на нього, збиваючи з ніг!
Коли обоє опинилися на землі, принцеса взялася відбирати гаманець.
― Віддай! Віддай негайно!!
― Що… що ти робиш?!! ― заволав чоловік… лиш тепер стало зрозуміло, що то був не хто інший, як Оліван, молодший на років десять.
― ВІДДАЙ НЕГАЙНО!! ― відібрати гаманець із його затиснутих рук, виявилося, однак, не так просто.
Довкола них почали збиратися зіваки. Та ніхто не спішив втручатися.
― Чорт тебе побери, паршивко!! ― заволав Оліван, якимось чином скидаючи дівчину із себе. ― Бляха-муха! ― одним ударом він штовхнув її на землю, а сам відскочив убік, притискаючи гаманець до грудей. ― Ви… ви бачили?! ― озирнувся він до людей. ― Ця злодюга намагалася поцупити у мене гаманець!!
Люди тут же почали перешіптуватися:
― Який жах…
― Намагатися вкрасти ось так серед білого дня! Як не соромно!
― Так ти ж поглянь на неї, звичайна бродяжка…
― То що ж, якщо бродяжка, значить совісті не має бути???
Та в ту ж мить Релі прокричала, піднімаючись на ноги:
― Неправда! Це він… він украв його у дівчини!! Я лиш…
Та вмить затнулася. Вона не зможе цього довести. Вони пробігли через пів міста. Ніхто з цих людей нічого не бачив.
Зненацька просто у бік принцесі прилетів удар. Вона тут же опинилася на землі, в багні, а коли спробувала обернутися, Оліван зацідив їй ногою під ребра з усієї сили:
― Що ти верзеш, бродяго чортова?! ― обличчя Олівана поглинула злість. Замахнувшись ногою, він ударив Релі іще раз ― і то так, що вона аж перекотилася й застогнала з болю. ― Здумала на мене, благородного чоловіка, наклеп наводити?! А чи ти не та сама… ― раптом придивився він до її обличчя, із якого злетів каптур.
Люди одразу ж почали придивлятися і перешіптуватися:
― Точно... це ж вона…
― Це вона, це принцеса!
Щойно прозвучали ці слова, настрій у натовпі зівак різко перемінився. Якщо до цього вони ще сумнівалися, кому слід довіряти, після слів про принцесу усі сумніви відпали самі по собі.
Якась жінка вийшла уперед і змахнула рукою:
― Божевільна самозванка! Аврелія де Вантелл! Та як тобі не соромно?! Намагалася навести наклеп на одного з нас???
Оліван лиш вишкірився у щурячій посмішці. А тоді, жорстоко штовхнувши її ще раз, процідив:
― Затямила? Я благородний чоловік. Чесно зароблені кошти лежать ось тут! ― потряс він гаманцем. ― Та чи тобі знати про це??? Весь час купалася в розкоші, поки твого таточка не викрили перед всіма! Донька бісового звіра! Погань! Нечисть!
Релі важко дихала. Із її рота стікала кров. Усе тіло страшно боліло… не було навіть сумнівів, що він зламав їй декілька ребер. Та зненацька очі її розгледіли у натовпі зівак ту саму дівчину…
― Поверни… Гаманець… ― прохрипіла крізь біль Релі, уважно дивлячись виключно на бідолашну. Та щойно це сталося, і чоловік поглянув туди, дівчина враз затремтіла. Релі загорлала: ― Дівчино! Він же твій, скажи! Скажи, що зробив цей чоловік, і люди повірять тобі!
Від цих слів Оліван лиш реготнув. Повернувшись до натовпу, він відшукав очима «жертву» і вишкірився:
― Ну ж бо, скажи, ― він говорив це милозвучним голосом, проте в очах його так і читалося «скажи, і пошкодуєш про це».
― Ага-ага! Скажи, і ми покараємо злодюгу! ― крикнув хтось із натовпу.
Та дівчина лиш затремтіла. Очі її забігали туди-сюди, вона викрикнула, дивлячись на Релі так, мовби те, що вона спробувала допомогти їй, було найбільшою помилкою у її житті:
― Це… Це неправда! Він не мій! ― вигукнувши це, дівчина поспішно розштовхала зівак і утекла геть.
Релі ж заволала, спираючись на руки:
― Ні! Стій! Ні!
Та натовпу уже було байдуже. Вони обступили дівчину з усіх боків. Оліван однією рукою підняв її за одяг і процідив прямо в обличчя:
― Ось так, принцесо! Ти за це заплатиш! Ось побачиш! Не оглянешся, і я буду вище, ніж ти коли-небудь була!!!
А тоді швирнув її у руки натовпу. Оскаженілі чоловіки й жінки схопили її і потягнули за провулок… невдовзі звідти долинули схвальні вигуки, звуки побиття палкою і ритмічні стогони… чимала кількість людей залишилися стояти на тому ж місці, що й раніше, проте розходитися ніхто не поспішав. Хоч вони й не знайшли у собі сили приєднатися до творіння справедливості, проте насолодитися стогоном «злодійки» вважали за потрібне.
Був серед цих зівак і чоловік у каптурі, єдиний, хто за весь цей час не зронив ні слова…
І коли Релі затягували за провулок, вона дивилася виключно на нього…
Дивилася так, мовби сподівалася, що він що-небудь зробить. Зупинить усіх цих навіжених виродків.
Та він не зупинив. І не зробив нічого, навіть коли її продовжували бити палицею, й крики від ударів доносилися аж на головну вулицю.
Коли ж «творці справедливості» вийшли із закривавленими палицями в руках із провулку, чоловік у каптурі став першим, хто поспішно покинув місце події.
***
Опісля тих подій пройшло немало часу, й Релі встигла цілковито забути обличчя наглого злочинця. Побиття за неіснуючу крадіжку було не першим і не останнім у житті принцеси в ті часи, коли Медіанос з усіх сторін роздирали громадська війна та вторгнення з півночі й півдня. Несправедливості у тому, що відбувалося із нею в ті часи, було чимало, та прокинувшись через десять років, принцеса виявила для себе одну важливу річ.
Здається, вона помилялася не лише в тому, що завжди прагнула урятувати абсолютно всіх, а ще й у тому, що все своє життя жила, пам’ятаючи про кожен жах, що з нею відбувався.
Воно й правда, як же може життя стати кращим, коли у голові постійно спогади про нестерпні страждання?
Так принцеса й прийшла до істини: краще все життя пам’ятати, як десять років тому, скажімо, скуштував смачну булочку з варенням і поспілкувався з приємною жінкою, яка їх продавала; і немає сенсу згадувати, як десять років тому тебе штовхали ногами й занурювали обличчям в багно.
Так вийшло, що Релі й не помітила, як цілковито забула Олівана.
Та тепер, коли Веймонд збирався його прикінчити, у голові Релі виникла іще одна деталь.
Чоловік у чорному каптурі, що стояв у натовпі, і, на відміну від усіх, не обмивав її брудом, не викрикував проклять в її сторону, не звинувачував у тому, чого вона не робила…
Раптово Релі відчула потребу негайно зупинити Веймонда.
― Вей, ― проказала спочатку.
Та жодної реакції на її слова не відбулось. Веймонд одними лиш двома пальцями змушував тьму притискати Олівана до стелі все сильніше й сильніше… він намагався стогнати, намагався кричати, та його буквально починало розплющувати…
Релі важко задихала. На прийняття рішення у неї було всього кілька секунд.
Обличчя Веймонда пронизувала ненависть. Така жорстока всесильна ненависть, що Оліван просто не розумів… за що, за що цей чоловік ось-ось перетворить його тіло на шмат кривавого м’яса?!
Зі сторони могло й справді здатись, що у Короля Скорпіонів на це не було жодної причини, окрім хіба, божевілля. І такі чутки про нього ходили.
Та Релі не вірила в жодну з них. Як і в те, що Оліван заслужив на таку жорстоку смерть.
В одну мить її непохитний голос роздався ванною кімнатою:
― Вей, відпусти його.
Звісно, Король Скорпіонів збирався начисто проігнорувати ці слова. Він був злий. Злий на цього телепня, злий на самого себе… він не збирався зупинятись!
Але… те, що робила принцеса…
Він рвучко озирнувся.
Релі тримала у витягнутій руці Чорну смерть, направлену розписаним символами клинком у його сторону.
Вей тут же насупився:
― Принцесо, що ти намагаєшся…
Релі міцно стиснула губи:
― Відпусти його. Зараз же.
Могло здатися, що кинджал і справді дав їй можливість взяти під владу самого Короля Скорпіонів, як це вдавалося Релі чинити із «Леєю» та «Ноа», які намагалися вбити одне одного у сварці. Та тоді Веймонд раптом наблизився, ледь не торкаючись грудною кліткою кинджала принцеси, і процідив:
― Ти… ти ж знаєш, я не можу… не можу залишити це ось так. Не можу залишити його ось так…
Обличчя Релі було простим, як завжди. Вона із впевненістю прошепотіла, опускаючи кинджал:
― Ти можеш.
Веймонд дивився у її очі декілька секунд. Він бачив у них біль, бачив страждання і бачив себе… у той день у натовпі, серед зівак, що посипали її брудом і вигукували прокльони… він бачив того себе і щосили ненавидів його… щосили хотів убити його.
Та спочатку Олівана. Як корінь усього цього.
Здавалося б.
Та зненацька принцеса різко вхопила хлопця за руку. Одним чітким рухом вона зняла кільце із його пальця і, хапаючи із підлоги свої чоботи, рвучко запустила кільце просто в дзеркало над рукомийником. Для того, аби їх обох затягнуло туди за велінням Релі, знадобилося просто кинутися до Короля Скорпіонів і міцно його обійняти.
Дивно, але цього разу він зумів зробити це.
Доторкнутися до неї.
І не зненавидіти себе.
Та лиш на мить.
Привіт, читачу!
Що думаєш, чи заслужив Оліван на те, що не встиг зробити із ним Вей?
З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))